25 цитат "дослідника людських душ" Стефана Цвейга

Стефан Цвейг народився у Відні в багатій єврейській родині. Про своє дитинство розповідав мало, бо вважав його "типовим для людей свого кола". Першу збірку своїх віршів ("Срібні струни" (Silberne Saiten), 1901) молодий автор опублікував ще під час навчання на власні кошти.

Цвейг багато подорожував, тож життя провів у різних країнах: США, Бразилії Швейцарії.

У своїй творчості Цвейг невтомно досліджував психологію і дух людини, вимірюючи глибини і прірви душі. Цвейга-історика цікавили зоряні години людства і "фатальні миті", герої і лиходії, але при цьому він завжди залишався м'яким моралістом, найтоншим психологом. Він умів захопити читача з першої сторінки і не відпускати до кінця, водячи стежками людських доль. Стефан Цвейг любив не тільки покопатися в біографіях знаменитостей, але і вивернути їх навиворіт.

Цвейг є автором багатьох новел, серед яких найвідоміші - "Лист незнайомки", "24 години з життя жінки", "У присмерку", "Вкрадені рукописи", "Примус", роман "Нетерпіння серця" тощо. Понад 10 його творів були екранізовані.

Еспресо.TV до річниці видатного новеліста пропонує найвлучніші цитати Цвейга про кохання, совість, політику та психологію людської душі.

1. Навіть найжорстокіший батіг б'є не так боляче, якщо ти бачиш, що він з тією ж силою обрушується на спину ближнього.

2. Наші рішення в набагато більшій мірі залежать від середовища і обставин, ніж ми самі схильні в тому собі зізнатися, а наш образ думок значною мірою лише відтворює раніше сприйняті враження і впливи.

3. Сумнів - це найлютіший ворог людського знання.

4. Людина відчуває сенс і мету власного життя, лише коли усвідомить, що потрібна іншим.

5. Є два роди співчуття. Одне - малодушне і сентиментальне, воно, по суті, не що інше, як нетерпіння серця, що поспішає скоріше позбутися обтяжливого відчуття при вигляді чужого нещастя; це не співчуття, а лише інстинктивне бажання захистити свій спокій від страждань ближнього. Але є й інше співчуття - істинне, яке вимагає дій, а не сентиментів, воно знає, чого хоче, і сповнене рішучості, страждаючи і співчуваючи, зробити все, що в людських силах і навіть понад їх.

6. Щоб ми не робили, нами найчастіше керує саме марнославство, і слабкі натури майже ніколи не можуть встояти перед спокусою зробити щось таке, що з боку виглядає як прояв сили, мужності та рішучості.

7. Немає нічого більш жахливого, ніж самотність серед людей.

8. Коли людина молода, їй завжди здається, що хвороба і смерть загрожують кому завгодно, але тільки не їй.

9. Жодна провина не може бути забута, поки про неї пам'ятає совість.

10. Дурень частіше, ніж розумна людина, виявляється злим.

11. Тому, хто не боїться ризику, часто приходить на допомогу випадок.

12. Страх гірше покарання, тому що покарання - завжди щось конкретне, і, будь воно тяжке або легке, воно все ж краще, ніж нестерпна невизначеність, ніж моторошна нескінченність очікування.

13. У найгіршому, що трапляється на світі, винні не зло і жорстокість, а майже завжди лише слабкість.

14. Політика в усі часи була наукою парадоксів. Їй чужі прості, розумні й природні рішення: створювати труднощі - її пристрасть, сіяти ворожнечу - її покликання.

15. Тільки слабкі натури підкорюються і забувають, сильні ж збентежені і викликають на нерівний бій всесильну долю.

16. Краще сміливо і незалежно обрати небезпечний шлях, ніж ціною приниження – безпечний

17. Політика і розум рідко йдуть одним шляхом.

18. Лише удар, який відкидає назад, надає людині всю її наступальну силу.

19. Темні, звивисті шляхи обирає часом історія, але неминуче здійсняться її розумні цілі, незмінна історична необхідність вступає у свої права.

20. Закінчення будь-якої справи завжди приємне.

21. Той, хто сам претендує на всі свободи і права, не налаштований визнавати їх для інших ні внутрішньо, ні зовні.

22. Вельми легко вважати себе великою людиною, якщо ваш мозок не обтяжений ані найменшою підозрою, що на світі жили колись Рембрандт, Бетховен, Данте і Наполеон.

23. Якби всі ми знали все те, що говорять про всіх нас, ніхто ні з ким би не розмовляв.

24. Жінці пробачають балакучість - їй не пробачають її правоту.

25. Якщо людина бажає чогось так палко, вона доб'ється свого, Бог допоможе їй.