"Залізна леді" Японії Санае Такаїчі: хто така перша прем’єр-міністерка Японії

Здобула перемогу у верхній та нижній палатах: парламент Японії обрав нову прем’єрку

фото: GettyImages

Парламент Японії 21 жовтня офіційно обрав лідерку Ліберально-демократичної партії Санае Такаїчі своєю 104-ю прем’єр-міністеркою. Вперше в історії країни цю посаду посіла жінка – і це стає новою віхою в японському політичному ландшафті, де домінують чоловіки. 

Такаїчі уникла другого туру, здобувши перемогу в першому турі голосування в нижній палаті, – 237 голосів "за" із загальних 465, а отже – достатню більшість. Проте під час виборів у верхній палаті політикині довелося пройти обидва тури, оскільки у першому турі її перевага була мінімальною – 123 голоси із 246 дійсних. У другому турі вона отримала 125 голосів – і таким чином все ж перемогла. 

Після парламентського голосування Такаїчі була офіційно затверджена імператором Нарухіто. А фактично одразу ж після затвердження Такаїчі призначила свій новий кабінет. Серед обраних на посади – однодумниця Абе Сацукі Катаяма, яка стала першою жінкою-міністром фінансів країни, а також нова міністерка економічної безпеки Кімі Онода.

Тим часом на пост міністра оборони вона призначила Коїдзумі Сіндзіро, який був її головним суперником у боротьбі за посаду лідера партії.

Під час прес-конференції у вівторок ввечері Такаїчі заявила, що, хоч на її уряд чекає "складний старт", вона готова прийняти виклики.

"Цей кабінет міністрів налаштований на рішучість і прогрес, – заявила вона. – Разом з народом Японії ми будемо просувати кожну політику, крок за кроком, сантиметр за сантиметром".

Такаїчі одразу ж береться до роботи та вже готується здійснити низку важливих дипломатичних візитів, зокрема на неї очікує зустріч з президентом США Дональдом Трампом на початку наступного тижня. Як зауважують іноземні видання, японські прем'єр-міністри зазвичай організовують поїздку до Вашингтона якомога швидше після вступу на посаду, але рідко – настільки швидко.

Барабанщиця, поціновувачка важкої музики і яскраво виражена консерваторка: хто така Санае Такаїчі

фото: GettyImages

Санае Такаїчі народилася 7 березня 1961 року в префектурі Нара у Японія. Вона походить зі звичайної японської родини: її мати працювала офіцеркою політики, а батько був працівником автомобільної компанії.

Після школи Такаїчі вступила до університету Кобе, а закінчивши його продовжила навчання в Інституті Мацусіта. А пізніше стажувалася у США – в офісі конгресвумен Патрисії Шредер, що й визначило її інтерес до політики.

Після повернення до Японії в 1989 році працювала аналітиком з питань законодавства, використовуючи свої знання американської політики, і писала книги на основі свого досвіду. Того ж року Санае Такаїчі стала ведучою знаного у Японії телеканалу TV Asahi.

Що цікаво, у юності Такаїчі грала на барабанах і фортепіано та любила важкий метал, навіть грала у гурті. Як розповідають японські медіа, із часів гри на барабанах у коледжному гурті 64-річна політикиня досі залишається шанувальницею таких гуртів, як Black Sabbath та Iron Maiden. А також продовжує грати на барабанах – аби знімати стрес.

Вона також цікавилася мотоциклами і мала Kawasaki Z400. Але полишила це заняття приблизно у той самий час, коли прийняла рішення розпочати свою політичну кар’єру.

Власне вперше Такаїчі висунулася до парламенту у 1993 році, а вже у 1996-му перемогла на виборах, ставши депутаткою нижньої палати від Ліберально-демократичної партії. Із того часу її обирали депутаткою парламенту аж 10 разів.

Вона також обіймала чимало важливих для життя та діяльності країни посад. Зокрема, найдовше – міністерки внутрішніх справ і комунікацій.

Шлях Санае Такаїчі до лідерства у Японії та її бачення важливих рішень

фото: GettyImages

Переконана консерваторка і досвідчена законодавиця 4 жовтня 2025 року виграла вибори на посаду голови правлячої Ліберально-демократичної партії  Японії – і тут ставши першою жінкою, яка обійняла цю посаду.

Проте ця перемога далась Санае Такаїчі не з першої спроби, а лише з третьої. Вперше вона взяла участь у перегонах за лідерство в партії у 2021 році, але тоді програла Фуміо Кісіді. Після короткої перерви, вже у 2024 році, політикиня зробила другу спробу здобути чільну посаду, проте знову програла – цього разу Сігеру Ісібі.

І лише треті перегони за місце голови ЛДП принесли 64-річній Такаїчі успіх. Вона обійшла суперника та здобула посаду, а вже невдовзі – прем’єрське крісло. 

Політикиня не приховує симпатії до Маргарет Тетчер, і в медіа її вже неодноразово називали "залізною леді" Японії. В її риториці вже лунала ідея "Японія понад усе", співзвучна, до речі, з гаслом американського президента, з яким Такаїчі невдовзі зустрінеться.

У своїй політиці вона виступає за перегляд пацифістської конституції, щоб дозволити Японії активніше розвивати оборону, відповідно за розвиток оборонних технологій та збільшення військового бюджету, а також за зміцнення співпраці зі США на тлі китайського впливу у регіоні. Окрім того, ультраконсервативна прем’єрка прихильниця жорсткішої імміграційної політики.

Виклики перед новим урядом Такаїчі

Санае Такаїті, фото: facebook

Після призначення Санае Такаїчі очолила країну, яка постала перед низкою серйозних викликів. Японія переживає економічну стагнацію, ослаблення єни та інфляцію, яка б’є по цінах на продукти й рівню життя населення. До цього додаються глибокі демографічні проблеми, адже відбувається швидке старіння японського суспільства, а відповідно проявляється дефіцит робочої сили й навантаження на соціальну систему. Окрім того, усередині правлячої коаліції немає стабільної більшості, а підтримка з боку партії Japan Innovation Party, на яку зараз спирається новий уряд, залишається радше ситуативною, ніж гарантованою.

У цьому контексті прихід Такаїчі до влади має символічне та практичне значення. Вона – перша жінка на чолі японського уряду, і її призначення сприймають як сигнал прагнення до оновлення та прагматизму. Водночас її відома жорсткість, консервативні погляди та орієнтація на безпекову політику можуть означати курс на посилення оборонного потенціалу Японії, обережне реформування економіки й стриману соціальну модернізацію.