Які б закони в нас не були, українець все одно робитиме порядки в себе на подвір’ї

Знаєте чим українці відрізняються від інших? Звичаєвим правом

І не важливі ні офіційний час його дії, ні дата його скасування.

Важливий сам факт його існування. Факт, що українці — це високоорганізований народ, в основі якого свобода, віра, вища справедливість і відповідальність.

Правовий звичай — це про право, що склалося історично, в результаті багаторазового повторення людьми певних дій.

Санкціонування здійснюється шляхом відсилання до звичаю, а не текстуального закріплення його в нормативно-правовому акті, як говорить Вікіпедія.

Не так давно на запевняння мого давнього приятеля, що закони в Європі, де він живе, практично все своє життя, і де народилися його діти, кращі ніж в Україні, я заперечила.

Уявімо що там, на тому ідеалізованому нами Заході, в один день перестали діяти закони, штрафи — ті базові речі, на яких тримається там порядок. Що тоді? А тоді настає повний колапс і суспільство знімає маску і показує свою справжню суть. Тоді імперські гени виходять назовні й стає зрозуміло хто є хто.

Читайте також: Світло темних часів

Які б закони в нас не були, якою б окупаційною не була влада, українець все одно робитиме порядки в себе на подвір’ї та біля хати, святкуватиме Різдво і Великдень

А що в Україні? Якщо говорити відверто, то які б закони в нас не були, якою б окупаційною не була влада, українець все одно робитиме порядки в себе на подвір’ї та біля хати, святкуватиме Різдво і Великдень, читатиме Кобзар, шануватиме старших, жінок і традиції.

Пам’ятаю, як проєктна фірма, якою я у свій час керувала, робила обстеження конструкцій будинку в центрі Львова. Ми заходили в кожну квартиру, робили заміри та фотофіксацію, щоб зрозуміти причину руйнацій. Нащадки визволителів бігли один поперед одного і показували — отут дірка, що долоню можна пропхати, отут тріщина, тут провалля... Лише на останньому поверсі, де жила самотня літня пані, на питання чи є в неї шпари, чи тріщини, вона відповіла — та ні, дітки, нема ні тріщин, ні шпарок, я все заробила і гарно побілила, то в мене все чисто й ошатно.

До чого то я?

Та до того, що то тут, то там читаю в стрічці — який виступ, яка промова, я плакала і я плакала….

Солодкі слова і промови потрібні кожному. Особливо тепер.

Дія слів, а особливо солодких, магічна.

Читайте також: Промова Зеленського для тих, хто до минулого року дивився Іронію судьби

Інакше б не поїхав Антін Крушельницький, очарований словами большевиків в нову Україну, яка називалася тоді УРСР, разом з сім’єю, де його ждав повний крах, власна смерть і загибель всієї родини.

Знати хто ми, пам’ятати історію, діяти згідно з совістю, вірити своєму серцю там, де все залежить виключно від нас, вірити діям, а не словам тих, від кого частково залежимо, то завдання на нині.

Знати хто ми, пам’ятати історію, діяти згідно з совістю, вірити своєму серцю там, де все залежить виключно від нас, вірити діям, а не словам тих, від кого частково залежимо, то завдання на нині.

Читаймо також: Почнемо з Нового року…

А на закінчення розкажу бувальщину, свідком якої колись давно був мій батько.

Їхав він тоді трамваєм коло львівського цирку. І підслухав таку розмову.

- Бабцю, бабцю, дивися, кловунь, — радіє маленька дівчинка, вздрівши афішу.

- То не кловунь, то кловень, — повчає бабця, притуляючи до себе онуку.

Час вчитися на уроках історії. Час робити висновки. Час віддати шану тим, хто зробив це можливим.

Джерело

Про авторку. Христина Лукащук, письменниця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.