Якою має бути політика гуманітарної деколонізації в Україні

Ось деякі витримки з проєкту для уяви про те, що ми називаємо деколонізацію у гуманітарній сфері:

“Державна політика деколонізації

Державна політика деколонізації ґрунтується, зокрема, на таких принципах:

пріоритетність захисту національних інтересів;

засудження комуністичного тоталітарного режиму в Україні та заборону пропаганди відповідної символіки;

засудження російського нацистського тоталітарного режиму, воєнного вторгнення в Україну та заборони відповідної пропаганди;

неприпустимість монополізації Російською Федерацією перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, яка є спільним досягненням Антигітлерівської коаліції та визвольних рухів, а сама війна - спільною трагедією народів світу;

заборони створення і поширення елементів ідеології Русского міра у будь-якій формі і будь-якими засобами;

заборони використання символів російської імперської гегемонії – радянських, пострадянських та російських імперських символів (імперський, постімперський символізм), які використовуються в соціально-комунікаційних технологіях впливу Російської Федерації на внутрішню політику інших країн, в тому числі України, для просування ідей російського месіанства та імперіалізму;

заборони на трансляцію, ретрансляцію, публікацію, інші способи оприлюднення, розповсюдження і поширення російської пропаганди, антиукраїнської пропаганди;

неухильного дотримання статусу української мови як єдиної державної мови в Україні, яка є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, визначених Законом;

звільнення публічного простору від імперського, постімперського символізму, в тому числі пам’ятників, монументів, що звеличують, увіковічують, пропагують державу-окупанта, її пам’ятні, історичні та культурні місця, міста, дати, діячів, які здійснювали військову агресію проти України та інших суверенних країн;

обмеження використання в назвах закладів культури, освіти власних імен фізичних осіб, назв географічних об’єктів, історичних подій, які асоціюються з імперською історією російського нацистського тоталітарного режиму;

неприпустимості діяльності політичних партій, об’єднань громадян, формальними або неформальними програмними цілями яких є заперечення існування України та Українського народу, елементи ідеології Русского міра, пропаганда російського нацистського тоталітарного режиму;

всебічної підтримки Томосу про автокефалію Православної Церкви України як основи деколонізації України у релігійній сфері;

чіткої ідентифікації релігійних організацій (об’єднань), керівний центр (управління) яких знаходиться на території Російської Федерації, відповідно до Закону;

обмеження публічного використання фільмів, серіалів, театральних постановок, музичного продукту держави-агресора у встановлених Законом межах.”