З огляду на резонансність питання — Офіс президента дав темник "слугам":
- максимально шифруватися, в дебати не лізти й усі питання переадресовувати військовим і Залужному. "Нєвінаватая я. Це всьо військові творять (це якщо вам щось в законі не подобається). І — ми маладци, Зеленський найвеличніший геній (це якщо вам щось у законі до душі)".
Що тут скажу – Валерій Федорович сказав дуже конкретні речі:
1. Попросив вибачення за помилку. І це мені прямо було аж дуже-дуже. Тому що було це на тлі вічної й уже задовбавшої непогрішимості Випойняликого.
Залужний сказав, що він, як і багато хто, думав, що величезні втрати росіян остаточно демотивують воювати не лише армію, а й керівництво РФ. Помилився.
Вийшло, як завжди в історії: росіяни воюють за жуковським принципом: "Солдат нє жалєть — баби нових нарожают", – а російське суспільство виховане на пісні: "І толька нам нужна адна пабєда, адна на всєх, ми за ценой нє пастаім".
Читайте також: Що ще має статися, аби українці відчули цінність власної держави?
З цим потрібно рахуватися. Для ворога мобілізаційний ресурс — не проблема. А їх майже вчетверо більше нас. Це треба враховувати.
2. Західним союзникам дуже чітко вказано, що нинішня війна — це війна сучасних технологій, які змінюються щоденно на полі бою. І перемога — це завчасне реагування на оперативно-тактичні виклики. І Захід наче усе розуміє і готовий співпрацювати.
3. Про демобілізацію строковиків: Генштаб за те, щоб їх відпустити, а там – згідно з законом. Ну і ми ж дорослі: хто хотів воювати — вже давно підписав контракт.
А решта пресконференції — це була нескінченна відповідь на, власне, одне питання: де закінчуються повноваження Міноборони й КМУ й де починаються повноваження ЗСУ і Залужного".
Тут анекдот в тему (вибачайте за чорний гумор).
Хлопчик із затримкою розвитку:
- Мамо, а де море?
- Ось, синку, море, перед тобою.
- Мамо, а де море?
- Ну, ось же ж, дитинко, ось ти вже нозями в нього зайшов — оце море.
- Мамо, а де море?
Мама сердито:
- Ну що тобі – повилазило? Ось пісочок, ось хвильки. Хвильки — це море. Що неясно?
- Мамо, а де море?
Мама не витримує і синка головою окунає в море:
- Та ось же ж воно, ось оце море. Ось, ось, ось...
Синок випірнув з моря:
- Мамо, що це було? А де море?
От десь так на брифінгу Залужного поводилися журналісти. Вони ставили питання про "адеморе":
- Як ви будете надсилати повістки у Дії?
Залужний:
- Дякую за питання, але це компетенція центральних органів влади. Вони нам поставляють рекрутів — ми навчаємо і воюємо.
- А як ви будете ловити ухилянтів за кордоном?
- Дякую, але це питання до МО та Уряду (от президента він ще не чіпав, жаль). Вони поставляють рекрутів, ми навчаємо і воюємо.
- А як ви будете то, а як ето, а як переето?
- Дякую, але це не наші компетенції. Ми навчаємо і воюємо. Ми не втручаємось у компетенції тилу.
Те саме Залужному довелося пояснювати й стосовно перемоги, наступу, оборони:
- Війна великою мірою залежить від дій ворога. Ми будемо реагувати. У нас є кілька альтернативних планів на всі можливі ситуації.
- Ми триматимемо наші території доти, доки в цьому є доцільність. Але пріоритет — життя воїнів. Тому ми відходимо з руїн. А потім відвоюємо це назад.
Читайте також: Як держава зруйнувала інфраструктуру мобілізації
Залужний загалом сподобався. Він, на відміну від Випойняликого, говорив конкретно. І конкретно показував, де чия компетенція. Щоб не валили з хворої голови на здорову.
Єдине, чого не вистачає Залужному, — це експресії та емоцій. Він військовий, і виглядав дуже спокійно — без істерик "слуг" і Випойняликого.
Воно, звичайно, піплу від спокою Головкома — спокійніше.
Але ж піпл звик до соплів і сліз. Піплу тяжело.
А мені емоції вже піднабридли. Мені зайшло.
Я б, правда, поставив ще одне питання, але про це пізніше.
Про автора. Віктор Бобиренко, політолог
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.