Як ставитись до відео зі стратами українців? Серйозна розмова, чи є у росіян залишки людського

"Больно!", — встигає крикнути поки невідомий український герой. І все — наче глибокі середньовічні варвари рашисти показують закривавлену голову на камеру. 

Я бачила те саме відео. Без ретуші. Без жодного фотошопу. Я відставила на задній план "жінку" і ввімкнула максимально неемоційного "журналіста". І так, цілком готова до того, що нелюди будуть виконувати обіцянку: "сколько такого видео будет ещё всплывать". Це явна спроба вибити ґрунт з-під ніг у тих, хто морально виснажився від цього кривавого марафону. Чітка ціль зіпсувати хоч якийсь легкий оптимізм напередодні свята Великодня. Щоби ви дбайливо виймали паску з печі, а в очах крутилась голова. 

Сказати, що рашисти зробили щось нове? Ні. Останні 30 років російські солдати грали головами у футбол на території Абхазії та із задоволенням прикрашали частокіл скальпами замордованих чеченських дівчат. Так буває, коли мільйони людей не торкнулась еволюція та ідеї гуманізму та просвітництва, які пропрацювали всю Європу. І раз та назавжди дали зрозуміти: що часи, коли можна поводитись наче покидьок, дещо минули. 

Але стосовно України — тут питання глибше. Усе це наслідки багаторічної роботи з дегуманізації й розлюднення українців в очах запорєбріка. Тут тобі "и вы ещё за Севастополь ответите". І карикатурні зображення українців в численних продуктах масової попкультури держави-окупанта. "Адмірал", "Ми із майбутнього-2", "Біла гвардія" і навіть російське кіно "Тарас Бульба" — виставляє українців зрадниками, нікчемами та повним зеро. Опускання українців у цій лютій українофобії було настільки потужне, що урівнювало нас хіба з вошами чи тарганами. А отже — кожне покоління росіян думало собі: "так убити ж українця і пограбувати його - святе діло". 

І саме так кривавий геноцид у Батурині потім вилився у криваву різню та артилерійські обстріли Києва взимку 1918 року. Далі була розправа над холодноярцями — теж із відрізаними головами на списах. Ще трохи — і по ярах усього СРСР розстрілювали українську інтелігенцію. А потім товариш Сталін упивався як раз і назавжди розв'язав питання можливих українсько-селянських повстань. Просто організуй Голодомор і знищуй протестний потенціал поневоленої нації. Чим ми були завше для росіян? "Мазепинцями", "петлюрівцями" і "бандерівцями". Всіх їх можна, за версією росіян, убивати, страчувати й ґвалтувати. А потім перевезти виводок у віджату квартиру. 

Щойно на Заході пролунали порівняння, що росіяни урівняли себе цими показовими стратами з ІДІЛ — хорошиє русскіє з пикою Ходорковського почали кампанію з відділення. Що ні, то не росіяни й навіть не Армія Росії. То ж були вагнерівці, а не миролюбний і висококультурний народ. 

Однак це більше схоже на спроби порятувати штани. Бо із відтятою головою і по вуха в крові — це і є реальна сутність росіян. Генетичний код живодера. Всі шукають пояснення цим вчинкам - залякати, посіяти паніку, однак це все вторинне. Вони отримують задоволення катуючи. Вони насолоджувалися своєю повною владою над жертвою і відчувають себе богами всесильними,  бо впевнені що кара їх не дістане. Отак виглядає направду мантра Раскольнікова: "Тварь я дрожащая или право имею?"

Чи варто дивитись відео уже опублікованих страт й ті, які ще будуть? Так, якщо ви маєте в собі сили. 

Червона таблетка звільняє від ілюзій, ошелешує, але дає сили боротися. Надто довго ми обирали синю. Я пам’ятаю, як мляво реагували широкі наші народні маси на першу масову страту бандою Гіркіна Володимира Рибака, Юри Дяковського і Юрія Поправки. Їх палили вогнем, різали ножами, били до втрати свідомості. Ще живими їм вспороли животи, засипали туди піску і втопили непритомних у річці. У квітні 2014 не всі хотіли бачити ці приголомшливі фото — просто здавалось, що це надто далеко, що це розбірки донецьких. І якщо ти бравий позаполітичний ковбой із затишного Києва — тебе це не стосується. 

Страти, кастрації, ґвалтування — це усе було з перших дзвіночків АТО на Донбасі. Але тоді про це було не заведено говорити, бо усі без виключення політичні партії й левова частка українського народу займалась зшиванням країни — і по суті проблимала момент, коли Росія вискочила із труни як Дракула в пошуках ситної вечері. 

Я бажаю невідомому закатованому герою знайти ім‘я. Отримати належне поховання. І найголовніше — не отримати байдужості чи забуття. Це програма мінімум. 

Далі — хотілось би розумних рішень від нашого військово-політичного керівництва. А не слоганів про "ми помстимось і не забудемо". Відео двох страт були з напрямку Бахмут-Соледар минулої весни. І хотілось би почути нарешті, що робиться, аби наші солдати піхоти без якісного зв’язку і насичення дронами — не потрапляли у полон по 1-2 особи. Де далі тебе чекає — показова страта, а точніше посвячення кров’ю українців-новобранців. 

Аналітики InformNapalm дали дуже тверезе пояснення, чому відео зі стратами було викинуто в інтернет просто зараз. Зацитую: "Судячи з екіпірування бойовиків, голосових команд за кадром, а також схожості цих дій з тортурами та вбивствами у Сирії, ймовірно, що це один з підрозділів найманців ПВК "Вагнера", той, хто знімає відео на телефон - якийсь командир чи бойовик, який наказав іншому бойовику (можливо, новачку, який нещодавно прийнятий у групу) вчинити вбивство таким чином, щоб перевірити його на покірність і готовність виконати будь-який наказ та одночасно зняти компромат та пов'язати його кров'ю з групою цих бойовиків. В Сирії вагнерівці так само відрізали кінцівки та голови, а відео потрапляло в мережу, бо його знаходили в телефоні вбитих бойовиків". 

На думку дослідників, після того, як такі відео знімають, то командири пояснюють "новооберненим" воєнним злочинцям, що їх чекатиме, якщо вони вирішать здатись у полон чи втекти. Тобто відео використовують як компромат, який загрожують злити у разі невдачі противнику. 

Як же нам реагувати правильно на відео страт і катувань, яких буде немало? 

Найперше такі відео — привід до холодної прагматичної ненависті. Побачили таке — одразу кидайте донейти на дрони. 

Відео катувань над українськими героями це привід тут і зараз обірвати всі павутинки з русскім міром: язиком окупанта, любов’ю до російської літератури й пошуків хороших росіян, як повидла в лайні. Росіяни не щадять нікого. Хлопець на відео крикнув востаннє російською: "Больно!". Однак це не стало приводом до діалогів, компромісів і викурювання одної самокрутки на двох. 

І ніколи, ніколи не забудьте, що те саме, що було на всіх відео з тортурами й стратами — вороги планували зробити це із найбільш активними і яскравими. Так виглядає геноцид від тих, хто ліз зі своїм братством, як плющ на тополю. 

Не забудьте, і дітям передайте, що від росіян не рятують кордони та політичний прихисток. Їх треба нищити. І найперше — очиститись від сантиментів до російського всередині самих себе.