Про це написали на facebook-сторінці Регіонального управління Сил ТрО "Північ" ЗСУ.
Також про це повідомив у коментарі Суспільному начальник служби зв'язків з громадськістю 119-ї бригади Сергій Калініченко. На кадрах із відео сина впізнала і його мати.
У бригаді кажуть, що Олександр наприкінці грудня пішов на завдання і не повернувся, а згодом вдалося забрати й поховати його тіло.
Військові розповіли, що 30 грудня 2022 року на околицях Соледара Олександр Мацієвський і ще четверо військовослужбовців під час переміщення прийняли зустрічний бій із силами противника, які переважали. Близько полудня зоровий контакт і зв'язок з ними зник. Підкріплення не змогло прорватися до місця позиції воїнів через безперервний мінометний обстріл і щільний вогонь зі стрілецької зброї.
"Ми до кінця не знаємо подробиці того бою. Невідомо, хто і як загинув, невідомо, як Олександр потрапив у полон, свідків на жаль не лишилося, всі загиблі або зниклі безвісти. Щодо відео: мати Олександра, його син Михайло і військовослужбовці його підрозділу впізнали побратима на цих кадрах", – зазначено в повідомленні Регіонального управління Сил ТрО "Північ".
Тіла бійців, які загинули в тому бою, вдалося повернути під час обміну. 14 лютого 2023 року в Ніжині попрощалися з Олександром Мацієвським.
Головний редактор інтернет-видання "Цензор.нет" Юрій Бутусов також стверджував, що на кардах із відео розстрілу українського полоненого його побратими впізнали Олександра Мацієвського – солдата роти вогневої підтримки 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади сил ТРО.
"Точна ідентифікація має ключове значення, тому інформація про особу полеглого має бути аргументованою та підтвердженою з кількох джерел. На фото є характерна прикмета – закритий пластиром забій над правою бровою. Олександр отримав забій приблизно за два тижні до загибелі, прижиттєве фото забою перед накладенням пластиру мені надали. Також прикметою є зелений шеврон ЗСУ, який подарував бійцю його командир взводу, він має особливості, оскільки робився на замовлення, його фото в мене також є. Ключовим фактом є посмертна судово-медична експертиза, яка була зроблена перед похованням Олександра у лютому. На фото з моргу, яке я отримав, чітко видно кульові отвори у тих місцях, де влучали кулі на відео", – написав Бутусов.
Водночас він наголосив, що потрібно чекати повного оприлюднення інформації про обставини загибелі з офіційних джерел.
Наразі остаточної офіційної інформації про те, ким був страчений воїн, немає.
Олександр Мацієвський народився 10 травня 1980 року у Молдові, куди за розподіленням скерували його матір, Парасковію Михайлівну. Вона працювала технологом на Кишинівській взуттєвій фабриці. Там Олександр згодом закінчив середню школу й електротехнічний коледж. Потім родина повернулася до Ніжина.
До лютого 2022 року Олександр працював за фахом. З першого дня повномасштабної агресії пішов до Ніжинського ТЦК та СП, але відразу не зміг потрапити до війська. Він допомагав робити укріплення, чатував на блокпосту, готував пляшки з запалювальною сумішшю та знову звертався до збірного пункту. 11 березня його зарахували до Ніжинського батальйону тероборони, Олександр навчався військової справи, його призначили снайпером. Коли батальйон збирався вирушати на схід, Олександр не сказав мамі, що поїде в зону активних бойових дій, бо не хотів, щоб вона хвилювалася. Коли прощався з матір'ю, подякував їй за те, що вона його народила.
29 грудня він востаннє зателефонував матері. Після слів Сашка"Мамо, я ніколи не здамся у полон!" Парасковія Михайлівна зрозуміла, що син на фронті.
Про смерть сина матір повідомили ввечері 7 січня прийшло. Саме матір впізнала тіло Олександра в морзі, а потім упізнала сина на відео його загибелі.