46 років з дня вторгнення в Чехословаччину (ФОТО)

О другій годині ночі 21 серпня 1968 радянський пасажирський літак Ан-24 запросив аварійну посадку в празькому аеропорту Рузине. Диспетчери дали добро, літак приземлився, з нього висадилися військовослужбовці 7-й гвардійської повітряно-десантної дивізії, дислокованої в Каунасі.

Десантники під загрозою застосування зброї захопили всі об'єкти аеродрому і почали прийом транспортних літаків Ан-12 з підрозділами десантників і військовою технікою. Транспортні Ан-12 сідали на смугу кожні 30 секунд. Так почалася ретельно розроблена СРСР операція з окупації Чехословаччини і закінчилася т.зв. «Празька весна» - процес демократичних реформ, що проводилися компартією Чехословаччини під керівництвом Олександра Дубчека. 

В операції із захоплення Чехословаччини, яка отримала назву «Дунай», брали участь армії чотирьох соціалістичних країн: СРСР, Польщі, Угорщини та Болгарії. Армія НДР теж мала увійти на територію Чехословаччини, але в останній момент радянське керівництво побоялося аналогії з 1939 р. і німці кордон не перетнули.

Основною ударною силою угруповання військ країн Варшавського договору стала Радянська Армія - це були 18 мотострілкових, танкових і повітряно-десантних дивізій, 22 авіаційних і вертолітних полки, загальною чисельністю за різними даними від 170 до 240 тисяч осіб.

Одних тільки танків було задіяно близько 5000. Були створені два фронти - Прикарпатський і Центральний, а чисельність об'єднаного угруповання військ досягала півмільйона військовослужбовців.

Вторгнення було за звичайною радянською звичкою піднесено як допомога братньому чехословацькому народу в боротьбі з контрреволюцією. 

Ніякою контрреволюцією в Чехословаччині, ясна річ, і не пахло. Країна повністю підтримувала комуністичну партію, з січня 1968 почалися політичні та економічні реформи.

За кількістю комуністів на 1000 осіб Чехословаччина займала перше місце в світі. З початком реформ була істотно ослаблена цензура, повсюдно проходили вільні дискусії, почалося створення багатопартійної системи.

Було заявлено про прагнення забезпечити повну свободу слова, зібрань і пересувань, встановити суворий контроль над діяльністю органів безпеки, полегшити можливість організації приватних підприємств і знизити державний контроль над виробництвом. Крім того, планувалася федералізація держави і розширення повноважень органів влади суб'єктів ЧССР - Чехії та Словаччини. Все це, звичайно, непокоїло керівництво СРСР, яке проводило щодо своїх васалів в Європі політику обмеженого суверенітету (т.зв. «доктрина Брежнєва»).

Команду Дубчека багаторазово намагалися умовити залишитися на короткому повідку у Москви і не прагнути побудувати соціалізм за західними стандартами. Вмовляння не допомагали.

Крім того, Чехословаччина залишалася країною, де СРСР так і не зміг розмістити ні свої військові бази, ні тактичну ядерну зброю. І цей момент був, мабуть, головною причиною настільки невідповідної масштабам країни військової операції - кремлівському Політбюро потрібно було змусити чехословаків підкорятися собі за будь-яку ціну.

Керівництво Чехословаччини, щоб уникнути кровопролиття і руйнування країни, відвело армію в казарми і надало можливість радянським військам безперешкодно розпорядитися долею чехів і словаків.

Єдиним видом опору, з яким зіткнулися окупанти, був громадянський протест. Особливо яскраво це проявилося в Празі, де беззбройні жителі міста влаштували справжню обструкцію загарбникам. 

О третій годині ночі 21 серпня радянськими солдатами був заарештований прем'єр-міністр Черник. В 4:50 колона танків і БТР попрямувала до будівлі ЦК КПЧ, там був застрелений двадцятирічний житель Праги. В кабінеті Дубчека радянські військові заарештували його самого і сімох членів ЦК. О сьомій ранку танки попрямували на Виноградську, 12, де розташовувалося Радіо Праги. Жителі встигли побудувати там барикади, танки стали прориватися, була відкрита стрілянина по людях. Того ранку біля будівлі Радіо загинули сімнадцять людей, ще 52 були поранені і доставлені в лікарню. Після 14:00 арештоване керівництво КПЧ було посаджено на літак і вивезено в Україну за сприяння президента країни Людвіга Свободи, який як міг боровся з маріонетковим урядом Біляка та Індри (завдяки Свободі Дубчеку зберегли життя, а потім перевезли в Москву). У місті було введено комендантську годину, в темний час солдати відкривали вогонь по будь-якому об'єкту, що рухався.

01. Увечері за європейським часом Рада Безпеки ООН провела в Нью-Йорку екстрене зібрання, на якому ухвалила резолюцію яка засуджує вторгнення. СРСР наклав на неї вето.

02. Містом почали їздити вантажівки зі студентами, котрі тримали в руках національні прапори. Усі ключові об'єкти міста були взяті під контроль радянськими військами.

03. Поблизу Національного музею. Військову техніку тут же оточували мешканці міста та вступали з солдатами в розмови, часто дуже гострі, напружені. В окремих районах міста було чути стрілянину, в лікарні постійно везли поранених.

06. Вранці молодь почала будувати барикади, атакувати танки, закидала їх камінням, пляшками з горючою сумішшю, намагалася підпалювати військову техніку.

08. Напис на автобусі: Радянський культурний центр.

10. Один з поранених в результаті стрілянини солдат по натовпу.

11. По всій Празі почалися масові акції саботажу. Щоб ускладнити орієнтацію в місті для військових, пражани почали знищувати вуличні покажчики, збивати таблички з назвами вулиць, номери будинків.

13. Радянські солдати увірвалися в церкву Святого Мартіна в Братиславі. Спочатку вони стріляли по вікнах і башті середньовічної церкви, потім зламали замки і проникли всередину. Був розкритий вівтар, скринька для пожертв, розбитий орган, церковне приладдя, знищені картини, зламані лавки, кафедра. Солдати залізли в крипт з похованнями і розбили там кілька могильних плит. Цю церкву грабували протягом всього дня різними групами військовослужбовців.

14. Підрозділи радянських військ входять у м Ліберець

15. Загиблі і поранені після штурму військовими празького Радіо.

16. Стороннім вхід суворо заборонений

19. Стіни будинків, вітрини магазинів, паркани стали майданчиком для нещадної критики на адресу окупантів.

20. «Біжи додому, Іван, чекає тебе Наташа», «Окупантам ні краплі води, ні скибки хліба», «Браво, хлопці! Гітлер »,«СРСР, забирайся додому»,«Двічі окуповані, двічі навчені»,«1945 - визволителі, 1968 - окупанти»,« Ми боялися Заходу, на нас напали зі Сходу»,«Не руки вгору, а голову вище!», «Космос ви підкорили, а нас - ні», «Слону їжака НЕ проковтнути», «Не називайте це ненавистю, назвіть це пізнанням», «Хай живе демократія. Без Москви »- ось лише кілька прикладів такої настінної агітації.

21. «У мене був солдатик, я його любила. У мене був годинник - Червона Армія забрала його»

22. На Старомістській площі

25. Пам'ятаю сучасне інтерв'ю з пражанкою, яка 21-го разом з подругами по університету вийшла в місто подивитися на радянських військових. «Ми думали там якісь страшні окупанти, а насправді на бронетранспортерах сиділи зовсім молоді хлопці з селянськими обличчями, трохи перелякані, постійно хапаються за зброю, такі,що не розуміли, що вони тут роблять і чому натовп так агресивно на них реагує. Їм-то командири сказали, що треба йти і рятувати чеський народ від контрреволюції».

39. Саморобна листівка з тих, що намагалися роздавати радянським солдатам.

40. Сьогодні біля будівлі празького Радіо, де 21 серпня 1968 загинули люди, що захищали радіостанцію, пройшла церемонія пам'яті, були покладені вінки, транслювалася та ранкова передача з 68-го, коли радіо повідомило про напад на країну. Диктор читає текст, а фоном чутна стрілянина на вулиці.

49. На місці біля Національного музею, де встановлений пам'ятник студенту Яну Палаха, що вчинив самоспалення, горять свічки.

51. На початку Вацлавської площі організовані виставка - на великому екрані показують документальний фільм про події «Празької весни» і серпня 1968 р. Стоїть БМП з характерною білою рискою, машина швидкої допомоги тих років, стоять стенди з фотографіями і репродукціями празьких графіті.

57. 1945: ми цілували ваших отців> 1968: ви проливаєте нашу кров і забираєте нашу свободу.

За нинішніми даними, під час вторгнення було вбито 108 і поранено більше 500 громадян Чехословаччини, в переважній більшості мирних жителів. Тільки в перший день вторгнення було вбито або смертельно поранено 58 осіб, у тому числі сім жінок і восьмирічний дитина. 

Підсумком операції зі зміщення керівництва КПЧ і окупації країни стало розміщення в Чехословаччині радянського військового контингенту: п'яти мотострілкових дивізій, загальною чисельністю до 130 тисяч осіб, 1412 танків, 2563 бронетранспортерів і оперативно-тактичні ракетні комплекси «Темп-С» з ядерними боєголовками. До влади було приведено лояльне до Москви керівництво, в партії була проведена зачистка. Реформи «Празької весни» були завершені тільки після 1991 р.