Жахнемо патронусом по дементору!

Два тижні тому група московитських фанатиків-фундаменталістів з організації "Сорок сороків" звернулася до тамтешньої влади з вимогою заборонити книги, екранізації та будь-які театральні й візуальні інтерпретації циклу творів Джоан Роулінґ про чарівний світ Гаррі Поттера та боротьбу юного учня Гоґвортсу проти божевільного убивці, котрому запраглося вічного життя і безмежної влади. Патетично і лицемірно апелюючи до буцім гуманістичних "вітчизняних" вартостей, висловлених нібито в російських народних казках, псевдоправославні нацисти б’ють на сполох:

"Перед нами постає духовна та культурна бомба уповільненої дії для наших дітей і молоді. Сага про Гаррі Поттера є геніально оформленою квінтесенцією основ західної культури: раціоналізму, індивідуалізму та матеріалізму, вона просякнута чужинними нам духовними цінностями. (...) То навіщо ж нам у культурному просторі країни зберігати чужинні західні патерни, що розбещують і косять юні душі наших дітей? Тим більше зараз, коли не абстрактний, а геть реальний за плодами з металу, пороху та цинку колективний захід отож (так в оригіналі. – Авт.) намагається нас знищити".

І можна було б начхати з високої гірки на їхні проблеми й тупорилі потуги, але, схоже, вони ненароком вибовкали державну таємницю. Бо люта ненависть до творів британської казкарки зумовлена у них, цілком очевидно, не її щедрими пожертвами для українських дітей і відвертими звинуваченнями російського недомірка-диктатора в масових убивствах українського цивільного населення, а тим що на кремлівському престолі сидить дементор.

Бункерний дід Путін виявився не всемогутнім Волдемортом, а близьким до деменції дементором.

Назва цих огидних персонажів співзвучна з медичним поняттям старечого слабоумства, деменції, яка дедалі виразніше охоплює бункерного діда. Але клопіт не в цьому. Процитую мережний ресурс шанувальників поттеріани, щоб стало зрозуміліше, про що мені йдеться: "Дементори (…) харчуються людськими, переважно світлими, емоціями. В особливих випадках, якщо видається така можливість, дементор висмоктує душу людини (…). Людина після цього перестає існувати як розумна істота, залишаючись живою поки живе її тіло. (…) Страшні тим, що висмоктують щастя і радість з усього живого, емоції — це своєрідна їжа дементорів. При наближенні дементора людина відчуває незрозумілі напади страху і відчаю, а навколишній світ покривається льодом і мороком: навіть влітку може налетіти холодний вітер зі снігом, а будь-яке світло, особливо штучне, потьмяніти, а то й зовсім згаснути". Гадаю, усі вже втямили, що це просто пророчий опис того, що ця мерзота намагається вчинити з нами усіма.

Читаймо собі і вголос дітям десятки й сотні книг про велич і перемогу добра.

Проте мудра Джоан дала нам і припис, як протистояти лихому поріддю, що "виростає, як гриби там, де є багато болю і страждань". Для цього у магічному світі Гаррі Поттера вживають закляття з патронусом. Якщо докладніше придивитися до його опису, то легко переконатися, що ми маємо справу з метафорою доброї, світлої пам’яті, яка протистоїть пам’яті лихій, злу й холоду, смертельному безумству. Отож, читаймо чудові переклади Віктора Морозова, читаймо собі й вголос дітям десятки й сотні книг про велич і перемогу добра, зустрічаймося з друзями, спілкуймося, заперечуймо повсякчас мертвоту, агресивну темряву, допомагаймо слабшим і хворим не лише матеріальними пожертвами, а й лагідним словом, товариством, моральною розрадою. Китайці кажуть: "Аніж нарікати на темряву, запали свічку". А гуртові зусилля мільйонів сердець, у яких горить полум’я патронуса, зможуть зламати московську нечисть і всіх її відвертих й таємних підтакувачів та знищити огидний світ виродка, котрий вдавав цілого Волдеморта, а виявився банальним дементором.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Андрій Павлишин – історик, перекладач, член Українського ПЕНу, викладач Українського католицького університету, оглядач Еспресо.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.