Як не стати Петеном. Нащо Зеленському зустріч з Путіним?

Те, що оцінювали як гіпотезу — отримало підтвердження від Шостого. Офіс президента України справді готує зустріч із Путіним. Йдуть перемовини з Адміністрацією Російської Федерації.

Зеленський дуже сподівається на особисту зустріч із Путіним. Як альтернативу нормандському формату. Але це гол у власні ворота. І для Володимира Олександровича і для усієї України. Бо як Путін ставиться до будь-яких міжнародних переговорів, де утискають Росію — а насправді просять поважати чужий суверенітет і повернутись в азійське стійло — він сказав дуже щиро учора.

"Всі нас хочуть десь вкусити або щось від нас відкусити. Але вони повинні знати – ті, хто збирається це зробити, що ми зуби виб’ємо всім так, щоб вони не могли кусатися", — каже Путін, з руки якого Зеленський прагне взяти білого голуба миру. Правда, російський вождь тут же і підкреслює, а що надає йому такої пихатості — російські збройні сили з ядерною зброєю. Тобто крок вліво, крок направо — і Москва знову суне диверсійно-розвідувальними операціями захищати російськомовних і суто російські інтереси, як уже було в Грузії та Україні.

Зеленський відмовився учора від власної обіцянки перейти до плану Б, якщо план А із Кремлем не спрацює. На уточнювальне запитання, чи можна домовитися з Путіним і припинити війну, доки він є президентом Росії, гарант відповів: "У нас немає шансу іншого. Ми повинні припинити війну зараз, коли Путін – президент Російської Федерації. Я дуже цього хочу, я в це вірю".

Але Володимир Олександрович має ще раз подумати, нащо йому ця зустріч. Бо якщо за вишиту сорочку, схожу на російську косоворотку, його розпинають уже добу — за ручкання з Путіним його з’їдять швидше. При чому заслужено й усім гуртом. Омріяні рейтинги за зірочку "миротворця" скоріше вибухнуть тухлими рибними консервами. Зеленському варто цікавитись досвідами свідомої капітуляції та колаборантства, аби розуміти, що його чекає.

Взяти бодай долю французького маршала, прославленого Першою світовою війною Філіппа Петена. Понад двадцять років він користувався величезною популярністю у народі за перемогу при Вердені. У 1940-му році після окупації Парижа, Петен почав активно просувати ідею миру із Німеччиною. І активно наполягав на особистій зустрічі з Адольфом Гітлером. 24 жовтня 1940 Гітлер із задоволенням прийняв Петена і гарантував повну підтримку. Так почався режим Віші — коли на словах проводили національне відродження країни, а по суті Петен повністю виконував вказівки Гітлера. Коли після війни маршала визнали винним у державній зраді — від смертного вироку його врятував лише дуже похилий вік. Чи справді хоче Зеленський повторити сумний досвід того, чиє ім‘я стало рафінованим прикладом колаборації з окупантом? Петен приходив до влади під шалені оплески: "Нам потрібен такий герой як він!". Він бачив м‘ясорубку Першої світової війни, і прагнув зберегти хлопчиків у французьких формах від Другої. Саме заради миру дозволив Німеччині анексувати Ельзас і Лотарингію… Мир в очах Гітлера обернувся страшним військовим і політичним соромом Франції.

До речі, політичні конкуренти тільки й чекають, щоб сказати Зеленському: я іду на ви. Дуже показово, як після учорашнього словесного тенісу — мер Києва Віталій Кличко пішов на інтерв’ю до колишнього Генерального прокурора, а нині телезірки Юрія Луценка. Можливо, ми прямо зараз стаємо свідками нового союзу Петра Порошенка і Віталія Кличка. Які обов’язково захочуть повторити 2014, коли їх похід разом на вибори допоміг отримати одразу "фул хаус" — Київ і президентство.

Про що можна домовлятись із Путіним на зустрічі тет-а-тет? Російський лідер ніколи не приховував, що спить і бачить як засунути нам нових русскіх Донбасу в політику, економіку. Щоби вони кидали українські паспорти й говорили: "Украина, иди ты в жопу!". Ви ж бачили цих двох сестер із Дружківки Люду Чмульову та Інну Паращенко, які ще і діточок навчали, як воно користуватись перевагами безвізу і плювати державі прямо в лице. Насправді Путіну невигідно зустрічатися з Зеленським, він поки не бачить зиску. А місяць тому озвучив свою головну умову — що Росія не сторона конфлікту. Спочатку домовляйтесь з так званими ЛНР та ДНР, а вже потім до нього на поклін. Будь-які розмови та домовленості з маріонетками Кремля й особисто з Путіним — це шлях в нікуди. Бо озлоблені колаборанти з російськими паспортами тільки й чекають, аби познущатись, типу: викусіть, бандерівці. Запустити цих людей у правове поле з повними правами — це означає, що нам світить реальна громадянська війна, бо утримувати кодло з ОРДЛО охочих з кожним роком окупації все менше.

Самими заявами про те, як Зеленський намагається зустрітися із Путіним — він дарує конкурентам і політичним ворогам шанс легально називати його словами в стилі "капітулянт", "російський агент", "здав Україну Путіну" і так далі... Це невтішна позиція, коли ти готуєшся іти на другий термін, бо на цьому фоні будь-хто, аби не Зеленський, буде виглядати як супер проукраїнський політик.
А Зеленський тяганиною Медведчука на домашній арешт і санкціями на три канали ОПЗЖ тільки почав подобатись правому флангу...

І головне будь-які розмови з Путіним, їхній факт — це підвалини до того, аби ми в недалекому майбутньому відчули, що таке Сектор Гази з локальними моторолами в пушиліними. Але врахуйте, що Моссаду і Залізного купола у нас нема. І заяви міністра оборони Андрія Тарана, що ми його купимо — це більше данина моді. І чистий популізм. Який там Залізний купол, якщо всередині 2021 у нас іще нема державного оборонного замовлення? Та і для підтримки Залізного купола потрібна допомога США. А як ми ставимось до наших союзників — дуже демонструє те, як Зеленський уважно слухав зауваження і прохання державного секретаря США Ентоні Блінкена. Почув, але утнув по-своєму.

До речі, Дмитро Пєсков учора теж підтвердив, що переговори щодо зустрічі ідуть, але дуже тяжко. Не допомагає уламати Україну на капітуляцію навіть участь Дмитра Козака. Тут є важливий плюс — після 2014 року коло тих, кому Путін довіряє всередині українського політикуму, дуже стиснулось. Очільник Кремля не вважає Зеленського суб’єктом перемовин. У його кума Віктора Медведчука зараз свій головний біль — ця людина кілька років чинила безпосередній тиск в рамках російських інтересів на українську політику та економіку. Зеленський для Путіна — випадковий і ненадійний пасажир. Це дає надію, що український президент не утне дурні. Не повторить долю Філіппа Петена. І поживе для себе. На відміну від легендарного французького державного зрадника — Зеленському усього 43 роки, а не 89. Має шанс пожити для себе після президентства.