Про можливі зміни у зовнішній політиці уряду Туреччини після виборів розмірковує CNN.
За останні два десятиліття Туреччина Ердогана змінила свої орієнтири: від прозахідних до консервативних. Член НАТО, який має другу за величиною армію в альянсі, зміцнив свої зв’язки з Росією, а в 2019 році навіть купив у неї зброю всупереч США. Ердоган продовжує підтримувати тісні зв’язки з Росією, яка продовжує війну в Україну, і завдав головного болю планам розширення НАТО, затримавши членство Фінляндії та Швеції.
Разом з тим, Туреччина під керівництвом Ердогана була і корисною для своїх західних союзників: минулого року Анкара стала посередником між Україною та Росією у зерновому питанні і навіть надала Україні безпілотники, які відіграли роль у протидії російським нападам.
На сьогодні Туреччина є ключовим торговим партнером Росії, а також центром для тисяч росіян, які втекли після вторгнення Росії в Україну, і тепер вливають гроші в нерухомість та інші сектори.
На тлі скорочення зв’язків із Росією країн НАТО,Туреччина розширила свою енергетичну залежність від Москви, закріпивши її присутність в Туреччині на довгострокову перспективу. У розпал передвиборчої кампанії президент Туреччини Реджер Таїп Ердоган і президент Росії Владімір Путін на віртуальній церемоніїурочисто відкрили першу в Туреччині атомну електростанцію. А минулого місяця відбулася перша поставка ядерного палива на завод Аккую в провінції Мерсін, який побудований, належить і управляється російською державною компанією з атомної енергії "Росатом".
Зміцнення зв’язків між Ердоганом і Путіним викликало хвилювання на Заході, і посилило очікування можливого відходу Ердогана. Коли посол США в Анкарі Джефф Флейк відвідав у березні головного конкурента Ердогана на виборах Кемаля Кілічдароглу, Ердоган назвав візит "ганьбою" та попередив, що Туреччина повинна "провчити США" на цих виборах.
Читайте також: Вибори в Туреччині: кандидати, економіка та цибуля
Але аналітики кажуть, що навіть якщо Ердогана не оберуть, поява серйозних змін у зовнішній політиці Туреччини не є даністю. У той час як деякі експерти, близькі до опозиції, прогнозують переорієнтацію Туреччини на Захід, інші вважають, що основні питання зовнішньої політики, ймовірно, залишаться незмінними.
"Я думаю, що є сфери, де ми побачимо радикальні зміни, якщо опозиція переможе", — коментує Онур Іші, доцент кафедри міжнародних відносин в Університеті Білкент в Анкарі, зазначивши, що якщо опозиція переможе, перше, що вона зробить, це полагодить відносини із Заходом.
Але враховуючи те, наскільки глибоко переплелися турецька та російська економіки, особливо щодо енергетики, поворот Туреччини до Заходу може бути обмежений.
Значна частина зовнішньої політики Ердогана була керована економічними міркуваннями, і це, ймовірно, продовжиться в наступному уряді.
Торгівля між Росією і Туреччиною зростає, і минулого місяця Путін заявив, що Росія прагне поглибити свої економічні зв’язки з Анкарою, зазначивши, що станом на 2022 рік двостороння торгівля перевищила $62 млрд, повідомляє ТАСС.
Втім ЄС залишається найбільшим торговим партнером Туреччини, за даними Європейської комісії, двосторонній товарообіг досягає близько $219 млрд. У 2022 році торгівля зі США становила приблизно $33,8 млрд.
Географічна близькість Росії до Туреччини, а також її економічні інтереси, ймовірно, означатимуть, що інший лідер замість Ердогана все одно підтримуватиме добрі відносини з Росією, водночас міцно закріплюючи Туреччину в її західних демократичних альянсах, - вважає Мурат Сомер, професор політології Університет Коч у Стамбулі.
"З точки зору перспектив країни, вона буде дуже орієнтована на демократичний Захід", - прокоментував Сомер, зазначивши, що це не означатиме повного припинення розбіжностей із західними країнами.
Після кількох затримок Туреччина цього року дозволила Фінляндії нарешті приєднатися до НАТО. Питання щодо вступу Швеції можуть бути вирішені як з Ердоганом, так і без нього, після того, як у Швеції набуде чинності нове антитерористичне законодавство.
Але якщо відносини з ЄС можуть покращитися у разі перемоги опозиції, шлях до налагодження взаємовідносин із США, на думку експертів, може бути довшим і складнішим.
"Коли ми згадуємо про відносини Туреччини із Заходом… ми іноді сприймаємо обидва кінці Атлантики (як один)", – зазначив Іші. "Відносини Туреччини зі США зайшли в глухий кут і йшли вниз протягом дуже тривалого часу".