Росіяни намагаються витіснити наші війська з Бахмута. ЗСУ надалі утримують надзвичайні важливі ділянки фронту. Українські підрозділи, за різними розрахунками, утримують десь в межах 10% міста. Будинки під контролем противника інколи переходять під наш контроль. За кожний будинок точаться активні бойові дії.
У Бахмуті динаміка має декілька нюансів. Найбільш тривожний - ворог намагається протиснутися до перехрестя двох доріг. Та, яка веде на Хромове і та, яка веде на Іванівське. У місті це вулиці Ювілейна та Чайковського. Це перехрестя, де точаться найбільші бої. Поблизу є комплекс високих будівель, які РФ намагається захопити. Захоплення цього перехрестя ускладнює використання базових трас. Поки що вони діють, але траса з Хромового потерпає від обстрілів росіян. Там діють наші бригади, які відбивають спроби противника перетнути трасу і поки нам вдається відбивати. Хоча перевезення логістичних вантажів відбувається іншими трасами. Також використовуються ґрунтові дороги між цими головними трасами, але вони розбиті через те, що йде дощ і ними рухається гусеничний транспорт.
Керівництво й далі налаштоване на стримування противника. Якщо нам доведеться поступово залишати місто, то я думаю, основна лінія оборони зсунеться на декілька кілометрів. З Часів Яру буде далі здійснюватися обстріл противника. Бахмут вже тримається десятий місяць. Військову та політичну місію він виконав повністю. Гуманітарну місію він виконує, бо не дозволяє ворогу рухатися далі.
Ми відходимо повільно і питання оточення ставилось противником. Вся потужність другої армії світу сконцентрована на маленькій тактичній ділянці фронту. Нам вдається знищувати тут найбільш боєздатні підрозділи - ПВК Вагнера, десантників. Цей симбіоз не дав особливого просування для РФ.
За межами Бахмута росіяни намагались просуватися на Слов’янськ. Є ризики щодо руху в бік Сіверська, якщо не всі сили росіян будуть зв’язані в Бахмуті - щоб забезпечити оточення угруповання. Це можливо лише тоді, коли у ворога є достатньо сил і засобів. Бої за Бахмут показують, що потенціал росіян вичерпаний. Якщо вони кинуть резерви, то в кращому разі, вони дозволять витіснити нас з 10% території міста, яке ми утримуємо. Але це не означає. що це вплине на лінію оборони. Інші лінії, які є в бік Краматорська - дозволять утримувати противника і ніякого руйнування системи цих ліній оборони не буде.
Я думаю, у них є політичне завдання витіснити нас з міських будівель. Всі попередні будівлі були зруйновані. Потім оголосити про політичну перемогу до 9 травня, якщо вони встигнуть. Далі росіяни опиняються в пастці. Наша артилерія буде їх знищувати коштом вогневого валу, утримувати просування противника і перемелювати їх уже в самому Бахмуті, де лишилося мало будівель, щоб тримати оборону. Думаю, це буде системна пастка.
Всі фланги у місті не змикаються через контрзаходи ЗСУ попри те, що Росія посилила ці напрямки десантниками. Є ризики "зім’яття" флангів, про які каже Пригожин. Була заява речника 10-ї бригади щодо можливості сюрпризів. Вона стримує просування противника на Сіверськ. Загрози фронтальних ударів зберігаються. Головне завдання наших військ - утримати фланги й далі знищувати противника в зоні Бахмута. Перевага росіян у чисельності може призвести до того наші підрозділи вийдуть, але це не вплине на оборону.
Авдіївка залишається не менш гарячою ділянкою, ніж Бахмут. Противник останніми днями намагався пробитися до Сєверного та Невельського. Це на півдні, ми проводили там контратакувальні дії. Попри резерви просування або оточення не реалізується. Авдіївка стоїть достатньо надійно і потужно, хоча ворог активно застосовує артилерію та авіацію. Інтенсивність використання артилерії порівняна з цим лютим - ворог підтягнув техніку, накопичив запаси та намагається потіснити наші підрозділи.
Така ж ситуація в Мар’їнці. Це надійний пункт нашого захисту. Місто зруйноване. Всі спроби росіян просуватися ні до чого не призводять. Так само не можуть рухатися в бік населеного пункту Побєда. Вузол нашого надійного спротиву - Бахмут, Мар’їнка, Авдіївка і Вугледар демонструють те, що наявність наших сил та засобів попри чисельну перевагу противника дозволяє його стримувати уже тривалий час. Цей другий наступ на Донбасі до особливих результатів не призводить.
В районі Кремінної динаміка не змінилась. Йдуть бої в лісництві навколо міста, ворог намагається просуватися. Це можна робити лише на гусеничній техніці через погоду. Цей фактор дещо сповільнює активність бойових дій, але це не стосується артилерії й авіації. Ця ділянка є складною, але без змін на лінії фронту.
Ми бачимо активізацію нашої артилерії щодо лівого берега Дніпра на Херсонщині, бачимо удари по противнику у Запорізькій області. Фактично, це є певною ознакою початку якоїсь динаміки. Який напрямок буде пріоритетний в плані контрнаступу? Цього на зараз чітко не знає ніхто. Плани є масштабними. По всій лінії фронту можуть бути активізовані наступальні дії. Ворог починає панікувати. Коли на Херсонщині починаються активні удари по його підрозділах, він вимушений полишати ці місця. Це сіє паніку серед російських воєнкорів, які говорять про можливий наступ ЗСУ шляхом форсування Дніпра. Це складне завдання, але хай противник враховує всі варіанти, розтягує лінію оборони. Паніка в лавах росіян нас абсолютно влаштовує.
Останні два дні були тривожними - спочатку був завданий удар по Миколаєву крилатими ракетами "Іскандер-К". Це - найсучасніші ракети і їхня кількість у противника обмежена. Їхнє використання проти Миколаєва виглядає нераціональним. Можна припустити, що відпрацьовувались якісь щойно виготовлені зразки та перевірялись їхні можливості. Удар по Умані - це прояв терористичного нахилу армії РФ, бо як мешканці можуть становити загрозу для військових - незрозуміло. Крім пояснення, що Росія проводить спрямовану політику геноциду щодо українського народу, що підтверджується і бойовими діями, і цими ракетними ударами. Ми знаємо, що було збито 21 з 23 ракет Х-101/Х-555. Під Києвом була знайдена збита ракета. Цікаво, що вона не здетонувала і її маршрут був складний - Сумська, Чернігівська, Київська області. Ці ракети, можливо, запускаються для того, аби виявити дислокацію ППО і створити передумови для більш дошкульних ударів. Зараз наше ППО стає сильнішою - ми отримали нові зразки. Вічний двобій меча і щита буде продовжуватися.