Страх і ненависть у Парижі, або Покірне теля ісламу

Як би там не було, але роман "Покора" скандального французького письменника Мішеля Уельбека, переклад якого з’явився у харківському "Клубі Сімейного Дозвілля", у всьому світі вже став бестселером. Заслуживши при цьому чимало епітетів найрізноманітнішого характеру. Скажімо, журналісти вже нарекли його «анальним корком літератури», глава французького Національного фронту Марін Ле Пен навпаки - похвалила, охрестивши «вигадкою, яка одного разу може стати реальністю», а національний секретар Лівої партії Алексіс Корб’ер взагалі підкреслив, що «книжка Мішеля Уельбека сприяє поширенню атмосфери страху і брехні».

Хто ж правий у цьому розгулі політкоректності? У всякому разі, вже точно не автор, оскільки він відразу відхрестився від своєї участі в суперечці. Спочатку, після теракту в "Шарлі Ебдо", коли роман затаврували антиісламським, Уельбек виїхав з Парижа, перервавши рекламну кампанію. По тому, коли всі стали гадати щодо "Покори" - антиутопія? політична сатира? чергова рефлексія французького інтелектуала? – взагалі зайняв нейтральну позицію. "Я просто ущільнюю ту еволюцію, яка здається мені можливою, - заявив автор роману. - Не було випадків, щоб роман змінив хід історії. Історію змінюють інші речі - статті, маніфести Комуністичної партії, але не романи".

З одного боку, уникнувши суперечки, французький агент-провокатор (хай вибачать гурмани цей гламурний титул для Уельбека) виявився цілком правим. Важко що-небудь змінити не тільки в історії (тим паче, літератури), але й в головах читачів, якщо твій текст – це вже видана і перетравлена публікою страва. Навіть якщо знайомі з сучасної класики сцени сентиментального життя-буття старіючого викладача Сорбони, який понуро спить зі своїми студентками, розцвітають декадентським рум'янцем на тлі Франції під владою мусульманського лідера. Надворі 2022 рік, але після "1984" Джорджа Оруела і тим паче "1Q84" Харукі Муракамі, подібна футуристична нумерологія сприймається як нудний анахронізм. Адже якщо пригадати, то схожі сюжети вже траплялися у творчості інших авторів, про що трохи нижче.

Часом здається, що ходульні сцени і дерев'яні монологи тому й не змінюються від роману  до роману автора "Покори", що його не особливо турбує сюжетний контекст. Головне – яскрава фабула: цунамі, або ісламська революція. Навіть тиха і непомітна, як відхід коханої. "- Шкода, Франсуа, мені дуже шкода бачити тебе у такому стані, - сказала вона вже у дверях, надягнувши пальто. - Хотіла б я чимось допомогти, але навіть не знаю чим. Ти не даєш мені жодного шансу…".

Політичне підґрунтя нового роману Уельбека не менш просте і передбачуване, адже письменник давно конфліктував з ісламом. Нагадаємо, що на автора "Покори" у свій час вже подавали в суд за розпалювання релігійної ненависті, але кожного разу судді визнавали його невинним. І якщо взяти до уваги спокусливу тезу щодо альтер еґо головного героя, то можливо вдасться зрозуміти самого автора роману. Адже 44-річний професор літератури Франсуа аж ніяк не проти прийняти іслам, сподіваючись що три нові дружини урізноманітнять йому нудне співжиття зі студентками. Адже головне в «арабської» проблеми європейського світу – це не іслам, а ісламісти, що трактують Коран у надто радикальний спосіб.

Передбачуваний сюжет "Покори" у першу чергу тому, що про подібні перетворення в Європі до Уельбека чимало і успішно писали. Італійська журналістка Оріана Фаллачі у своїй книзі "Сила розуму" розповідала про захоплення воїнами ісламу християнської Сирії і Месопотамії, та вторгнення в Європу. "Табір святош» Жана Распая майже про те саме взагалі вийшов у 1970-х, а «Мечеть Паризької Богоматері" Олени Чудінової, був опублікований в 2004 році.

І все-таки, про звичайне диво. За великим рахунком, новий роман Мішеля Уельбека – цілком пострадянський. Адже, покора, згодьмося, у багатьох в крові. Чехарда пивних і зміна дільничного на місцях – ось і все, що змінилося за останній час у житті мешканця муніципальних окраїн. Тротуарна плитка, осоружні пам'ятники – це в центрі, а тут... І книжка Уельбека саме про це – спав, спав його герой рівно сорок і чотири роки, кохався зі своїми студентками, і раптом виявив, що іслам хоч і прийнятий у нього на районі, але в житті від цього мало що змінилося Хіба що закрилася пара крамничок спідньої білизни. Як може змінитися від цього життя? І хіба набагато ближче до вітчизняного читача, тобто за сусідським парканом, не забороняли мереживні труси, кеди і книжки Сорокіна? Можливо, іслам так само не за горами?

Мішель Уельбек. Покора; перекл. з франц. І. Рябчія. – Х. : "Клуб Сімейного Дозвілля", 2015. - 256 с.