"Вкладається в логіку нашої готовності": Селезньов про створення кругової оборони навколо міст

Своїми думками щодо цього військовий експерт, журналіст, полковник ЗСУ, колишній начальник прес-служби Генерального штабу Збройних сил України Владислав Селезньов поділився в інтерв’ю ведучому програми "Східний щит" Олегові Манчурі на Еспресо. 

В останній тиждень інформпростір буквально розривають повідомлення про створення кругової оборони навколо наших міст. Спочатку голова Вишгородської райадміністрації про це заявив, що всі міста Київщини готують до цього. Потім голова Ковельського району на Волині отримала такі самі вказівки. Ще пізніше, буквально ось на днях такі новини прийшли з Одеси. Ми маємо відео, як уже риють ці траншеї. Що таке оця кругова оборона навколо наших міст на практиці? Що це означає? 

Ну, в першу чергу, йдеться про цивільну оборону, тобто готовність населених пунктів до будь-якої ймовірної агресії з боку ворожої армії. Це насправді дуже важлива опція і кейс Куп'янська, який належним чином свого часу не був підготовлений до оборонних дій, призвів до досить проблематичних для нас ситуацій та обставин. Не лише внаслідок ефективних контрдій нам вдалося зачистити цю територію від ворожої присутності, але витратили ми на це чимало ресурсів.

Нині те, що відбувається це в рамках організації оборонних дій на території наших північних регіонів, це вкладається в логіку нашої готовності, в принципі, до стратегічної оборони. Адже вочевидь, що на північному кордоні перебуває країна, яка зовсім для нас не дружня. Отже, всі ми маємо бути напоготові.

Риття окопів, створення довготривалих вогневих точок, встановлення інженерних загороджень - це не значить, що завтра ворог буде сунути на нашому прикордонні, намагаючись атакувати той самий згаданий вами Вишгород чи інші населені пункти на території чотирьох областей: Волинської, Житомирської, Рівненської, чи то на території Київщини. Ні. Але на поготові всі інфраструктурні об'єкти, вся територіальна громада до такої такої ймовірності має бути.

І, звісно, що ми маємо враховувати наступний чинник: факт того, що завтра ворог обов'язково нападе на нашу територію з півноч не доведений. Бо ключовий фактор, який має впливати на цей процес - це фактор ресурсів. Нині на території Республіки Білорусь не має достатньої кількості ресурсів, щоб провести бодай оперативно-тактичного рівня наступальної операції. Таких саме ресурсів немає у ворога на території Брянської області, що межує з нашою Чернігівщиною.

А отже ми готуємось, маємо відповідний комплекс сил засобів напоготові, але це не значить, що той комплекс сил засобів буде обов'язково буквально завтра задіяний через ворожу агресію. 

Тобто чутки оцю про можливу агресію з території Білорусі перебільшені, чи все-таки там є якась підстава, чи це інформаційний шум, чи не варто хвилюватися і реагувати? Але з іншої сторони ж бачите, 11 мільярдів гривень лише на Київщині, які будуть виділені на створення оборони навколо 35 міст. Ну це очевидно, такі гроші не викидаються просто так, коли загроза ефемерна. Тому все ж таки, стосовно, якщо ми вже підійшли до цієї теми, до теми можливого наступу з території Білорусі. Якщо все ж таки так, то коли? Бо я чув такі припущення, що раніше осені Росія не може зібрати там якесь угрупування.

Я думаю, що тут варто нам провести певні історичні паралелі. Давайте згадаємо процеси, які передували російському вторгненню з території Республіки Білорусь у лютому-березні 22-го року. Тоді для того, щоб ворог мав спроможність організувати близько 40 000 свого угрупування, яке в подальшому було задіяно бойових дій в напрямку на нашу столицю, а також частково на території півночі Житомирської області, ворог кілька місяців витратив на те, щоб під прикриттям підготовки до спільних маневрів з білоруської армії перекидати не лише особовий склад, а і бронетехніку, озброєння, певні матеріально-технічні засоби та ресурси.

Тобто цей час достатньо довготривалий і щонайменше три-чотири три місяці, для організації таких процесів ворогу буде потрібно. Але, знову ж таки, а чи має у вільному доступу зараз ворог до таких ресурсів? Відповідь так само очевидно - ні, адже ворог все що має, нині задіює в активній фазі так званої спеціальної військової операції і фактично все що має, воно задіяно або в боях на нашій Харківщині, або на території Донеччини, або на півдні Запорізької області.

Вільних 30-40 тисяч, чи тим більше - більше особового складу, тим більше техніки та озброєння у ворога фізично немає. Тому орієнтуватися на осінь цього року, я думаю, що не варто. От які загрози насправді нас можуть чекати десь після 20 чисел вересня, це ймовірність, що Путін може вже оголосити частковий етап мобілізації, чи то часткову, чи то повну.

В принципі, в цьому контексті ми вже прожили таку історію у вересні 22-го року. Згадайте. Спочатку тоді відбувся єдиний день голосування, а потім вже Путін проголосив той самий указ яким призвали до російської армії кількасот тисяч громадян Російської Федерації.

Ну так, з новою лінією оборони, ну, в принципі, зрозуміло з тими, які навколо міст. Що на фронті? Бо ми ще пам'ятаємо достатньо гучні скандали на початку вторгнення, коли лінії біля того ж самого Запоріжжя були в дуже поганому стані. Вони були зроблені абияк, зловживання були колосальні. Це все було, це правда. Що зараз? Чи вдалося виправити ситуацію? Чи Україна по-іншому підходить до будівництва фортифікацій? Фортифікаційні лінії.

Буквально кілька днів тому назад я мав змогу спілкуватися з речником Сил оборони Півдня України полковником Владиславом Валушиним, почув від нього інформацію, якою з вами залюбки поділюся. Зараз є три ключових причини, чому ворог не має можливості просуватися вперед. Перша причина - це це навченість, підготовленість та забезпеченість українських воїнів, які безпосередньо виконують завдання на полі бою.

Це питання, пов'язане з належним чином підготовлених наших фортифікаційних споруд та будов. І це дуже вагомий чинник, який серйозно сповільнює, подекуди навіть взагалі зупиняє просування ворожої армії. Ну і відповідно дронова компонента так само дається в знаки. Ворог зазнає неймовірних втрат через ту саму кілзону, яка створена українськими Силами оборони. Причому, якщо місяць-півтора ми з вами оперували цифрою 10-20 кілометрів в глибину нашого впливу на ворожу силу. Зараз вже з'являється цифра 30 кілометрів. 

Знаєте, довгий час, існувала така думка, що лінії фортифікації не потрібні, бо це такий, знаєте, привіт з часів Першої світової війни, в умовах сучасного типу, війни сучасного типу, коли дрони полюють фактично за кожною рухомою ціллю, коли танкові атаки і атаки таких шеренг піхоти вони зникли як такі, що це мовляв уже не потрібно, але виявилося, що воно потрібно.

Але самі фортифікації змінилися чи ні? Ну, очевидно, що ці окопи, які ми знаємо грубо кажучи, по кінопродукції Другої світової війни, Першої світової війни, вони дійсно не захистять від дрона. А які зараз ці фортифікації, як вони виглядають? Вони очевидно теж змінилися і війна змінилася.

Насправді, ви зачепили дуже чутливу для мене тему, бо я за військовий освіт, військовий інженер-будівельник. Тому будівництво захисних споруд та будівель - це моя тема. І звісно, мені болить. Звісно, я надзвичайно переймаюсь через те, щоб опція, пов'язана з ефективним будівництвом тих самих фортифікацій, які належним чином захищають наших воїнів на передовій і сповільнюють рух ворожої армії. Це, безумовно, актуальна і важлива тема. Що ми маємо розуміти?

В нинішніх умовах, коли ворог має серйозне панування в компоненті дроновій, ключовий фактор, який підвищує стійкість наших оборонних та захисних споруд, полягає в тому, що вони мають бути непомітними, ретельно замасковані, щоб ворог не мав змоги їх виявити безпосередньо в зоні ведення бойових дій. Бо якщо ворог виявляє ці фортифікації, не одним, так десяткам керованих авіаційних бомб, артилерійських систем, він може їх зруйнувати вщент.

Тому питання до маскування є надзвичайно важливим, але знову ж таки не суто і лише окопи з особовим складом боронять нашу землю. Це є питання пов'язане зі створенням протитанкових та протипіхотних мінних полів, із задіянням певних малопомітних інженерних загороджень на кшталт колючого дроту чи дроту ЄГОЗа. Це ряд інших елементів та фактів, факторів, які все рівно впливають на сповільнення просування.

Це насправді дуже важливий комплекс, бо ще раз я повторюсь, один з кейсів, який зараз дозволяє нам демонструвати ту саму стійкість та напиханість на полі бою, це належним чином грамотно побудовані фортифікації.

Ну, наші партнери на кордоні з Росією, тобто країни Балтії, Польща, які зараз фігурують в контексті того, що Путін може на них теж здійснити акт агресії, вони теж вкладаються в створенні перешкод, фортифікацій, буквально змінюють ландшафт, використовуючи ті ж самі болота, заплави річок, аби зупинити оцей перший удар росіян. Але чи полізе агресор бойовими порядками, тими ж колонами? Вони ж також вчаться на війні?

Чи таким чином не закопуються мільярди в землю, євро в даному випадку, і чи вони зможуть зупинити оцей перший натиск росіян? 

Так, звичайно, безумовно, природні, географічні та кліматичні умови завжди мають враховуватись під час будівництва тих самих фортифікацій. Ви згадали, що свого часу наші військові мали чимало нарікань на адресу деяких цивільних, військових адміністрацій, які опікувались питаннями створення тих самих фортифікацій. Бо виявлялося, що ці фортифікації будувалися саме там, де зручно будівельникам, а не там, де мають вони бути розміщені з питань логіки рельєфу чи інших елементів місцини.

То ж очевидно, що наші європейські, в першу чергу, балтійські партнери мають надію, що належним чином досліджують досвід російсько-української війни і використовують цей досвід для того, щоб будувати ефективні, добре замасковані, але надійний фортифікації, споруди, будови, бо ми маємо розуміти, глибина театру бойових дій для тієї ж саме Естонії набагато менша, ніж територія нашої країни.

І відповідно ризики під час ймовірної агресії з боку Російської Федерації для цієї балтійської країни серйозні. В будь-якому разі ми маємо розуміти, що раціональний, професійний підхід до створення будь-яких елементів, пов'язаних з фортифікаціями, він залишається пріоритетом це надзвичайно важливим. Не може тут бути жодного дилетанства, бо, як ви слушно зауважили, всі ці речі вартують чималих грошей, а грошей як завжди ніколи не вистачає.