Арсен Аваков: Бойові командири АТО мають прийти в Раду

Про багатство

Я колись займався великим бізнесом, і в масштабах Харкова це був досить великий бізнес, але після того було жорстке зіткнення з харківськими Допою і Гепою, з тим режимом. Тоді, коли мене через це два роки не було в Харкові, бізнес був повністю зруйнований. Я багатий не тим. Мої роки – моє багатство. В мене є все необхідне – я має хороший комп’ютер, книги, і дай бог мати вільний час.

Зараз в мене є невеликі долі в підприємствах, однак вони незначні в контексті розуміння в українському суспільстві поняття «багата людина».

Про добровольчі батальйони

Ідею створення добровольчих батальйонів ми обговорювали втрьох – з Турчиновим і Пашинським. І це було досить швидке рішення, тому що особливо ніколи було думати. Ми побачили ситуацію, коли стало зрозуміло, що аби захиститись від агресії, треба діяти нестандартно. І тоді було прийнято рішення створити спеціальні підрозділи при МВС, які складають добровольці. Такий нестандартний крок.

Кожен, хто мав бажання, міг пройти певні комісії і стати міліціонером. У нас були фантастичні ситуації – коли люди виходили із в’язниці, із опонування «Беркуту» ще вчора, а сьогодні ставали пліч-о-пліч у підрозділі  того ж МВС. В нормальному ритмі життя це потрібно б пройти певний проміжок часу, охолонути, прийняти факт, що МВС це «наше МВС», а не колишнє. А в сьогоднішніх реаліях це все спресовано і відбулося фактично за кілька днів.

Я згадав нагородження відзнаками бійців добровольчих батальйонів, яке відбувалося в таборі під Слов’янськом буквально за кілька днів після звільнення міста. Тоді ми вдвох з прем’єром Арсенієм Яценюком туди приїхали. І там виходить один офіцер у польовій формі (там нема парадної форми, що маєш, те і вдягаєш) з явно зірваними нашивками «Беркуту» на рукавах у формі відповідної фактури. Він отримав орден за неймовірно героїчний вчинок – він підбив БТР противника. Він отримав орден, повертається і йде в стрій, а не спині в нього фарбою написано «Беркут». І я подумав, мене це не бентежить.

Ще був момент, коли ми з хлопцями з депутатської комісії виходили на блок-посту №2 біля Слов’янська перевірити, як там наші хлопці. На той момент на кожному блок-пості були і Збройні Сили і  спецпідрозділи міліції. І там була частина звідного загону, в якому служили колишні беркутівці з Києва. Серед депутатів тоді був Андрій Іллєнко, Кайда, хлопці не найспокійніші, а на зустріч їм стоять міліціонери київські. «Я вас знаю», - «І я вас знаю», - побраталися між собою. В сьогоднішній ситуації всі ті конфлікти спалюються.

Де це виходить – формується ідеальний сплав добровольця-патріота і міліціонера з новими рисами. Це сильна компонента. Де не виходить сформувати такий сплав – це все відторгується від системи.

Про політичні фальшивки в зоні АТО

Воєнні умови хороші тим, що в них згорає все фальшиве. І коли всі ці ідеали фальшиві, то на війні цього ніхто не сприймає. Тому дуже швидко з’ясовується, або ти справжній воїн, або ти фальшивка. Томі ті політичні фальшивки і позери, яких ми знаємо, кілька разі з’їздивши в зону АТО, більше там не з’являються, а імітують з боку свою присутність. Бо ця ситуація їх відторгає.

Про порожні погони та військове звання

Це порожні погони – я міністр внутрішніх справ, і іноді виникає необхідність з’явитися в строгій формі в польових умовах і дивно виглядало б, якби я з’явився в костюмі з краваткою. Таку форму мені запропонувала Нацгвардія.  Я в званні старшого лейтенанта, це військове звання. Тут я не атестувався і не отримував звання і не являюсь генералом армії, як мій попередник і розраховую, що й не буду ним. Подвиг Хорошковського я повторювати не стану, а буду просто цивільним міністром.

Про реформу МВС

Наступного тижня я виступлю з концепцією реформи МВС. Вона передбачає, що глава МВС має бути цивільною особою. І загалом МВС буде значною мірою демілітаризованим, матиме «більш цивільні» функції.

Євген Захаров (відомий правозахисник, голова Харківської правозахисної групи) – глава експертної ради в Міністерстві внутрішніх справ, яка займається питаннями реформування відомства. Він – сторона громадськості, яка намагається змінити це міністерство. Він також підібрав достатньо багато людей з різних громадських організацій в свою команду. МВС таке потворне зараз, як і все наше суспільство було. Його необхідно реформувати негайно. Зараз є вікно можливості. В вересні я цей концепт запропоную, а до середини жовтня (до виборів) ці зміни треба «просунути» через парламент і уряд. Бо після виборів з’являться нові люди, нові комітети, новий склад уряду…

Про радників

Антон Геращенко був наймолодшим главою районної адміністрації Красноградського району Харківщини, коли я працював губернатором. За підсумками своєї роботи на цій посаді він має орден «За заслуги» в настільки молодому віці. Практично ідеально ми з ним тоді розгорнули програму газифікації сіл Красноградського району.  Він не є звичайним чиновником, Геращенко досить вільна людина і не боїться називати «кішку кішкою». При всьому цьому Геращенко має пробивну силу. Він іде і домовляється з чиновниками Міноборони там, де ні у кого не виходило. В мене багато правильних радників і в цьому моя сила. Це і Юрій Касьянов (відомий волонтер), і Зорян Шкіряк, а тепер і Таня Чорновол. Вона пішла з уряду, бо не є чиновником в класичному розумінні цього слова. Її енергія заточена на інше.  І вписати її в цей механізм роботи уряду не було хорошим рішенням. В неї завищені були очікування від своєї функції в уряді, вона зрозуміла, що це не її. Ми поговорили і знайшли таку функцію – уповноважений міністра внутрішніх справ по роботі і забезпеченні інспекційної функції 34 наших добровольчих батальйонів. Ще не встигло висохнути чорнило на підписі під наказом про призначення, як вона вже дзвонить з Маріуполя – вона вже в «Азові». Це її стихія. І якщо там буде щось не так, то Таня гори зверне, але зробить так, аби все було «так». Вона повідомить і ми швидко зможемо вирішити проблему. Адже одна з найбільших проблем цієї війни – це відсутність злагоджених дій між і нормального потоку інформації.

Про бої під Іловайськом

До нас зайшли професійні десантні війська, танкова бригада російська професійна на новітньому обладнанні. І хто проти них? Проти них добровольчі батальйони, у яких з важкого озброєння – ну «Фагот», гранатомет, «Муха», РПГ-18, крупнокаліберні кулемети – це свято. Спочатку не давали, тому ще це не професійні військові, був певний страх. Як давати непрофесійній людині важке озброєння? Потім вийшло, але в будь-якому разі це непідготовлені люди. Так, у них відваги повне серце, може навіть більше, ніж у професійних військових. Так вже вийшло, але це піхота.

Є три умови, за яких має розвиватися наступ. Якщо немає розвідки – не можна, якщо немає резервів – не можна, і якщо немає інженерних шляхів і підтримки – теж не можна.  Так от наступ під Іловайськом йшов всупереч. Не було ані розвідки, ані резерву до цього наступу, ані інженерної підтримки. В тому числі це одна з моїх претензій. З іншого боку вся ця війна – це війна всупереч, абсурдність така… І вийшло, що наші добровольчі батальйони несподівано протистоять професійній російській армії. Ось на цю річ ми не розраховували.

Про дитинство в гарнізонах та навчання з Віталієм Кличком

Мій батько був військовий, він в авіації служив. Штурман був бомбардувальник, я все своє життя юність прожив у військових містечках. Я розумію, що таке військова служба. В Чехословаччині в одній школі з Кличком вчився. Я був в старшому класі, а він був в молодшому. Сподіваюся, я його не ображав…

Про можливість балотуватися до Верховної Ради

Додумаємо, подивимося, а чи потрібно це. Спочатку було б непогано розібратися з війною, а потім з виборами, а з іншого боку ті хто за вибори негайно показують на цей парламент і говорять: «Хіба це парламент? Це ж чорт знає що. В ньому Олена Бондаренко виходить на трибуну, і рука тягнеться до пістолета. Прямо скажемо. Такий парламент треба міняти». Теж правда. Це був образний вислів і Олена Бондаренко народний депутат, недоторканий. Так от країна в момент виборів це країна в дестабілізації і багато політиків і державних діячів будуть відволікатися на те, щоб провести правильну виборчу кампанію, боротися за довіру людей. Це добре, це нормально, але в цей момент потрібно боротися з зовнішнім ворогом. Як поєднати ці дві речі? Я просто пережив президентські вибори і думав, що таких важких часів вже не буде, але в нас одне змінює інше. У нас спочатку була революція, потім постреволюція, потім вибори в умовах агресії і ми трималися з останніх сил, зціпивши зуби, обрали президента в першому турі. Добре, що в першому, якби в другому Путін максимально перешкоджав би цьому. Те ж саме і зараз. Так, вибори потрібні, с точки зору воєнної доречності і консолідації сил, я б їх проводив пізніше. Але, судячи з усього жереб кинуто, рішення прийнято.

А те, що політика достатньо складна і брудна – це очевидно. Але, якщо прагнеш щось змінити в цьому житті ти вимушений забруднити руки. На жаль це теж правда, тому що немає ідеальних моделей.

Про те, що так і не змінилося після революції

Люди як велися на маніпуляції так і продовжують, телевізор їх зомбує і в поганому і хорошому смислі слова, ток-шоу тривають і люди в більшості своїй в це вірять, центральні канали країни в залежності від волі своїх власників, міняють кут зору праворуч ліворуч і навіть найсильніші політики країни вимушені з цим рахуватися…

Все ж таки треба 40 років по пустелі водити… Суспільство повинно мінятися само і воно буде змушувати мінятися політиків і еліту. Інакше не вийде. Якщо ми раптом сидимо і думаємо: «Так, якщо ми зараз висунемо нового президента, новий склад уряду, новий парламент і все-все зміниться». Не так. Все ж таки знизу догори вся вертикаль повинна ментально мінятися і ось це те, що не відбулося. Це відбувається, але дуже повільно, а нам всім шкода, що наше життя коротке, і ми цього не побачимо.

Про люстрацію

Це профанація багато в чому. Я навіть слово люстрація не хочу вживати, настільки воно скомпрометоване, на стільки в ньому мало смислу залишилося. Чи потрібен фільтр во владі від людей, що скомпрометували себе? Потрібен. І я вважаю, що людей, які себе скомпрометували не потрібно пускати нагору. Але коли в цьому законі про люстрацію з’являються смішні речі… Я до люстрації ставлюся нормально по суті, але ненормально до популізму в цьому питанні. Тобто це має бути спокійний планомірний процес, що відсікає очевидні шари, що віджили.

Про третій Майдан

Майдан виникає не тоді, коли його анонсують, а коли виникає сукупність всіх ситуацій. Та людина яка на війні, навколо якої вибухають міни, і я таких людей бачив в цій ситуації багато. Я досить небагато часу проводжу на лінії фронту, а коли звідти повертаються мої співробітники, я бачу, що у них щось міняється о очах. Це зміна цінностей. Я це називаю так – це війна опалює і прибирає все наносне  і люди бачать чисту правду. От у цих людей загострене почуття справедливості. Коли ці люди повернуться з цими цінностями загостреними, з яких згоріло все несправжнє – це хороша сила, що змінює. Хочеш назвати це третім Майданом. Нехай це називатиметься третім Майданом. Це буде критична маса змін. Добре, коли бойові командири наших батальйоні йдуть в політику. Чим більше цих хлопців буде в списках, тим краще. Те що відважна людина буде в списку партії і буде входити во фракцію це гарантія того, що ця партія не скурвиться. Це такий буде прес, що підтискає, і де цей пацан буде сидіти і думати: «Ні фіга собі, я не піду на таке змовництво, тому що разом зі мною під кулями. Я вижив, а мої друзі убиті…» у нього справжні цінності. Люди зі справжніми цінностями знайдуть кому довіряти, вони знайдуть чесного журналіста, чесного менеджера. І буде той сплав, що працюватиме.