Віталій Портников: “Один народ” для 41 відсотка

Для Путіна кожен крок - це спецоперація. І його недавня стаття про те, що росіяни і українці є “одним народом” - теж спецоперація, спроба змусити громадян сусідньої країни повернутися до старого радянського і імперського історичного дискурсу, натиснути на болючі точки, тиск на які допоможе дестабілізувати ситуацію в Україні. Ще недавно це було виключно питання мови. Тепер для обробки громадської думки використовується теза про "один народ". Все це - для того, щоб розділити українців. Розділити і поглинути.

Можна, звичайно, заспокоювати себе тим, що проти путінської тези виступає 55 відсотків опитаних у дослідженні групи “Рейтинг”. Однак ті, хто співчуває путінській тезі, розподіляються по регіонах країни дуже нерівномірно. На сході - це регіони, де здебільшого голосують за ОПЗЖ, та й за “Слуг народу” - таких 65 відсотків, тобто очевидна більшість. На півдні - а це поки що електоральний оплот “Слуг народу” - таких 56 відсотків. Україну беззастережно сприймають Україною лише у центрі і на заході нашої країни. І мова йде не тільки про настрої населення. Йдеться ще й про те, що політичні сили, які претендують на владу - а в Україні це ще й контроль над фінансовими потоками, це збагачення, заради якого можна оголосити себе і “слугою” обдуреного лоха - повинні загравати з цими настроями. Інакше той, хто вважає росіян і українців “одним народом”, за тебе просто не проголосує.

Читайте також: Мендель, Зеленський і “лісапєт”

Може обнадіювати те, що навіть у “Слуг народу”» у більшості своїй проукраїнський електорат. Це, звичайно, не прихильники “Європейської солідарності”, серед яких Путіна з його тезою не підтримують аж 86 відсотків. Але 59 відсотків опонентів “царя” серед прихильників “Слуг” - вже велике досягнення, якщо тільки цей електорат розподілений по регіонах рівномірно. Однак, швидше за все, він просто дублює загальні настрої. І виходить, що Зеленському заради збереження жаданої влади доводиться загравати із патріотами на заході і в центрі і з прихильниками “одного народу” на сході і півдні. Чи не тому Україна перетворилася на країну, влада якої розгойдує зупинений поїзд змін, щоб імітувати рух і обдурити західних кредиторів?

Ну і останнє. У жодній віковій категорії теза Путіна не знаходить більшості прихильників по всій країні. Навіть у тих, хто сформувався у Радянському Союзі. І це, звичайно, чудово. Жахливим є інше - що прихильники тези про один народ рівномірно розподілені по всім віковим категоріям. Тобто серед тих, кому вже за 60 років, їх 42 відсотки. Але і серед тих, кому 18-29 років їх 44 відсотки, тобто навіть більше. І це зовсім інша відповідь молоді, ніж відповідь на питання про ностальгію за Радянським Союзом, де переважна більшість молодих респондентів відповіла “ні”. А тепер уявімо собі - нехай навіть теоретично - відновлення територіальної цілісності України, повернення Донбасу і Криму. Тоді - з огляду на пропагандистську роботу окупанта - серед молодих людей прихильників тези Путіна буде більшість.

Все це означає, що про будь-який швидкий розвиток країни можна благополучно забути - якщо подивитися на ситуацію реалістично. І через 30 років після проголошення незалежності українське суспільство залишається розділеним з відповіді на найголовніше питання - а чи є взагалі українці? І якщо для 41 відсотка жителів нашої країни цих українців як самостійного народу немає, тоді можна задати наступне питання: а чи потрібно цим людям своя держава і чи варто за неї боротися, та ще й з тими, хто разом з українцями нібито складає “один народ”?

Власне, це і є те саме питання, яке задає Путін.