"Я хочу, щоб моя дитина відчувала себе господинею на своїй землі": військовий Третього армійського корпусу Акробат

Еспресо публікує інтерв’ю з Акробатом у рамках серії, підготованої у співпраці з Третім армійським корпусом в межах кампанії "Ми тут – щоб жити", покликаної поділитися філософією життя під час війни на реальних прикладах захисників та захисниць.

Професійний артист, усе своє цивільне життя Акробат провів на сцені – у мистецькій атмосфері танцю: як хореограф, керівник колективу і танцюрист. Активний та творчий, він не залишився осторонь у складні для країни часи: повномасштабне вторгнення кардинально змінило пріоритети, і Данило Мельников вступив у лави Збройних Сил України, де й витворив та виборов своє відчуття і розуміння слова "Батьківщина". У розповідях про себе воїн, який встиг побувати як і в бою піхотинцем, так і на багатьох командних посадах, зауважував, що головне його надбання – це люди, яких він зустрів, боронячи рідну країну від окупантів. Безпосередньо у ролі піхотинця захисник брав участь у Бахмутській та Авдіївській кампанії. Проте його розвиток у лавах тоді ще окремої штурмової, а тепер армійського корпусу, був помітним та динамічним. Зокрема, у березні 2023 року, за кілька місяців по тому, як Данило долучився до 3-ї мехроти стрільцем, він вже був призначений командиром відділення. А в травні здобув посаду командира взводу. Тоді головний сержант роти, згодом офіцер, після чого призначений на посаду пресофіцера 1-го механізованого батальйону. Тим часом роль начальника відділення комунікацій 3-ї ОШБр воїн взяв на себе із травня 2025 року.

фото: надані 3 АК

⁠Від стрільця до офіцера й керівника відділення комунікацій. Розкажіть трохи детальніше про Ваш шлях, як прийшли до війська? Яким був перший досвід?

Героїчна складова тут відсутня взагалі. Після місяців вагань я усвідомив, що інакше просто не можу. Звісно, страшно… Але! Монтажна склейка! Приїхав на АТЕК. Монтажна склейка. Приїхав у Констаху (прим. ред. – Костянтинівка). Там мене навчили, допомогли. Під час першого чергування в секторі, після першого  прильоту 120ї міни неподалік я відчув, що легені розправляються. Почала повертатися самоповага.

Який зі здобутих досвідів став для Вас найціннішим?

Це прийняття рішень. Тобто вміння швидко приймати важкі рішення. Для мене це завжди було важко, оскільки я завжди був людиною поміркованою і зваженою. А ще – розуміння того, наскільки здавалось би звичайні люди бувають красиві своїми вчинками та своїм духом.

Читайте також: "Найважливіше у командуванні людьми – це бути з ними чесним": воїн Третього армійського корпусу Тоха

фото: надані 3 АК

⁠Які були найскладніші моменти під час переходу від ролі піхотинця до командних посад?

Усе своє свідоме, попереднє життя я так чи інакше щось "очолював". Тому, коли мене призначили десятником (командиром відділення), це не стало чимось несподіваним для мене, але і не стовідсотково бажаним на той момент, бо відчував великий брак знань. Проте, можливо, саме це підштовхнуло мене до прискореної військової самоосвіти – самоосвіта плюс досвід, який передавали і побратими, і командири. Далі все було поступово, став заступником командира взводу, тоді командиром взводу, головним сержантом роти, згодом перейшов на посаду пресофіцера батальйону, а тоді вже начальника відділення комунікацій бригади. Протягом всього цього шляху я відчував підтримку від побратимів і командирів. Це, звісно, полегшувало той шлях.

А що допомагає залишатися собою у швидкому й непередбачуваному темпі війни? Чи змінилося ваше розуміння життя за цей час, його цінності?

Допомагає розуміння того, навіщо ти тут. А тепер також вже й те – "із ким разом ти тут". Мене очолюють без перебільшень особистості античного масштабу. Щодо цінностей – так! Якщо раніше я мав лише примарне розуміння того, що ж таке Батьківщина, то тепер я не вагаючись зможу собі відповісти на це запитання – чим вона для мене є.

Читайте також: "Бахмут був моїм особистим переломним моментом": воїн 3 армійського корпусу Сіджик

фото: надані 3 АК

⁠Встигати любити, жити, мріяти. Як вдається зберігати й втілювати мрії?

Чи ж не є нашою головною і спільною мрією – дезінтеграція ворожого сусіда? І саме на цьому шляху "життя", "любов", "дружба" – набувають особливої сили і цінності.

⁠Власне, що мотивує Вас у житті в часі війни? І як, на вашу думку, найкраще мотивувати тих, хто думає над приєднанням до війська?

Те, що найбільше мене мотивувало як і раніше, так і мотивує зараз – я хочу, щоб моя дитина відчувала себе господинею на своїй землі.

Читайте також: Від світла софітів до служби у ЗСУ: як акторка Рита Бурковська знайшла свою роль у 3 армійському корпусі

фото: надані 3 АК