Після Угорщини та Болгарії аргумент України щодо НАТО став сильнішим, ніж будь-коли
Європа отримала два стратегічні сигнали майже одночасно. Поразка Віктора Орбана прибирає одну з найстійкіших внутрішніх перепон для посилення європейської єдності щодо України, тоді як вибори в Болгарії - де Румен Радев отримав потужний мандат на тлі нових питань щодо курсу Софії у відносинах з Москвою - нагадують: невизначеність усередині Європи нікуди не зникла. Одна подія додає оптимізму, інша - застерігає. Разом вони підкреслюють головне: питання місця України в НАТО не стало менш нагальним. Воно стало ще більш нагальним
Роками критики стверджували, що Україна стане тягарем для НАТО - що її вступ принесе нестабільність, виснажить ресурси та підвищить ризики. Реальний розвиток подій заперечив цей аргумент. Україна не послабить НАТО - вона його посилить. І не лише через чисельність армії чи масштабність жертв, а тому що вона має те, що неможливо купити за гроші: досвід і визначеність.
Європа переозброюється. Оборонні бюджети зростають, виробництво боєприпасів збільшується, по всьому Альянсу оголошуються нові інвестиції. Але жодні витрати не замінять розуміння, як застосовувати силу в умовах сучасної війни. Зброя без досвіду - це просто запаси. Стримування без перевіреної доктрини - це теорія. Бюджети без операційного досвіду - це наміри. Україна приносить те, що роки додаткових витрат НАТО не здатні швидко забезпечити: здобутий у боях досвід у протиракетній обороні, радіоелектронній боротьбі, дроновій війні, розосередженому управлінні під вогнем і адаптації до протистояння з великою військовою державою. Це не просто внесок. Це неоціненний стратегічний актив.

дрони ЗСУ, фото: GeneralStaff.ua
Європа може купити більше зброї. Але не може купити те, за що Україна вже заплатила кров’ю.
Сьогодні НАТО передусім потрібна певність - певність у тому, що стримування є переконливим; певність у здатності Європи захищати себе навіть за умов зміни політичних настроїв у Вашингтоні; певність у тому, що Альянс має не лише більше зброї, а й розсудливість і перевірену здатність її застосовувати. Україна дає цю певність. У нинішній момент вона може бути одним із найчіткіших джерел стратегічної визначеності для Європи.
І це особливо важливо для самих європейців. Питання, чи залишаться Сполучені Штати повністю залученим союзником, більше не є гіпотетичним. Європейські столиці вже планують майбутнє, в якому континенту доведеться брати на себе більшу частину власної оборони. Президент Дональд Трамп відкрито висловлював невдоволення союзниками по НАТО через небажання підтримати американські операції проти Ірану, а повідомлення про можливе перегрупування військ США як форму тиску не варто списувати лише на політичну риторику. Чи реалізуються ці сигнали - питання другорядне. Сигнал уже надано: Європа не може будувати свою безпеку на припущенні про постійну підтримку США.

Польські солдати з прапором НАТО, фото: gettyimages
Це лише посилює аргумент на користь України.
Сильніший європейський компонент у НАТО - з реальною операційною глибиною, а не лише більшими бюджетами - потребує саме того, що дає Україна. Її членство не лише додасть Альянсу перевірену військову силу. Воно допоможе Європі стати тим стратегічним гравцем, яким вона вже розуміє, що має бути.
Останні політичні зміни це лише підтверджують. Зникнення хронічного блокувальника в Будапешті не означає зникнення внутрішніх розбіжностей, а невизначеність, яку демонструє Софія, нагадує, що неоднозначність має свою ціну. Альянс має посилювати певність там, де це можливо. Україна дає її у формі, яку не здатний забезпечити жоден оборонний бюджет.
Ця нова реальність не вимагає демонтажу НАТО, але потребує, щоб Альянс став більш гнучким, більш оперативним і більш самодостатнім, особливо серед своїх європейських членів. Членство України може стати каталізатором цієї трансформації, забезпечивши, щоб Європа залишалася спроможною військовою силою, здатною захищати свої інтереси з підтримкою США або без неї.
Раніше аргумент звучав так: НАТО має захистити Україну. Новий аргумент - значно більш нагальний - полягає в тому, що Україна допоможе захистити НАТО і допоможе Європі захистити саму себе. У світі, де більше не можна розраховувати, що хтось інший нестиме основний тягар, це може бути найсильнішим аргументом на користь членства.
Негайне членство України в НАТО є критично важливим сьогодні, поки США залишаються ключовим союзником. Але цей аргумент також працює і на майбутнє, де європейським членам Альянсу доведеться брати на себе більшу частину відповідальності - незалежно від рівня залученості США. Європа має усвідомити: майбутнє НАТО не може ґрунтуватися виключно на американських гарантіях. Альянс залишається необхідним, але він має поступово формувати стратегічну самостійність, з урахуванням змін політичного курсу у Вашингтоні. Це не означає відмову від партнерства зі США, але означає готовність Європи брати на себе лідерство у питаннях оборони, коли це потрібно - з Україною в авангарді цього процесу.

Дейн Вотерс
Автор: Дейн Вотерс, американський аналітик з міжнародних питань, засновник фонду Humanity for Freedom Foundation.
- Актуальне
- Важливе