Українці - під омофором Богородиці. Покрова - історія про Диво, що можливе

Покрову Пресвятої Богородиці у народі називають Третьою Пречистою і святкують як великий релігійний, національний та родинний день. Історія свята, значення і традиції

Зміст

Цього дня - 14 жовтня - у нас, на диво, багато свят, але всі вони так чи інакше сходяться на Покрові - християнському святі, яке стало також і народним.

І що цікаво: Покрова Пресвятої Богородиці не входить у дванадцятку найбільших церковних свят, але в народі вважається такою - особливо врочистою, особливо красивою і сповненою особливими надіями.

Хоч починалося не з нас, та все-таки це наше свято!

Історію свята ми знаємо, і вона - також на диво - починається не з нас, українців. Але в якийсь момент ця історія стала до такої міри нашою, що свято Покрови стало храмовим у багатьох селах і містах України, а Матінка Божа - покровителькою і козаків, і всього могутнього і сильного нашого роду, який захищає землі, стоїть на сторожі прав і свобод українців.

До Діви Марії звертаються жінки у молитвах про найпотаємніше. З Нею як з найвищим своїм Ідеалом вони звіряються у найсокровенніших думках і мріях, просять Її про заступництво, про молитви перед Господом, про те, щоб не полишала. Бо лиш відчуття Її присутності поряд надихає, мотивує, дарує таку впевненість і силу, що справді багато що втілюється у життя - працюється, твориться, живеться!

Диво - у молитві, хустці, вірі

Так було і в 910 році, коли Мати Божа розпростерла свій омофор (покров чи хустку) над людом Константинополя, який молився у відчаї, бо вороги загрожували знищити і захопити їхнє місто. Не те що загрожували, вони вже майже захопили його. І лиш диво могло врятувати людей від поневолення, від смерті багатьох людей, усього міста.

Таке Небесне Диво - лик Пресвятої Богородиці у супроводі сонму святих - побачив святий Андрій.

Мати Божа підходить до престолу у храмі, довго молиться і плаче. Затим знімає зі своєї голови свою осяйну хустку (покров або ж омофор) і широко простирає її над народом у церкві. Видіння швидко зникає.

Святий Андрій запитав свого учня Єпіфанія, чи він бачить Її. "Бачу!" - почув він те, в чому уже й так був переконаний.

Він розповів своє видіння війську, воєначальникам, і ті так надихнулися підтримкою Пресвятої Богородиці, що зібрали всі сили, організувалися і перемогли ворога, який був значно сильнішим і численнішим. І так війська противника здалися і відступили.

А диво полягало не лише в тому, що вороги вже не бачили цих людей, захисників, яких Мати Божа вкрила своїм покривалом, а й у тому, що вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення.

Є ще багато переказів, пов'язаних з появою Небесної Заступниці на землі. І ніхто не може з упевненістю назвати точну дату, коли вони виникали. Проте всі свідчення зводяться до головного значення свята - порятунок від ворога.

Наша Покрова: історія, князі і собори

Напевне, відтоді слава про дивовижну силу духу і тіла, яка виникає, коли під опіку людину бере сама Божа Мати, облетіла весь світ і долетіла до нас.

У літописах пишеться, що Ярослав Мудрий у 11 столітті розбив печенігів і з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері побудував у Києві собор Святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах, віддаючи народ під опіку Божої Матері.

Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями здобув завдяки Богові й Пречистій Діві Марії.

Ігор Святославович, галицький король Данило та інші князі завдячують своїми перемогами Богові і Богородиці. Після своїх перемог вони йшли з поклонами до ікон Божої Матері, щоб подякувати за допомогу і порятунок.

Особливе шанування Покрови Богородиці починається з 12 століття, коли князь Андрій Боголюбський збудував Покровську церкву на річці Нерль біля свого заміського замку Боголюбове.

Існує ще багато легенд, пов’язаних з дивом небесного заступництва. Але на те воно і диво, щоб вселяти віру в його здійснення, додавати сил, впевненості і чітко бачити свою мету. Саме це надихало наших козаків на захист рідної землі і тому Божу Матір вони вважали заступницею і покровителькою православного воїнства.

Небесна захисниця козаків

На честь її на Хортиці був побудований храм, і наші козаки відправлялись в походи, після молитви в ньому. Її заступництво було дуже важливим, бо козаки хоч і були надзвичайно сильним і могутніми, але і вороги були сильними..

За особливу пошану Богородиці від козаків з’явилися ікони "Козацька Покрова", де під омофором Богородиці зображаються українські ієрархи, гетьмани і козаки. На хоругвах січовики також любили зображувати Покрову Богородиці, розпростерту над козаками...

Недаремно сьогодні багато сіл носять назви " Покровка"," Покровське"," Новопокровка", є дуже багато храмів, названих на честь Покрови.

Козаки найперше будували Покровську церкву, а для воєнних походів використовували її похідний варіант з іконою Пресвятої Покрови. Перед важливою подією чи походом козаки завжди молилися своїй святій покровительці. На Покрову запорожці обирали нового отамана.

Тому більшість церков у козацькій державі зводили на честь Богородиці. Їх будували у селах, на слободах, у центрах паланок, на всіх річках.

Фреска "Покрова Пресвятої Богородиці" в церкві отців Василіян у Жовкві на Львівщині. Середина 1930-х, художник - Юліян Буцманюк.

Він у цьому розписі продовжив і розгорнув традицію іконописання "Козацької Покрови". Художник водночас зображає акт Злуки українських земель в одну державу. У центрі композиції - митрополит Андрей Шептицький в оточенні єпископів Григорія Хомишина та Йосафата Коциловського, ченців-василіян.

Ліворуч під панорамою Києва із банями Печерської Лаври та Святої Софії зображено портретну галерею діячів Української Народної Республіки та Гетьманату: Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Павло Скоропадський, Михайло Омелянович-Павленко, Марко Безручко.

Праворуч під панорамою Львова зображено діячів Західно-Української Народної Республіки: Кость Левицький, Євген Петрушевич, Сидір Голубович, Василь Панейко, Дмитро Вітовський, Григорій Коссак, Мирон Тарнавський, січовий стрілець, пластун, селяни із снопом збіжжя.

А над усіма – Богородиця, яка бере під свій покров-омофор усю Україну, її народ, її військо та церкву.

Свята мати, Покрівонько, покрий мені голівоньку

Оскільки з основними роботами було закінчено, з Покрови починалася пора весіль.

Дівчата, які хотіли вийти заміж, мали відвідати молебень і просити: "Свята мати, Покрівонько, покрий мені голівоньку: щоб я жінкою була, щоб я весело жила, з чоловіком молоденьким, з дитяточком веселеньким", "Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою".

А ще Покрова мала значне поетичне забарвлення: через те, що цього дня міг випасти навіть перший сніг, його порівнювали з весільним покривалом, а оскільки в цей час відзначається і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння поширюються і на неї.

Ми підготували прикмети на Покрову, враховуючи і кліматичні зміни останніх років

Якщо дівчину сватали до Покрови, то можна було ще протягом трьох тижнів (до Дмитра, 8 листопада) відгуляти весілля, бо далі починався Пилипівський піст.

Як і на всі великі свята, цього дня не вітається серйозна робота – як сільськогосподарська, так і хатня. Не треба шити, різати, колоти, білити і фарбувати тощо, прасування, прання, миття також не організовуються.

У свято не робіть важкого

Бо на те й існують свята - відпочити, відчути своє місце під небом, подумати про вічне. Душа також вимагає свята!
Готувати страви на Покрову краще заздалегідь, у саме свято кришити, відбивати, пекти, смажити і чистити також не бажано. Не лихословлять, не сваряться.

Прийнято бажати рідним і близьким добра і молитися про небесне заступництво для них і для себе. Якщо до дівчини завітали свати - гарна нагода щасливо вийти заміж, бо відмовляти у цей день небажано: три роки доведеться чекати нових сватів.

Гроші також не позичають, щоб удома водилися.

Покровки, медовички, маківники

До Покрови пекли печиво - покровки, пацьориші, медове печиво, медівнички, маківники, коржики. Їх на Покрову жінки випікали, щоб солодко жилося.

Ось гарний рецепт від майстрині випічки Оксани Білінської - медове печиво - одне з таких.

Потрібно 2 яйця, 6 ст. л. олії, 160-180 г цукру, 2 ст. л. меду, 1 ч л соди,1 ст. л. яблучного оцту або лимонного соку, 350 г муки ( може піти трохи більше), щіпка солі, ванілін або ванільний цукор. Вінчиком збиваємо яйця з цукром, ваніллю, додаємо сіль, масло і мед. Перемішуємо, додаємо соду, погашену оцтом, потім поступово борошно.

Формуємо прянички, викладаємо на пергамент, змащуємо жовтком. Можна вилкою зробити візерунок, то гарно! Випікати до зарум’янення.

Коли опускаються руки

Допомагає щира молитва до Високої Небесної Заступниці. Бо молитва - це наша сповідь, наше розуміння себе насамперед: того, що ми хочемо, чого очікуємо, чого просимо. А Мати Божа готова покрити нас Своїм молитовним Покровом і направити на правильний шлях.

Традиція цього дня - прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів чи знайомих, які були в походах, воювали, боронячи Вітчизну, і помолитися за них.

Свята Покрова оберігає нас від зла і люті, зміцнює родини, а головне - оберігає від нападів, бо надихає наших захисників і додає їм сил. Її омофор - ніби щит і зараз. В акафісті говориться: ”Бо Нею здобуваються перемоги, Нею падають вороги”.

Молімося, що Божа Матінка бачила нас і щоб вона за нас просила і надалі. Добре бути під Її високим заступництвом, під Її світлим покровом.

2026, п'ятниця

19 червня