Створення українського пантеону передбачає низку нюансів, яких в інших країнах просто немає, – Алфьоров

Про це в інтерв’ю Еспресо розповів голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров. 

"По іноземним моделям, відверто кажучи, всі ці відсилання до іноземних пантеонів – португальського, польського чи французького – не зовсім доречні. Створення українського пантеону передбачає низку нюансів, яких в інших країнах просто немає. Наприклад, ми плануємо, що основними похованнями стануть ті постаті, яких потрібно повернути в Україну. Натомість місця поховань багатьох людей, чиї імена обов'язково мають бути в Пантеоні, взагалі втрачені. Тут як приклад можна навести Івана Мазепу: ми знаємо, де його поховали, але там нічого не залишилося. Або президент Карпатської України Августин Волошин – його замордували московити, він похований десь у братській могилі. Є й третя категорія діячів, які мали б увійти до Пантеону, але поховані в Росії. Зокрема, обговорюється питання щодо Олександра Довженка та інших постатей", - відзначив Алфьоров.

Він додав, що український пантеон матиме дві складові: власне перепоховання (могили, яких буде небагато) і кенотафи – тобто символічні місця поховання. 

"Відповідно, за взірець ми можемо використовувати різні світові моделі. Ми детально опрацьовуємо історію кожного пантеону. Наприклад, у Франції є така цікава процедура як пантеонізація. Вона чимось нагадує католицьку беатифікацію (підготовку до зарахування до лику святих), де рішення ухвалює спеціальна комісія. Зокрема, нещодавно пантеонізація відбулась із французьким істориком Марком Блоком, якого із дружиною Симонною Видал перепоховали на Пантеоні. Це хороший французький приклад. Але повторюся: наш Пантеон буде унікальним. Ми передбачаємо, що він матиме не лише сакральний характер, а й виконуватиме конкретні практичні функції: урочисті церемоніали, мотиваційну, виховну та освітню складові. Тому поруч із Пантеоном планується створення музейно-освітніх просторів, де відвідувачі зможуть дізнатися і про сам процес пантеонізації, і про людей, які там увіковічені", - розповів Голова Українського інституту національної пам'яті.

Алфьоров особливо підкреслив, що український пантеон – це точно не про перепоховання Тараса Шевченка, Лесі Українки чи Івана Франка. Також важливо, що Пантеон охоплюватиме хронологічні межі пошанування наших предків за понад тисячу років. До того ж людина може бути вшанована в Пантеоні лише через певний час після смерті – приблизно  20–25 років.

"Зауважу, що український процес створення Пантеону є надзвичайно складним саме через те, що наша держава тривалий час перебувала під російською окупацією у формі СРСР. Радянські "пантеони "повністю викривили саму ідею пошанування: центральним об'єктом був мавзолей, а по всій країні стояли його "філії" у вигляді пам'ятників Леніну. Тепер ми будуємо власну історичну пам'ять, тому наш Пантеон продуманий у суто українському контексті", - підсумував Алфьоров.

• Читайте повне інтерв’ю з головою Українського інституту національної пам'яті Олександром Алфьоровим на сайті Еспресо за посиланням.