Україна є найбільшою з усіх американських зрад, а план ЄС щодо фінансування Києва на суму 90 млрд євро під загрозою через Угорщину. Акценти світових ЗМІ 21 лютого

Про це і не тільки писали світові ЗМІ 21 лютого.

Україна є найбільшою з усіх американських зрад

фото: AI

Війна вступає в п'ятий рік, і настав час Європі розпочати боротьбу з Путіним на своїх умовах і сказати Трампу, щоб він забирався геть, вважає колумніст і оглядач міжнародної політики The Guardian Саймон Тісдалл.

З перспективи Європи нездатність США захистити народ України від російської агресії є найбільшою і найважливішою з низки недавніх зрад з боку Америки, наголошує оглядач. Це не тільки огидна покірність Путіну, обвинуваченому у військових злочинах і масових вбивствах. Це не тільки звинувачення жертви і тиск на Київ з метою змусити його піти на поступки. Це навіть не грубі спроби Дональда Трампа монетизувати війну і вичавити з нещастя мільйонів людей славу Нобелівської премії, підриваючи при цьому союзників по НАТО і зневажаючи суверенні права.

Що насправді шокує і болить, зазначає Тісдалл, так це відверта недобросовісність країни, яку європейці завжди вважали другом. Як зазначила англійська письменниця готичних романів XVIII століття Енн Редкліфф, "мало що може бути болючішим за відкриття зради з боку тих, кому ми довіряли". Повторюючи похмуре попередження Трампа після того, як він отримав відмову щодо Гренландії: Європа це запам'ятає.

У вівторок повномасштабна війна, яку Путін розпочав у 2022 році, вступає у свій п'ятий кривавий рік, і Європа, як і Росія, перебуває у скрутному становищі. Так само як і США, хоча Трамп і його балакучі маріонетки, Марко Рубіо та Джей Ді Венс, ще цього не усвідомлюють. Більшість європейців зараз вважають свого головного партнера ненадійним, навіть ворогом. Глобальний вплив і лідерство США швидко зникають, що дає величезну перевагу Китаю. Всюди радіють автократи, як і європейські ультраправі партії, що набирають силу.

"Питання про те, як закінчиться ця війна, є насправді екзистенційним питанням для Європи, – сказав голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішінгер. – Воно визначить – у багатьох сенсах – майбутнє цього континенту". 

Але разом із тим війна виявляється вирішальною і для Трампа та його зашорених, фанатичних ідеологів Maga. Затуляючи очі на російські грабежі (та незаконний переворот у Венесуелі), Рубіо вирішив у Мюнхені націлитися на глобалізацію, "кліматичні культи" та мультикультуралізм. Державний секретар США закликав повернутися до ультранаціоналізму, протекціонізму, закритих кордонів та християнської культури.  

"Вчорашній день минув", – заявив він.

Маленький Марко (як його називає Трамп) заплутався. Трампізм полягає у відтворенні вчорашнього дня, у фантазіях про "старі добрі часи". Путін страждає від схожих ілюзій. Війна є частиною його реваншистського проєкту, спрямованого на відновлення величі Росії, відновлення радянської сфери впливу. Так само лідер Китаю намагається здійснити свій великий стрибок назад, накопичуючи диктаторські повноваження в обсязі, небаченому з часів Мао Цзедуна.

Відкрита, свободолюбива, різнобарвна Європа демократії та верховенства права є живим засудженням цих громіздких ретро-монстрів Франкенштейна та їхніх ультраправих послідовників. Вони її зневажають і бояться. Як і Україна, вона стоїть на їхньому шляху.

Зрада України з боку США, що передвіщала більш масштабну зраду, почалася не з Трампа, зазначає Тісдалл. Гарантії безпеки, надані Біллом Клінтоном Києву після проголошення незалежності в 1994 році, виявилися порожніми. Барак Обама змигнув оком, коли Путін захопив Крим у 2014 році. Джо Байден, переслідуваний примарами холодної війни, відреагував на вторгнення 2022 року з фатальною надмірною обережністю.

Змінилося те, що зради Трампа є навмисними і відбуваються зараз. Кожен світанок приносить новий день ганьби. Минулого року кількість жертв серед цивільного населення України досягла найвищого річного рівня з моменту, коли Путін розширив війну, яку Трамп обіцяв закінчити за 24 години. Прямі поставки зброї зі США були скорочені майже до нуля. Сміховинний "мирний процес" Трампа, який контролюється його діловим приятелем і його улесливим зятем, потурає максималістським вимогам Путіна, виключаючи Європу.

28-пунктний "мирний план" Трампа – однобічна дорожня карта до перемоги Росії – був швидко дискредитований. Проте він все ще наполягає, щоб Київ віддав суверенну територію, створивши катастрофічний прецедент і відмовившись від гарантій безпеки. Він все ще прагне швидко заробити на мінеральних ресурсах України та післявоєнних угодах з Росією. Він все ще звично знущається з чудового президента України Володимира Зеленського. І все ще принижує європейських союзників, заграючи з Путіним та авторитарними лідерами, такими як Віктор Орбан з Угорщини, Хав'єр Мілей з Аргентини та Беньямін Нетаньягу з Ізраїлю.

У своїй безсоромній зраді Трамп не має сучасних рівних. Однак дедалі більше поширюється переконання, що це не може і не буде тривати. Як довго ще такі добровільні дурні, як глава НАТО Марк Рютте, можуть базікати про життєво важливі трансатлантичні зв'язки, коли Трамп щодня розчиняє їх у кислоті та жовчі? Як Рубіо сміє повчати європейців про християнську цивілізацію, коли він та інші варвари Нового Світу закривають очі на ізраїльські звірства в Газі? Тепер вони планують знову атакувати Іран, а може, і Кубу. На якій підставі?

Підступна тиранія Трампа, однаково токсична як всередині країни, так і за її межами, буде тільки погіршуватися, чим довше її терпітимуть. Попри всі очевидні перешкоди та труднощі, європейці та американська більшість, яка виступає проти Трампа, повинні почати говорити одним голосом – і підкріплювати слова діями. А де краще почати, як не в Україні, фактичній і символічній лінії фронту в битві між ліберальною демократією та осі Трамп – Путін?

"Ось що потрібно зробити: розгорнути війська європейської "коаліції охочих" для безпеки та захисту Києва й інших неокупованих міст; Росії не можна дозволити вето. Ввести безпілотну зону, як я неодноразово закликав. Збільшити кількість оборонних ракет і дронів. Вивести з ладу російський тіньовий флот. Посилити таємні "активні заходи", включаючи кібервійну та саботаж, для протидії гібридній війні Кремля. Слід конфіскувати активи, вислати шпигунів, викрити брехню, змінити наратив. Європа повинна вимагати негайного припинення вогню, а потім поетапного виведення російських військ, і взяти на себе провідну роль у будь-яких переговорах про остаточне врегулювання", – розписує покроковий план Саймон Тісделл.

І запитує: якщо ні, то чому?

І наголошує, що альтернативи не найкращі: нескінченна війна, нескінченні вбивства або нестійкий, несправедливий мир на умовах Трампа і Путіна. Європа попереджена: США не можна довіряти. Виклик дійсно є екзистенційним. Все, за що вона бореться і що для неї дороге, потенційно знаходиться під загрозою. Незалежно від того, як це буде зроблено, заради виснаженого, нескореного народу України та власного майбутнього миру і безпеки, європейці (включно з Великою Британією) повинні нарешті знайти єдність, мужність і засоби для військової, економічної, дипломатичної та моральної наступальної кампанії.

"Європа повинна вести боротьбу безпосередньо біля дверей Путіна. І сказати Трампу, щоб він забирався геть", – підсумовує оглядач.

План ЄС щодо фінансування Києва на суму 90 млрд євро під загрозою через Угорщину

фото: YouTube

Угорщина поставила під загрозу запланований ЄС кредит для України у розмірі 90 мільярдів євро, погрожуючи заблокувати угоду до відновлення постачання російської нафти трубопроводом "Дружба", пише Politico. 

Угорський уряд виступив із попередженням у той час, коли прем'єр-міністр Віктор Орбан намагається використати антиукраїнські настрої напередодні важливих виборів, на яких він ризикує втратити владу після більш ніж 15 років правління.

"Україна шантажує Угорщину, зупинивши транзит нафти у координації з Брюсселем та угорською опозицією, щоб створити перебої з постачанням в Угорщині та підняти ціни на паливо перед виборами, – написав міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто на X. – Ми не піддамося цьому шантажу".

Загроза Угорщини накласти вето на кредит є серйозним ударом для України, чиї казначейські запаси почнуть вичерпуватися вже у квітні. Київ буде боротися за виживання у війні без нових коштів, що ставить її в невигідне становище в поточних мирних переговорах з Росією.

Перші ознаки проблем з'явилися в п'ятницю. Посол Угорщини в ЄС під час зустрічі послів у Брюсселі вимагав, щоб національна асамблея отримала стандартні вісім тижнів для вивчення законодавства ЄС, повідомили Politico три дипломати ЄС.

Посли ЄС мали намір дати остаточне схвалення позики до вівторка, який знаменує четверту річницю вторгнення Росії в Україну.

У новій конфронтації з Україною Орбан звинувачує розірвану війною країну в тому, що вона з політичних міркувань зупинила постачання російського газу до Угорщини. Київ відкидає ці звинувачення, стверджуючи, що російські удари пошкодили енергетичну інфраструктуру.

У відповідь на звинувачення Угорщини посольство України в ЄС у листі до Європейської комісії запропонувало продовжувати постачання нафти до Словаччини та Угорщини "через нафтотранспортну систему України або морським шляхом".

"Україна постійно підтверджує свою готовність забезпечувати транспортування нафти в межах наявної правової бази", – йдеться в листі.

Європейська комісія скликала на початку цього тижня екстрену зустріч для вирішення суперечки щодо нафтопроводу "Дружба" після того, як Угорщина і Словаччина вжили заходів у відповідь, припинивши постачання дизельного пального до України.

Лідери ЄС, включаючи Орбана, погодилися на надання позики в розмірі 90 млрд євро в грудні після місяців напружених переговорів. У вигляді великої поступки ЄС звільнив Угорщину, Словаччину і Чехію, які виступають проти надання подальшої допомоги Києву, від погашення витрат по позиці.

"Ми очікуємо, що всі [держави-члени] дотримаються цієї політичної угоди з огляду на остаточне прийняття позики", – йдеться в заяві Комісії.

У п'ятницю Будапешт відмовився схвалити один законопроєкт, який вимагає одностайності для розширення грошового резерву, відомого як "headroom", довгострокового бюджету ЄС для видачі позики. Посли ЄС підтримали два інших законопроєкти, що лежать в основі позики Україні, для схвалення яких була потрібна лише проста більшість.

Як найвідданіший союзник Росії в ЄС, Орбан часто погрожував заблокувати фінансову підтримку ЄС Україні.