Ввести війська в Україну. Навіщо Путіну лист Януковича

Коли 3 березня 2014 року постійний представник Росії в ООН Віталій Чуркін продемонстрував лист від Віктора Януковича із проханням ввести російські війська на територію України, багато хто вважав цей документ підробкою.

З цілком незрозумілих причин здавалося, що колишній український президент не може підписати документ, який відверто порушує всі норми чинного в його власній країні законодавства і дозволяє порушити проти нього справу про зраду Батьківщини.

Напередодні з такою ж недовірою ставилися до іншого листа Януковича, який стосувався призначення нового глави уряду Криму. Саме цей лист - ну і ще російські багнети - дозволили російському агенту Аксьонову узурпувати владу на півострові і сприяти окупації Криму. Думаю, тепер ні в кого не залишалося сумнівів, що Янукович і цей лист підписав.

Але підписав зовсім не тому, що втратив адекватність і не розумів наслідків. А тому, що до моменту підписання документів з президента суверенної держави і політичного діяча - нехай навіть проросійського - перетворився на банального заручника Путіна.

Я не збираюся виправдовувати Януковича - вся його політична біографія, вся його поведінка під час обох Майданів повинні були привести колишнього кримінальника до такого огидного фіналу. Я лише стверджую, що саме в цьому і полягав російський план - виманити Януковича з України і перетворити на заручника. І цей план не був новим.

У 2004 році, в розпал першого Майдану, російська сторона пропонує Леоніду Кучмі, тоді чинному президенту країни, залишити бунтівний Київ і переміститися в одне з міст на сході.

План російських спецслужб є простим: якщо в Києві не може функціонувати легітимна українська влада, чому їй не працювати у Харкові або Донецьку? Чому не зібрати там сесію парламенту, не провести інавгурацію "чесно обраного" президента Януковича? Тоді повстанцям нічого буде пред'явити. А незабаром нова влада переможно повернеться до Києва.

Тепер я не сумніваюся, що це була пастка. У Кремлі чудово розуміли, що ніякої сесії Верховної Ради в Харкові або Донецьку бути не може. Що як тільки президент залишить Київ - він змушений буде бігти далі і далі і в результаті виявиться у російській клітці. І в цій клітці підпише всі необхідні Путіну документи, які дозволять російському президенту окупувати ... пардон, "звільнити" Україну від українців.

У 2004 році досвідчений політик Леонід Кучма розгадав задум своїх російських "союзників". В результаті він втратив владу, але не вплив. А привід для окупації України так і не з'явився.

Але у 2014 році ця ж спецоперація була проведена з куди менш досвідченим і куди більш боягузливим донецьким "паханом". Ми добре пам'ятаємо, як в останні тижні Майдану Росія робила все можливе для нагнітання напруженості. Як зривала будь-які угоди - аж до останньої угоди між владою і опозицією, яку російський представник Володимир Лукін відмовився підписувати.

Як підштовхувала Януковича до силового знищення Майдану. Як генерувала нові і нові фактори, які повинні були переконати Януковича - йому потрібно бігти з Києва. Безпека йому буде забезпечена тільки на сході країни, в регіоні, де царював Антимайдан!

Але як тільки Янукович втік з Києва - він попався! У Харкові, де повинен був зібратися з'їзд його прихильників, на президента чекало перше розчарування. Добкін і Кернес, ватажки "тітушек", які активно співпрацювали з адміністрацією Путіна, після поїздки до Росії відмовили колишньому господареві у підтримці.

Янукович метнувся до Донецька - але там вже чекав з добрими порадами Ахметов, про чиї бізнес-інтереси в Росії теж не варто забувати. І Янукович помчав до Криму, назустріч долі, вірніше - Путіну.

Колишні соратники просто здали його російському президенту, піднесли на тарілочці. Вони не ризикували буквально нічим. У разі успіху російської операції Кернес залишився б господарем Харкова, а Ахметов - господарем Донбасу. Адже вони діяли за інструкцією. А в разі невдачі їх вплив, як показали подальші події, теж не сильно постраждав би.

Путін міг тріумфувати. Єдине, чого він не врахував у своїй хитромудрій комбінації - так це те, що є інтереси Януковича, Кернеса або Ахметова - а є інтереси українського народу. І цей народ здатний за себе постояти.

Але Путін, правитель громадянської порожнечі, і не міг врахувати цього. Ні з чим подібним він в Росії просто не стикався.