Путін ставить на шапкових отаманів. Луганщина

Задля встановлення контролю над сходом України Путін запровадив на Донбасі так звану «шапкову технологію», коли працюють не з одним лідером, а з «пачкою». Російські спецслужби «наділили повноваженнями» не тільки проросійські налаштованих місцевих «князьків» та залежних від російського ринку олігархів, а і цілу купу взаємо непов’язаних між собою, орієнтованих на Москву угруповань. І на сьогодні проводиться свого роду тендер на керівництво від імені Путіна тими чи іншими регіонами та населеними пунктами Донбасу серед активних борців за Расєю від давно підгодованих Москвою «Українського вибору» Медведчука, ПСПУ Наталії Вітренко, офіцерських та ветеранських організацій, козаків та різноманітних проросійських організацій. Варто відзначити, що саме за такою технологію прийшов до влади і сам Путін - поки Борис Єльцин визначався з наступником, в Росії за півтори роки змінилося п’ять прем’єр-міністрів: Черномирдін-Кирієнко-Примаков-Степашин-Путін.

На начальному етапі формування сепаратистських угруповань на Луганщині в березні цього року фактичному господарю області Олександру Єфремову вдалося взяти цей процес під контроль і створити цілком кероване «ополчення». Так «народним губернатором» та лідером «Луганської гвардії» став головний «вітренковець» регіону, колишній депутат Луганської облради Олександр Харитонов. Крім того, ще одним вожаком сепаратистів був делегований орієнтований на Єфремова, одіозний депутат облради від ПР, голова проросіської організації ВО «Молода гвардія», створеної під патронатом облради, Арсен Клінчаєв. Однак, як кажуть у Росії, «шапка виявилася не по Сєнькє». Після показової  участі у захопленні облдержадміністрації 9 березня і спробі змусити губернатора області Миколу Болотських написати заяву про відставку, обидва сепаратисти були заарештовані.

Після цього в бій вступила важка артілерія – керівництво процесом взяв на себе спецпризначинець з сусідньої держави. Біографія нового «губернатора» Луганщини Валерія Болотова, розміщена в російській Вікіпедії, на перший погляд бездоганна: він народився і навчався в місті Стаханові Луганської області. На сьогодні є головою Спілки ветеранів Повітряно-десантних військ Луганської області. Служив у Вітебській повітряно-десантній дивізії і брав участь у збройних конфліктах в 1989 і 1990 роках в Єревані та Нагірному Карабасі, старший сержант запасу.

Однак декілька представників стаханівського істеблішменту розповіли Еспресо.TV, що ніколи не чули про Болотова. Вони підтвердили, що його поплічник Олексій Карякін, з яким так званий «народний губернатор» часто з’являється перед камерами, дійсно підприємець зі Стаханова, а от Болотова в шахтарському місті ніхто не знає. Крім того, три роки тому Болотов зареєструвався в соцмережі Вконтакте, де в якості рідного міста зазначив Таганрог Ростовської області.

Також в Інтернеті  немає і жодної згадки про очолювану ним організацію «Спілка ветеранів ПДВ». За словами одного з керівників Луганська, представники від цієї організації жодного разу не були присутні під час святкування Дня ПДВ. З цього можна зробити висновок, що Болотов має досить опосередковане відношення до Луганщини.

Найбільший інтерес представляє інша частина його біографії – служба у Вітебській повітряно-десантної дивізії. З тієї ж Вікіпедії відомо, що в 1990 році у зв'язку зі складною ситуацією на деяких ділянках кордону на початку року дивізія була передана в підпорядкування КДБ СРСР. У книзі Леоніда Млечіна «Голови КДБ» описані обставини і мотиви передачі цієї частини КДБ. Всі ці мотиви пов'язані з подіями, які передували розвалу СРСР і були реакцією Політбюро ЦК КПРС на міжнаціональні конфлікти і віяння окремих республік СРСР в плані самовизначення.

Разом з тим, не полишають надії зберегти контроль над регіоном і люди Олександра Єфремова, продовжуючи загравати з сепаратистами. Так, 14 травня представники так званої «Луганської народної республіки» вручили голові Луганської обласної ради Валерію Голенко ультиматум, в якому вимагали прийняти рішення про саморозпуск. Одразу після цього депутати з найближчого оточення головного «регіонала»: близький до Олександра Сергійовича Сергій Захаров, його кум Заза Зухбая, колишній керівник «Укркомунбанку» Єфремова Едуард Лозовський та колишній одіозний голова Луганської облтелерадіокомпанії Родіон Мірошник, який є похресником лідера регіоналів, намагалися зібрати засідання облради, і погрожували розпустити цей орган, якщо не будуть виконані вимоги сепаратистів про внесення змін до Конституції щодо федеративного устрою України та державного статусу російської мови. Однак засідання не відбулося, бо не було кворуму. А наступного дня і сепаратисти, і депутати вже відхрещувалися від намагань розпустити обласну раду. Мабуть таки домовилися.

Лідер ще одного сепаратистського угруповання «Народне ополчення» Олексій Мозговий судячи з форми в якій з’являється на публіці, скоріш за все  представляє Донських козаків. Про нього відомо, що він випускник луганського «кулька», родом з Нижньої Дуванки Сватівського району, жив у Сватово, співав в ансамблі «Сватівські козаки». В шкільні роки в нього було прізвисько Клюй, Мозгоклюй. В останні роки їздив до Петербурга на заробітки, говорив, що працював кухарем. Крім того, «головний ополченець» виявився ще й поетом і співаком, та називає себе потомком старого козачого роду. На російському сайті Стихи.ру опубліковано понад 50 його віршів, а на сайті міста Сватово  розміщені написані ним пісні у його ж виконанні.

21 квітня під час «народного сходу» в Луганську виник конфлікт між представниками так званого «Народного ополчення», яке очолює Олексій Мозговий, та штабом армії Південно-Сходу, як називають себе люди, що знаходяться в СБУ. Бойовики Болотова не пустили Мозгового в приміщення СБУ, звинувативши його в привласненні російських грошей. Натомість команда Мозгового влаштувала бійку. Після скандалу Мозговий був усунений від процесу, і, вочевидь, очікує свого часу. І, варто відзначити», що у разі будь-якого серйозного проколу Болотова, його без вагань замінять Мозговим, або якимось новим шапковим отаманом.     

Таким чином, всі розмови про переговори із «лідерами» південного сходу не мають жодних перспектив, адже всі вожаки сепаратистів не більше ніж виконавці.

У ІІ частині Еспресо.TV розповість про шапкових отаманів на Донеччині.