Віталій Портников: "Нормандського формату" немає

Тому що "Нормандський формат" – це не тоді, коли зустрічаються керівники Німеччини, Франції та України.  І не тоді, коли керівники Німеччини та Франції спілкуються із президентом Росії.  А тоді, коли президенти України та Росії спілкуються між собою у присутності посередників – лідерів Франції та Німеччини.

"Нормандський формат" виник тоді, коли Володимир Путін ще потребував забезпечення хоча б видимості діалогу із європейцями.  І коли була надія, що Захід допоможе йому у тиску на Україну.  Фіналом "Нормандського формату" можна вважати жовтень 2016 року, саміт у Берліні.  Путін переконався, що Порошенко не схильний до поступок, а європейці не мають наміру тиснути на українського президента.  З цього моменту Кремль зосереджується не на переговорах, а на поваленні Порошенка, на кулуарних консультаціях з українськими олігархами, на пошуці кандидата, який зможе капітулювати перед Кремлем. 

Саме тому саміт у Парижі у грудні 2019 року був не відновленням формату, а запрошенням до капітуляції.  Коли капітуляції не відбулося, у Москві остаточно втратили інтерес до переговорів.  Якщо ви раптом забули, учасники зустрічі у Парижі домовилися провести наступний саміт у Берліні вже у 2020 році.  І як – провели?

Після того, як у Кремлі розчарувалися у черговому українському президенті, Путін зосередився на залякуванні України та Заходу.  Можливо, російський президент після невдачі із Зеленським вирішив, що будь-який український лідер буде "боятися націоналістів" і без демонтажу Української держави йому не обійтися.

Питання тепер тільки у тому, чи Путін добиватиметься цього демонтажу політичними, економічними або військовими засобами.  Або ж поєднанням всіх інструментів, які можуть опинитися у його розпорядженні.  Що ж до війни, вона, зрозуміло ж, триватиме.  Питання лише в тому, у якій формі – млявого конфлікту, як зараз чи широкомасштабного нападу та окупації нових українських регіонів.  Втім, «Нормандського формату» все це вже не стосується.