Верхівка айсбергу. Дослідник Голокосту пояснив, чому українців - рятівників євреїв було значно більше за 2 тисячі

Саме тому, переважна більшість з тих 2 тис. українців, чиї імена є серед європейців, яким євреї зобов'язані свої порятунком під час Другої світової війни, отримали відповідний статус вже після 1991 року. Про це історик, кандидат наук Юрій Скіра заявив у випуску програми "Історична правда" з Вахтангом Кіпіані, що ввечері 6 червня 2021 року вийшов на Еспресо.TV.

"Є один дуже важливий момент. Щоби комісія (організації "Яд Вашем" - ред.) дала позитивний результат, потрібно, щоб цей єврей освідчив: "Він мені надав допомогу". А це є дуже складно. Дивіться, Омелян Ковч... Ми маємо цілі передання, як він в Перемишлянах рятував, давав метрики, робив різні речі. Але в чому є проблема? А проблема є в тому, що немає конкретної людини, яка конкретно заявляє: "Ось він мене врятував". І щоб вона завірила", - пояснив дослідник.



Також дається взнаки й та обставина, що чимало учасників цих подій, з огляду на свій вік, йдуть з життя. Часом разом з ними зникають і їхні особисті архіви.

"Наприклад, сестри-служебниці (жіночий чернечий орден УГКЦ - ред.). Я займався сестрами-служебницями. З ними є ціла катастрофа, тому що сестри-служебниці - це є здоровезний пласт порятунку людей. Яких людей? Дітей від 0, назвемо це так, до 7 років, маленьких дітей. І ці маленькі діти почали інші життя й не зафіксували ці спогади. Я натрапив лише на один слід. Це сестра Пахомія Мишок, яка врятувала в Городку трьох єврейських дітей. Ті троє єврейських дітей після здобуття Україною Незалежності знайшли сестру через Червоний Хрест. Я просто не знаю, як вони це зробили. Вони писали листи, вони пропонували їй приїхати в Ізраїль на місяць, все оплачували, щоб вона відпочила. Вони ставились до неї як до рідної людини. Але ці листи взяли й загубилися, бо сестра Пахомія померла, а увесь її особистий архів не відомо де дівся", - розповів Юрій Скіра.