10 головних нюансів, які треба знати про безвіз. Гроші, квитки та страховка

Рішення Ради ЄС про запровадження безвізового режиму з Україною вже офіційно опубліковано на її сайті. Що характерно, для пришвидшення процедури рішення схвалила Рада міністрів сільського господарства та риболовлі. У Брюсселі вирішили не чекати зустрічі профільної Ради міністрів внутрішніх справ.

Тепер угоди має затвердити президент Європарламенту Антоніо Таяні та посол головуючої в ЄС Мальти. Відповідно до прогнозів, це повинно статися 17 травня. А на практиці безвізовий режим має запрацювати вже з 11 червня.

1. Шенген і не шенген

Дія безвізу розповсюджується на країни, які підписали Шенгенську угоду. Це 22 з 28 країн-членів ЄС. Але безвізовий режим не діятиме у Великій Британії та Ірландії (обидві не підписали Шенгенську угоду).

Також матимемо право їздити до країн, які не є членами ЄС, але до угоди долучились. Це Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія. Також безвізовий режим розповсюджується на країни ЄС, які не входять у Шенгенську зону, але зобов'язалися підтримувати Шенгенське законодавство. Це Румунія, Болгарія, Хорватія і Кіпр.

2. Біометричний паспорт

Для безвізової поїздки потрібно оформити біометричний паспорт. Старий паспорт можна лишити. Якщо в ньому є мультивіза - нею можна користуватися.

У випадку, якщо біометричного паспорта немає, потрібно як і раніше отримувати візу. А от вклеїти візу в біометричний паспорт не вдасться - їх просто не прийматимуть у консульствах і візових центрах. Мова, звісно, про "шенгенку" - оформлення віз до інших країн (наприклад, США) та їхнє вклеювання працюватиме як раніше і з біометричним паспортом. 

3. Правило 90/180

Безвіз розповсюджується лише на короткострокові поїздки. Він надає право на перебування в ЄС протягом 90 днів у проміжку 180 днів. Простіше кажучи, українці мають право перебувати в країнах ЄС кожні півроку по 90 днів.

Перевищення дозволеного строку перебування може стати причиною внесення до "чорного списку" осіб, яким заборонено в’їзд до країн Шенгену та депортації. Перевірити, чи не перевищуєте ви термін перебування, існують "шенгенські калькулятори", навіть українською мовою.

4. Не для роботи

Для того, щоб поїхати працювати чи вчитися у країни ЄС потрібно, як і раніше, оформити відповідну довгострокову візу. Якщо ви будете працювати й отримувати за це гроші, це стане приводом для депортації.

5. Чи можуть завернути на кордоні

Європейські прикордонники в принципі можуть відмовити у в'їзді, якщо вбачатимуть на це підстави. Так само, як вони це роблять і зараз, коли в паспорті є шенгенська віза. Бо вона одна ще не гарантує в'їзду. Наприклад, прикордонник може відмовити, якщо сумнівається, що ви дійсно їдете милуватися старовинними вуличками Праги, а не підзаробити на сезонних роботах.

Звісно, менше підозр викликатиме людина, в якої у паспорті вже будуть відмітки про перетин кордону. Тому перед поїздкою потрібно подбати про певні документи та виписки, які зможуть переконати прикордонника, що ви не шахрай, а чесна людина. Проте для початку згадаємо про ті документи та довідки, які вам більше не знадобляться.

6. Що не потрібно брати на кордон

Безвіз значно спрощує поїздки. Зокрема, не потрібна виписка з податкової про ваші доходи за півроку - таку досі вимагали, якщо ви не оформлювали шенгенську візу більше трьох років. Не потрібні довідка з роботи, виписка з банку про рух коштів на рахунку та інші "справки з ЖЕКу".

7. Довести мету поїздки

Прикордонник може поцікавитись метою поїздки. Тож варто мати на руках зворотний квиток (на літак, потяг, автобус). Вам можуть відмовити у в'їзді, якщо дата на зворотному квитку свідчить, що ви порушите правило 90/180.

Коли подорожуєте на авто, то зворотний квиток він не потрібен. Але знадобиться "зелена карта" - поліс страхування цивільної відповідальності власника автомобільного транспорту.

Також будьте готові розповісти про маршрут своєї поїздки і де плануєте жити. Прикордонник може запитати бронь готелю (достатньо роздруківки, яка підтверджує бронь, наприклад, з Booking або Airbnb). Якщо їдете до друзів або родичів - бажано мати електронного листа із запрошенням. Що важливо, запрошення потрібне у довільній формі, а не оформлене за старим "візовим" зразком.

8. Скільки грошей брати

Важливий момент - прикордонник може попросити підтвердити платоспроможність. Можна везти готівку, але набагато зручніше тримати кошти на картці і пред'явити її прикордоннику. Він може попросити підтвердити наявність коштів на картці.

Це можна зробити, роздрукувавши чек з банкомату в зоні прикордонного контролю, через інтернет-банкінг або через телефонний дзвінок. Останній варіант незручний, бо вимагає дзвінка в роумінгу плюс не забуваймо про мовний бар'єр.

Як пише пише сайт ініціативи, яка давно займається проблемою безвізу "Відкрий Європу", можна везти із собою чек з банкомату або інший підтверджуючий документ. Але це за бажанням - прикордонник не має права відмовити у в'їзді лише з тієї причини, що у вас немає паперу з печаткою банку. Вибір документа, що підтверджує наявність коштів, залишається за вами.

До речі, у кожній країні своя середня добова норма необхідних коштів на одну особу. У Німеччині, наприклад, 45 євро на добу, а у Франції - 65 євро. Проте ці цифри досить умовні й залежать від багатьох обставин. Наприклад, сума для в'їзду до деяких країн зменшується, якщо попередньо заброньовано житло.

9. Страховка - брати чи ні

Взагалі то відсутність полісу медичного страхування не входить до переліку причин, через які прикордонник може відмовити у в'їзді. Проте, як пише сайт "Відкрий Європу", попросити її можуть.

Наприклад, щоб пересвідчитись, що ви фінансово спроможна людина. Та й взагалі, поліси відносно недорогі - принаймні, порівняно з сумою, якщо у випадку чого доведеться витратити на лікування.

10. Чи можуть в України відібрати безвіз

Так, можуть. Це, зокрема, передбачає і введений механізм призупинки. Процедуру до України застосують у випадку, якщо буде спостерігатися велика кількість порушень правил безвізових поїздок. Як показує приклад Молдови, на практиці бажаючих його порушувати набирається небагато.

Проте, кожному українцю варто пам'ятати, що від його особистої поведінки й дотримання правил залежить доля безвізу для цілої країни.