В Україні три найбільші банки - державні, так не має бути, їх треба приватизовувати, — фінансовий аналітик Дубогриз
Євген Дубогриз - фінансовий аналітик, асоційований експерт аналітичного центру CASE Україна. У 2015-2019 роках працював заступником директора департаменту фінансової стабільності Національного банку України. До цього був першим заступником головного редактора журналу "Fоrbes Україна", працював інвестиційним аналітиком
У 2009 році агентство Thomson Reuters назвало Євгена найкращим інвестиційним аналітиком Центральної та Східної Європи у категорії "Гірничо-металургійний комплекс". Закінчив Києво-Могилянську академію за фахом "Економіка", а також Київську школу економіки.
В ефірі програми "Еспресо: капітал" на телеканалі Еспресо Євген Дубогриз розповів про стан банківської системи України станом на зараз, оцінив присутність держави, пояснив причини "банкопаду" та оцінив державні кредитні програми 5-7-9 та доступна іпотека 7%. Ведучий програми — економічний оглядач Андрій Яніцький.
Поговоримо про банки. Ви знаєте про це все або майже все. Банківська система України - в якому вона зараз стані? Скільки в нас банків? Скільки в них грошей зберігаються?
В нас зараз 71 працюючий банк. І в них загалом активів десь близько 2 трлн грн. З чого ці активи складаються? Десь приблизно на мільярд - це кредити бізнесу і населення. І з цих кредитів десь приблизно третина - непрацюючі кредити. Тобто ті, що не обслуговується. В основному це кредити державних банків.
Другий момент — це цінні папери. І якщо казати про стійкість банківської системи, вона зараз дійсно переживає, може, найкращі в історії часи.
Попри ці кредити, які не працюють?
Так, навіть попри ці кредити, що не працюють. У нас зараз рекордна прибутковість за всю історію — за 8 місяців був 1 млрд грн чистого прибутку, таких цифр ще не було. І у нас дуже велика прибутковість, дохідність банківського сектору. В нас так званий cost to income ratio, співвідношення операційних витрат до доходів складає всього-на-всього 50%. Це найкращий в Європі зараз показник. Тобто, щоб заробити одну гривню, наші банки витрачають всього-на-всього 50 копійок. Це дуже класний показник.
Тобто коли банківська система прибуткова, то вона здорова. Вона, як бізнес, може заробляти, і має якусь подушку безпеки.
Да, і головне, що вона може розрахуватись із вкладниками. Це головне для регулятора. Навіщо взагалі існують регулятори, існує НБУ? Для того щоб вкладники банків не страждали.
Зараз українські банки, вони прибуткові, вони операційно самостійні, більшість з них. І навіть вони досить стійкі до кризи. Вони зараз до потенційних криз стійкі десь приблизно, як два роки тому. Пам'ятаєте, що під час коронакризи, 2020 року, жоден банк не пішов з ринку.
Ви згадали, що 78 банків зараз існують. Я пам'ятаю, що років десять тому було їх близько 200, можливо, 190 з чимось. Де зникла половина банків? Може, більше навіть.
Навіть більше. Було 182, став 71 банк.
Якщо серйозно, то банки банкрутували і банкрутуватимуть завжди, з різних причин. В когось невдала бізнес-модель, не то став кредиктувати. А хтось занадто багато пішов кредитувати якийсь там окремий сектор, наприклад, металургію. Хтось займався схематозом, тому пішов з ринку. Хтось просто не витримав конкуренції.
Якщо ми беремо Німеччину, там 20 років тому було десь приблизно 2400 банків, зараз їх 1900. Тобто п'ята частина банків, навіть у Німеччині пішла з ринку.
Але в нас під час цього банкопаду була дуже велика особливість. Вона полягала в тому, що дуже багато з банків, які пішли, — їх вже не було. Це було як сухе дерево. Тобто банк не вів жодних операцій з іншими банками, з ринком. Все, що він робив — це брав депозити у населення і кредитував бізнес свого акціонера.
Такий пилосос.
Пилосос, який потім кредити не повертав. Найменший шторм, а в нас був не маленький, а величезний шторм — і всі ці банки, їх просто знесло, як вітром. Бо їх вже не було на початок 2013-го року насправді.
Тобто фактично за три роки 2015-2016-2017 роки понад 100 банків закрилися, або були виведені з ринку, або злилися. Зрозуміло. А тепер ситуація в банківському секторі повністю здорова, чи не повністю? Ви згадали про ці непрацюючі кредити, і переважно у державних банках? Як багато в нас державних банків сьогодні? Це вагома частина ринку, чи не вагома?
Це дуже вагома частина ринку. В нас держбанків зараз — з п'яти найбільших банків в Україні чотири — держбанки. При чому найбільші три банки — це теж держбанки: це ПриватБанк, Ощадбанк і Укрексімбанк. На них припадає десь 55% активів системи і десь близько 60% депозитів, тобто коштів, які звичайні українці та бізнес тримають в банках. Це величезний вплив на систему.
Це, взагалі, нормальна ситуація?
Ні, так не має бути, це унікум. У світі такого майже ніде нема, крім, хіба, дуже авторитарних режимі, до яких України ще не належить, і сподіваюся, не належатиме. Це результат, як то кажуть, legacy: того, що було націоналізовано ПриватБанк, те, що під час кризи всі люди вважали Ощадбанк та Укрексімбанк такою собі рятівною гаванню, і туди несли гроші. Тим більше Ощадбанку ще була стовідсоткова гарантія на всі кошти.
Тобто вони свою роль зіграли під час кризи, але зараз вже треба щось з цим робити. Бо це дуже погано, коли найбільші банки — державні, ще й НБУ — регулятор, який, в принципі, теж орган влади, і це теж держава. Ця система спотворює конкуренцію.
А влада намагається щось з цим робити? Чи є плани по продажу державних банків, або їхньої поступової приватизації? Ми знаємо, що у нас є Велика приватизація — нещодавно продали колишній завод "Більшовик". Чому б Фонду держмайна не виставити на продаж якийсь банк?
Андрію, в мене абсолютно те саме питання — чому ми так зволікаємо з тою приватизацією держбанків? Тому що я прийшов в НБУ у 2015-ому, і тоді були плани виставити їх на продаж у 2018-му. У 2018-ому були плани виставити на продаж у 2020-ому. У 2020-ому вже плани виставити на продаж у 2025-ому.
Я не знаю, скільки ще це триватиме. Але це постійне відтермінування, воно нам всім дуже не на користь, тому що ці банки постійно докапіталізовуються коштами платників податків.
Ви ж казали, що система прибуткова? Можливо, навпаки, вони заробляють нам гроші?
Поки що ні. Поки що ця прибутковість — це буквально один-два роки, і все. Це та курка, яка не несе золотих яєць, яка, навпаки, постійно вимагає кормів.
Тобто в цьому моменті вони прибуткові — але через те, що ми вклали вже багато грошей, і мабуть, в майбутньому так теж може. Тому може бути ризиковано їх лишати.
Саме тому вони і прибуткові, що колись вклали в них багато грошей. Але вони ці гроші поступово-поступово, вибачте за слово, проїдають. Якщо ми лишатимемо ситуацію, як є, без належного контролю з боку акціонерів, то банки і в майбутньому, знову ж таки, будуть збитковими.
А акціонер тут має бути приватний. Бо державний акціонер — це не його. Він лише опосередковано керує банками, як представник народу України. В менеджера не буде стимула ефективно керувати цим банком. Навпаки, буде великий моральний ризик видавати кредити під державні проєкти чи під якісь бізнеси.
Ви згадували, що Національний банк України є регулятором банківського сектору, і що його завдання - щоб вкладники були щасливі. Зрозуміло, що це таке перебільшення, образний художній вираз. Але я знаю, що є якась роль і Міністерства фінансів на банківському ринку України? І як між Нацбанком і Міністерством фінансів розподіляються повноваження? Де хто чим управляє? Можете пояснити цю систему?
Де-юре найбільшими трьома державними банками управляє Кабінет міністрів, а Міністерство фінансів управляє Укргазбанком. Де-факто Міністерство фінансів, звичайно, бачить, як всі ці банки працюють, скільки у них державного боргу у вигляді ОВДП. Національний банк всю цю систему регулює і намагається донести постійно вже 6 років вже за будь-якого голови правління — Валерії Гонтаревої, Якова Смолія, Кирила Шевченка, — Нацбанк постійно каже, що треба продавати держбанки, треба прискорювати приватизацію, треба роздержавлювати банківський сектор. Але мені здається, що Нацбанк просто ніхто не чує, а може, і не хоче чути. І це дуже прикро.
Пане Євгене, я бачу, що люди переважно негативно ставляться до кредитів.
Це зрозуміло абсолютно. Дуже багато людей ще 20 років тому постраждали через значну девальвацію гривні, через те, що вони брали кредити переважно в доларах, а віддавати довелося в гривні. Там доходи впали, і тому, як кажуть, родовая травма, вона в людей є. З цим треба змиритися, і може це навіть, знаєте, і на краще. Тому що принаймні з тих часів українці вивчили, що за кредити є відповідальність.
Треба читати кредитний договір дуже уважно. У вас у самого був досвід колись із кредитами? Мали справу?
Звичайно, був — і квартира, і машина.
Позитивний? Негативний?
Дуже позитивний. Я вів перемовини з чотирма банками, вибирав умови, які мені були вигідні.
Ви влаштували цілий тендер із чотирма банками!
І я врешті-решт отримав автокредит на 11% в гривні. І потім через девальвацію я ще навіть трохи виграв, тому що в мене тоді зарплата була прив'язана до курсу долара.
Якщо говорити про кредити, бувають не тільки звичайні, споживчі, кредити, а бувають і спеціальні кредитні програми. Зараз ми чули про програму 5-7-9 і про іпотечну програму під 7%. Чи могли б ви оцінити ефективність цих кредитних програм? Чи мають вони право на існування, яка ваша оцінка?
Якщо вони існують - то мають право на існування. Що стосується 5-7-9, це програма-ракетоносій. Вона потрібна була для того, щоб запустити кредитування. Для того, щоб банки побачили, що є позичальники. Для того, щоб позичальники під час гострої фази, кризи рефінансували свої борги замість того, щоб їх взагалі не віддавати, і почали знову брати кредити на розвиток бізнесу.
Програма 5-7-9 із цією роллю ракети-носія, на мою думку, впоралися взагалі на 100%.
Якщо подивитись на початок цього року, приблизно ¾ усіх нових кредитів бізнесу - це були кредити за програмою 5-7-9. Зараз це менше половини. Тобто це означає, що кредитування зростає, але вже саме по собі. Програма 5-7-9 виконала свою ціль.
А іпотечна історія 7%? Я теж читав новини, що обсяги зростають. Можливо, вони не такі, на які сподівалися, коли запускали програму, але все ж таки йде зростання. Це зручний інструмент, чи він ризикований? Чи можна людям дивитися в цей бік?
Мені здається, коли кажуть, що програма працює погано, плутають терміни "доступна" і "масова". Іпотека дійсно доступна для середнього класу, для таких, як ми з вами. Для таких, як більшість наших слухачів, — це можливо. Чи може вона бути масовою?
Ні, іпотека за визначенням масовою бути не може. Тобто для людей із середнім достатком, із нормальною роботою є можливість покращити свою житлові умови.
Причому останні нововведення по цій програмі - що вже немає обмеження за віком цього житла. Це може бути хоч сторічна сталінка, її можна купувати. Це, як на мене, є дуже правильна ініціатива, і вона бюджету не коштує дуже захмарних грошей. Тому мені здається, що ця програма і дуже зважено зроблена, і вона має всі шанси, щоб розвиватися і надалі. На відміну від 5-7-9, яка вже свою роль зіграла.
Останнє питання - щодо звинувачень, що такі спеціальні програми можуть бути корупційними або корупціогенними. Чи є ризик, що в цих програмах э якийсь корупційний ризик? Знаю, що коли окремим категоріям населення видають гроші, то може бути.
Андрію, будь-які державні програми, вони як милиці: вони корисні, коли в тебе зламана нога. Коли, умовно кажучи, криза, — тоді вони допомагають. Коли ноги здорові, тобто здорова економіка, все розвивається, у людей зростають доходи, — державні програми самі по собі вже непотрібні. От на цьому етапі кредитування бізнесу держпрограми вже не потрібні так, як були потрібні рік тому.
А в іпотеці — навпаки, це дуже гарний старт.
- Актуальне
- Важливе