Ми вже знаємо, що премʼєр Ізраїля Беньямін Нетаньягу видалив свій пост у X, в якому критикував розвідку та службу безпеки Шин-Бет, бо вони не попередили уряд про терористичні наміри ХАМАС. Розповім, що відбулося: це дуже хороший урок для України.
Світові медіа активно пишуть, чому виникла "розвідувальна сліпота" Ізраїлю: перед нами букет самовпевненості політиків і силовиків, які проґавили в себе під носом загрозу, вважаючи, що військова та технологічна перевага країни над ХАМАС дозволить загнати терористів під лавку.
З одного боку, премʼєр Ізраїлю нехтував попередженнями спецслужб, які розповідали про ризики внутрішньополітичних інтриг: несамовите прагнення Бібі провести т.зв. судову реформу (яка скасовувала право судів анульовувати рішення уряду) послаблювало безпеку країни та посилювало ворогів Ізраїлю. У результаті виник конфлікт Бібі з силовиками. У липні премʼєр навіть відмовився зустрітися з високопоставленим генералом, який прагнув доповісти свіжі розвіддані про нові загрози країні.
Читайте також: Погром у Махачкалі є спробою Москви дискредитувати народи Кавказу
Начальник розвідки скликав брифінг для депутатів парламенту, де планував доповісти про заяву лідера "Хезболли" про велику війну. Практично всі парламентарі проігнорували зустріч.
З іншого боку — ізраїльська розвідка неточно оцінювала загрозу від терористичних угруповань. З 2021 року розвідники вважали, що ХАМАС не зацікавлений у нападі з Гази, бо це спричинить руйнівну відповідь Ізраїля. Спецслужби припускали, що Іран і "Хезболла" становлять більшу небезпеку.
У нинішній ситуації ізраїльське суспільство підтримує армію та чимало звинувачень покладає на політичні плечі Нетаньягу. Саме тому він спершу і написав свій пост, переводячи стрілки на силовиків.
Нетаньягу зніс свій статус під тиском Воєнного кабінету, члени якого натиснули на премʼєра: не варто підривати довіру до армії у такий важкий час для країни. Тим паче, що військові теж можуть багато чого розповісти.
"Для нього — це кінець гри": The Wall Street Journal цитує анонімних спікерів прем'єрській партії "Лікуд". Вони стверджують, що Бібі навряд чи залишиться лідером партії після війни, а значить — і премʼєром.
Але Нетаньягу — не з тих людей, котрі отак от покірно здають посаду. Він очолював країну з 1996-го по 1999 рік, з 2009-го по 2021-й, і, власне, зараз. Це рекорд у історії Ізраїлю.
Він ще й рекордсмен за кількістю корупційних скандалів: підозри в хабарництві, вплив на урядові тендери, зловживання владою, — це частина звинувачень, котрі Феміда намагалася приліпити Бібі, але він традиційно виходив сухим і незаплямованим із цього всього лайна і знову перемагав на виборах. Тому він ще побореться…
Читайте також: "Почуйте ХАМАС". Роспропаганда виправдовує свій антисемітизм
Мораль очевидна: Бібі весь цей рік провів у політичних інтригах, намагаючись уникнути нових судових переслідувань за свою корупційну премʼєрську діяльність і нажив пригорщу нових опонентів. Звісно, тут не до посилення безпеки та протидії ХАМАС. Зайняте внутрішніми чварами ізраїльське керівництво, мабуть, недооцінювало зовнішню небезпеку, а боєздатність сил оборони цікавила в другу чергу. Тут, мабуть, саме час згадати, що Бібі не так давно звільнив навіть міністра оборони Йоава Ґалланта за критику судової реформи, а частина військових погрожувала не приходити на службу, якщо кнесет ухвалить "судовий" закон… Чи могло це позначитися на обороноздатності країни? Запитання риторичне.
Відтак головний урок для кожної панівної сили звучить так: ви не маєте права шукати внутрішніх ворогів, якщо маєте активних зовнішніх. Час для домашніх інтриг настає лише тоді, коли інших проблем немає геть зовсім.
Про автора. Орест Сохар, журналіст, шеф-редактор Obozrevatel
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.