ЗСУ надалі утримують росіян на підступах до окремих ділянок міста. Окуповано десь 65% території Бахмута. Це загальний показник, який не відображає точно картину бойових дій. Зараз сили противника намагаються протискатися до кварталів міста з півночі та півдня. На півдні - небезпечніше. Вони намагаються перетнути вулицю Корсунського та вулиці, які ведуть до центру міста. Бої якраз наближаються до нього. Росіяни перейшли річку Бахмутка та використовує шляхи через річку. Також вони намагаються рухатися вздовж самої річки до центру, де їх стримують наші підрозділи.
Бої в місті динамічні - працюють снайпери, артилерія, бронетехніка. Військова місія Бахмута і далі продовжується - місто утримується. Логістика працює ефективно, були контратаки, які відсунули росіян від траси “Костянтинівка - Бахмут”. Можна говорити про те, що місто й надалі буде утримуватися.
Треба тримати важливий баланс щодо військ. Основний тягар в Бахмуті несуть 92-га та 93-тя бригади. Додаткові сили підкидаються - це головно підрозділи артилерії. Інші підрозділи у нас готуються до контрнаступальних дій, триває підготовка. Тут важливо не всі сили кинути на Бахмут. Те, що перекидання частини війська сповільнює підготовку до наступу - це не правда.
Зараз у ворога було декілька спроб. Спочатку просунутися до центру міста, потім спробувати атакувати Хромове та Іванівське. Всі ці атаки відбиті. У Іванівському контратаки, які суттєво відкинули росіян від траси “Костянтинівка - Бахмут”. Ворог зараз все одно розпорошує свої сили, що зменшує наступальний потенціал. Або він сподівається на резерви, яких обмежена кількість, або продовжується низький рівень планування. Якщо бити по різних лініях від Бахмута - жодного оптимістичного результату для противника не буде.
Наш наступ буде, тому що ми покладаємо важливі надії на підготовку наступальних дій. Міністр оборони США Остін сказав, що Україна має гарні шанси для проведення наступу - противник виснажується і цьому допоможе закордонна допомога. Міністр оборони Резніков також говорить про підготовку наступу і навіть називає часові межі - квітень-травень. Я готовий посперечатися - головне не питання часових показників, а наявність підготовленого особового складу, бронетехніки, боєприпасів, далекобійних систем та завершення злагодження підрозділів, які можуть вести наступальні дії.
З одного боку, є оптимістичні заяви, а з іншого - достатньо реалістичні речі, про які говорить президент України, коли він каже, що ми не цілком готові до наступу. Так само очільник МЗС Кулеба, який каже, що треба достатньо спокійно ставитися до нашого наступу і не все пов’язувати лише з ним та казати, що він буде дорівнювати перемозі. Таких наступів може бути ще декілька і треба готуватися до різних сценаріїв. У нашого Генштабу є потенціал спланувати наступ в тому напрямку, де противник його не знає і довести до результату, який вплине на політичну складову, пов’язану з визначенням підсумків військової кампанії.
Звернення Залужного щодо того, що Україні потрібні F-16 є наголосом на тому, що підтримка з повітря вкрай потрібна, аби мінімізувати втрати на землі. Я сподіваюсь, що буде рішення, яке дозволить компенсувати брак авіації. Можливо, посилення ППО або збільшення кількості далекобійних систем частково можуть компенсувати відсутність ударної компоненти. Наступ, який готується, має бути довершеним військовим мистецтвом. Я думаю, він народжується у тісній взаємодії з США, де в основі збирання розвідінформації про противника - чітке розуміння, де стоїть ворог та яким чином правильно знайти час для наступальних дій. Тут багато речей залежать від якісного планування і це в основі цього наступу.
Ворог намагається оточити Авдіївку за схемою Бахмута. Наступ з Опитного та Водяного у напрямку Сєверного з одного боку. З іншого - активізація боїв від Красногорівки і далі. Там були проміжки наступальних дій, але була заява полковника Дмитрашківського, який сказав про вичерпання росіян. Такої динаміки вже немає. Це дозволяє нам оптимістично стримано ставитися до подій навколо Авдіївки. Навіть якщо ворог підтягне резерви - повториться сценарій Бахмута, де є можливість стримувати росіян насамперед артилерією. РФ намагається далі використовувати тут авіацію, тенденція залишається.
Зростання втрат росіян. Це інтегральний показник, який стосується того, що ми ефективніше використовуємо артилерію, точніше визначаємо перебування противника і ефективність дій сухопутних підрозділів у міських боях. У Бахмуті певний час було співвідношення втрат 1 до 7. Це значний показник, який вичерпував потенціал противника. Зрозуміло, що з такими показниками у ворога немає можливості відновлювати ці втрати. Тому правильні висновки щодо виснаження росіян.
Навіть в авторитарній країні існує больовий поріг - якщо втрати наблизяться до 500 тис., то резонансне відлуння у суспільстві буде помітне. З цим не впорається пропаганда, хоча буде намагатися це робити. Втрати мають значення для розшарування російського суспільства. Набрати 400 тис.добровольців - це нереальний шлях. Можна очікувати, що ворог спробує використати 120 тис. строковиків, які завершують рік підготовки з попереднього призову. Вони, можливо, частково залишаться в армії РФ.
Ворог боїться оголошувати мобілізацію. З таким підходом проведення наступальних дій на всіх п’ятьох напрямках для РФ є малоймовірним. Так чи інакше можна очікувати, що ворог перейде в оборону. Це умовно гарний сценарій, тому що, коли росіяни наступають - їх легше знищувати. Коли вони будуть в обороні - ЗСУ будуть докладати більше зусиль.
Використання повітряно-ударного компонента у вигляді американські керованих бомб JDAM, які можуть переносити наші винищувачі є важливим. Ця бомба може важити від 500 до 900 кг. Це в 10 разів потужніше, ніж HIMARS, але з такою ж високою точністю. Збільшення кількості JDAM частково компенсує брак авіації.
Снаряди є чи ненайголовнішим компонентом підготовки до наступальних дій для утримання чинної лінії фронту. ЄС ухвалив рішення, що впродовж року Україна отримає мільйон снарядів, але треба робити наголос, щоб вони прибули у найближчі місяць-півтора. Снаряди вкрай потрібні саме зараз. Є сподівання, що зараз їх закупівля поза ЄС - в Південній Кореї, Ізраїлі може бути альтернативним шляхом збільшення кількості боєприпасів. Це те, що дасть проводити бої зараз і мати впевненість, що вони будуть під час наступу.
Чим більше буде дронів різного призначення, тим слабкіше буде ППО РФ. Уже зараз реактивні дрони долітають до території Москви. Правильний наголос на тому, що треба дрони різного масштабу, але значної кількості - цілком гарно вписується у концепцію бойових дій. Це те, що має далі підтримуватися Генштабом, Міноборони, Мінцифри. Питання в тому, щоб були усунуті бюрократичні перешкоди, які досі існують.