Залужний вичікує у Лондоні, а союз РФ, Китаю та Індії не триватиме довго. Акценти світових ЗМІ 25 серпня

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 25 серпня.

Чого чекає Залужний і чому не критикує Зеленського

Валерій Залужний, фото: Getty Images

У The Guardian написали велику статтю про ексголовнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, яку назвали: "Генерал, посланець… майбутній президент України? Валерій Залужний вичікує в Лондоні".

За інформацією видання, на початку березня, через три дні після конфлікту Трампа із Зеленським у Білому домі, команда віцепрезидента США Джей Ді Венса намагалася організувати дзвінок із Валерієм Залужним, теперішнім послом України у Великій Британії. Кажуть, що Венс, який сприяв конфронтації, разом із оточенням Трампа шукав альтернативи Зеленському. Залужний, проконсультувавшись із Києвом, відмовився від розмови. Цей випадок підкреслює політичні виклики для Залужного, який, попри лояльність уряду, розглядається як потенційний майбутній президент України, наголошують у The Guardian.

Інший показовий випадок стався майже рік тому. Тоді Андрій Єрмак, керівник Офісу президента, на зустрічі в листопаді запропонував Валерію Залужному приєднатися до політичної команди президента перед можливими виборами. Залужний відмовився, але пообіцяв Єрмаку не критикувати Зеленського публічно під час війни та повідомити його першим про можливі політичні плани. Хоча Залужний поки не заявляв про наміри, у Києві зростає переконання, що він готується до політичної кар’єри, вичікуючи слушного моменту, як зазначає аналітик Володимир Фесенко.

The Guardian нагадує про кар’єру військового, який став політиком. Зокрема, що у липні 2021 року Зеленський несподівано призначив 48-річного Валерія Залужного головнокомандувачем, цінуючи його неформальний стиль, що контрастував із традиційною військовою ієрархією. Журналіст Саймон Шустер називав Залужного сміливим, але дещо легковажним командиром. 

Після призначення, коли Росія почала стягувати війська, Залужний наполягав на посиленій підготовці до можливого вторгнення, але Зеленський побоювався паніки та ескалації. На Раді безпеки 20 лютого Залужний і міністр оборони підтримали воєнний стан, але Зеленський обрав м’якші заходи. Росія вторглася через два дні.

Після вторгнення Зеленський зосередився на міжнародній підтримці, ставши символом опору, тоді як Залужний здобув статус військового героя в Україні. Проте напруженість між ними зростала через стратегічні розбіжності та популярність Залужного, що турбувала оточення президента. У лютому 2024 року Зеленський звільнив Залужного, відправивши його послом до Лондона, пояснюючи це потребою нових ідей в армії. Залужний прийняв рішення спокійно, і їхня остання зустріч була дружньою.

Англійське медіа каже, що у Лондоні британська влада обрала обережний підхід до Залужного, уникаючи залучення його до військових дискусій, щоб не дратувати Київ і нового командувача Сирського. Для Залужного життя в Лондоні стало спокійним переходом після напружених років війни, з прогулянками та селфі з дружиною, зауважують у The Guardian. Зокрема, у Лондоні Залужний із дружиною відвідували театр, зокрема виставу "Барселона" з Лілі Коллінз, де їхня присутність із посиленою охороною викликала плутанину, адже ніхто не впізнав VIP-пару. В Україні ж його нові фото, як-от похмура фотосесія для Vogue, спричинили саркастичні меми. Попри це, Залужний підтримує зв’язок із військовими, стежачи за бойовими діями через прямі трансляції. "Валерій Федорович пішов із війни, але війна не покинула його", – зазначив колега.

У приватних бесідах Залужний уникає заяв про політичні амбіції, але розмірковує про можливу платформу, беручи за приклад Ізраїль – маленьку країну, зосереджену на обороні. Він позиціонує себе як жорсткий лідер воєнного часу, готовий вимагати від народу "кров, піт і сльози" за виживання нації, подібно до Черчилля, але сумнівається, чи Україна готова до такої політики.

У медіа згадують, що після приниження Зеленського Трампом у лютому 2025 року президент України відвідав Лондон для переговорів із Кіром Стармером щодо налагодження стосунків. У США деякі політики, зокрема сенатор Ліндсі Грем, відкрито закликали Зеленського піти у відставку, а команда віцепрезидента Венса намагалася зв’язатися із Залужним. Той, попри напружені стосунки із Зеленським, відкинув ідею підтримки Трампа, демонструючи єдність із президентом: він зустрів його в аеропорту та опублікував фото рукостискання з написом про спільне подолання викликів. Цей жест викликав здивування серед прихильників Залужного, але, за словами джерела, відображав його принципову позицію єдності в кризовий час.

У The Guardian наголошують, що деякі опоненти Зеленського в Україні вважають Залужного ідеальним кандидатом для політичних змін, але критикують його обережність і військову дисципліну, що заважають політичним маневрам. Інші джерела припускають, що Залужний уникатиме боротьби з Зеленським, щоб не дестабілізувати країну, і балотуватиметься лише за умови відставки президента. На саміті послів у Києві в липні 2025 року Залужний був стриманим, уникаючи відвертості з незнайомцями. Під час протестів проти урядових планів щодо антикорупційних органів він зберіг мовчання, хоча дехто чекав його публічної позиції. Після саміту Залужний залишився в Києві, зустрічався з політичними та громадськими діячами, що підігріло чутки про формування політичної команди. Його радниця Оксана Тороп заперечує політичний контекст цих зустрічей, наголошуючи на його фокусі на обороні та безпеці. Публічно Офіс Зеленського не вважає Залужного загрозою, називаючи його частиною команди. 

Донбас в центрі будь-яких переговорів 

фото: 100 ОМБР Сухопутних військ України

У The Washington Post написали про те, чого вимагають Росія та Україна для припинення війни. У виданні відзначають, що Москва та Київ залишаються далеко один від одного щодо умов, які вони погодилися б прийняти для завершення війни.

"Обидві сторони опинилися в глухому куті щодо ключових питань, зокрема щодо того, чи слід запроваджувати припинення вогню напередодні переговорів, вимог Росії від України поступитися територією та гарантій безпеки для післявоєнної України", - нагадують у медіа.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив в інтерв'ю NBC News, записаному 22 серпня, що жодної зустрічі між Путіним і Зеленським не заплановано. Сказавши, що лідер Кремля зустрінеться з президентом України, коли "порядок денний саміту буде готовий, а цей порядок денний взагалі не готовий".

У New York Times наголошують, що будь-які мирні переговори України та Росії неминуче ведуть до Донбасу. Адже це "спірний регіон", де розпочалася війна ще у 2014 році. 

У виданні додали цікавий штрих щодо крайньої особистої зустрічі Трампа і Зеленського в Білому домі. Мовляв, Білий дім поставив велику карту України з територіями, позначеними у червоний колір, які захопила РФ, щоб показати, яку реальність треба визнати. Натомість Зеленський нібито в приватній бесіді розповідав Трампу, що його дідо воював з нацистами і звільняв міста Донбасу. Він не міг просто так здатися, так само і зараз. 

"Незрозуміло, до чого саме призведе нещодавній шквал дипломатичних зусиль, очолюваних паном Трампом, спрямованих на припинення найсмертоноснішої війни в Європі з часів Другої світової війни. Але Донбас – багата на корисні копалини територія, що складається переважно з двох областей, Донецької та Луганської, – буде в центрі будь-яких переговорів", - вказують у New York Times.

Колишні українські чиновники та політичні аналітики заявили виданню, що єдиний спосіб, яким Зеленський може переконати українців поступитися територією, – це надати гарантії безпеки, підтримувані Америкою. Але гарантія мала б бути вагомою, наприклад, з певним поєднанням європейських військ та американської повітряної підтримки, що стримало б Росію від майбутніх атак.

Зокрема, словак Балаш Ярабік, колишній політичний радник Європейського Союзу в Києві, заявив, що Україна, можливо, досягла точки, коли може погодитися на поступку територією "заради мирної угоди, яка принесе гарантії безпеки Заходу для України". Він додав: "Якщо натомість вона повинна позбутися Донбасу, я думаю, що вона це зробить".

Трамп назвав територіальні поступки "обміном земель", натякаючи, що Росія, яка контролює близько 20% України, може повернути деякі території, можливо, на північному сході. Адміністрація Трампа вважає ці обміни вигідними для України, оскільки, за їхньою думкою, Донбас скоро може бути втрачений, що унеможливить подальші переговори, зазначив Максим Скрипченко з київського Центру трансатлантичного діалогу. Однак треба враховувати, що просування Росії в регіоні було повільним протягом останніх трьох років. Тому відмова від решти Донбасу зараз також означатиме передачу міст та укріплень, які можуть допомогти Росії розпочати майбутнє вторгнення.

"Шлюб за розрахунком": про стосунки РФ, Китаю та Індії

фото: gettyimages

У Bloomberg написали статтю про те, чому перезавантаження стосунків Росії, Індії та Китаю не триватиме довго. В медіа відзначають, що торговельна війна Трампа зближує ці три країни, але "проблеми довіри мають глибокі наслідки".

Союз Росії, Індії та Китаю, який виник у 1990-х роках як противага США, сьогодні відроджується як спосіб для трьох країн пережити бурю торговельної війни президента Дональда Трампа. Але старі підозри означають, що союз навряд чи витримає випробування. Попри спільні образи з Вашингтоном, це партнерство радше є шлюбом за розрахунком, наголошують у Bloomberg.

"Ця реальність стане очевидною цього тижня, коли три ядерні держави зберуться в Тяньцзіні на саміт Шанхайської організації співробітництва . Кремль наполягає на довгоочікуваній тристоронній зустрічі. Якби трійка знайшла нове життя, це стало б потужним сигналом про те, що геополітичні важковаговики об'єднуються перед обличчям тиску США. Але притаманна напруженість між Індією та Китаєм, а також економічні розбіжності між трьома країнами роблять такий результат малоймовірним", - вважають у виданні.

Цей тиск найбільш гострий для Індії. Донедавна ключовий партнер Америки, вона зазнала основного тягаря тарифів Трампа. Він подвоїв мита на експорт до 50% – вони мають набути чинності 27 серпня – як покарання за купівлю російської нафти. 

"Пекін, який спочатку був головною ціллю Вашингтона, насолоджується тимчасовим перепочинком, але застряг у довгостроковій стратегічній конкуренції. А Росія, потерпаючи від санкцій та загрузнувши в Україні, шукає друзів, щоб пом'якшити свою ізоляцію", - пишуть у меді і додають, що не можна скидати з рахунків ризик майбутніх протистоянь.

Фундаментальні суперечності в динаміці стосунків навряд чи зникнуть найближчим часом, зазначає для Хеппімон Джейкоб, засновник і директор Ради стратегічних та оборонних досліджень. Хоча серйозного насильства наразі, можливо, вдасться уникнути, тривале зближення малоймовірне. Адже Нью-Делі важко бути повністю впевненим у намірах Пекіна, особливо з огляду на його військову позицію в таких регіонах, як Південнокитайське море та Тайвань.

"Серед найбільших каменів спотикання є їхній тривалий прикордонний спір. Вони ворогують через нечітко визначений кордон протяжністю 3488 кілометрів (2170 миль) у Гімалайському регіоні. Ці воєнні дії переросли у війну в 1962 році та продовжують тинятися й донині. У 2020 році між ними відбулося жорстоке зіткнення в долині Галван у Ладакху, в результаті чого загинули солдати з обох сторін у найкривавіших боях за останні десятиліття. Дипломатичні зв'язки заморозилися, Нью-Делі призупинив туристичні візи для громадян Китаю та запровадив обмеження на імпорт технологій", - нагадують у Bloomberg.

Китай також знаходиться занадто близько до Пакистану для комфорту Індії. Пекін став найважливішим партнером Ісламабаду в обороні з часів закінчення Холодної війни.

Читайте також: Потрібно, щоб в Європі з’явилося відчуття, що якщо зараз маніакального Путіна не зупинити, він буде іти далі, - Рибачук