Жителі Донбасу обрали самогубство

Сумним рекордсменом року стає місто Слов`янськ. Навесні в ньому хазяйнували сепаратисти на чолі з наркозалежним й некерованим місцевим маргіналом В`ячеславом Пономарьовим та російським терористом Ігорем Гіркіним. Місяці "народовладдя" запам`яталися Україні повідомленнями про обстріли, пограбування, згвалтування, катівні, звірячі вбивства та примусовий запис у "ополчєніє". Тоді Слов`янськ уперше занурили в багно. Потім Україні раділа звільненню містян та жовто-блакитному прапору на міськраді. Але 26 жовтня місто перекреслило всі симпатії до себе - і відтепер його дружно занурюють у багнюку вже ті, хто радів його визволенню від влади Гіркіна-Пономарьова.

Українці в соціальних мережах чим далі, тим відвертіше бажають Слов`янську повернутися в лоно "ДНР-ЛНР". Жителі міста довели - вони єдині, хто не пам`ятає насильства над собою і власного приниження. Переважна більшість виборців віддала свої голоси "Опозиційному блоку". Котрий складається з колишніх та навіть, кажуть, чинних членів Партії регіонів - політичної сили, котра посіяла й викохала сепаратизм на Донбасі. Зібравши щедрий кривавий урожай.

Аналогічні побажання чуються в бік Маріуполя - місто, котре хвалилося проукраїнськими мітингами й небаченою поширеністю української національної символіки, теж більшістю голосів відправило "Опозиційний блок" у парламент. Ніби немає відразу за Маріуполем лінії фронту. Й ніби бойовий загін Партії регіонів, а не гвардійці й добровольці з усієї України приймають ворожі удари й гинуть за Маріуполь.

Зміна губернаторів вільних від війни територій Донеччини та Луганщини на генерал - губернаторів показало, як пан Москаль вміє обкладати ватників матом. Але від цього ватники не зміняться. Скрутивши дулі в кишені, ті жителі Донбасу, на чиїх землях, на щастя, не воюють і не гинуть щодня бійці та мирні громадяни, все одно голосують на виборах за "Опозиційний блок".

Групу, яка займає відверто антиукраїнську позицію й не приховує цього. Ще й обіцяючи повернутися до влади в повному складі.

Українці побачили за результатами виборів наслідки дій, котрі в ситуації, що склалася в країні, без перебільшення можна трактувати як державну зраду.

"Регіонали" - зрадники. Але ті, хто спокійно й навіть радісно делегує їх до парламенту, вповноважуючи від свого імені приймати якісь рішення - не менші зрадники. В умовах фактичної війни це називається співпраця з ворогом. Або - довгим словом іншомовного походження "колабораціонізм".

Небезпека такої поведінки - в тому, що українці почнуть втрачати ентузіазм всякий раз, коли почнеться розмова про звільнення Донбасу, повернення територій, відновлення зруйнованого регіону тощо. З одного боку, гріш ціна владі й громадянам, готовим до втрати власних територій. З іншого - країна побачила, якими людьми здебільшого населені території, за які воюють та гинуть патріоти, куди самовіддано й з ризиком для життя їздять волонтери. Теза про те, що важливіше - люди чи територія, ризикує набути нового значення. І воно жителям Донбасу не сподобається.

Бо суспільні настрої після того, як дві третини регіонів, за які воює країна і звідки привозять поранених та скалічених, фактично демонструє зраду, обираючи зрадників, різко міняються. І якщо терпець урветься, жителів Донбасу просто не буде, кому визволяти й захищати.

Дружно проголосувавши за "Опозиційний блок", їхні виборці завдали перший сильний удар по гілці, на якій сидять. Називається вона - Україна. Бо якщо їх не підтримає держава Україна - їх не підтримає ніхто. Першим відмовиться від Донбасу... правильно, "Опозиційний блок".