Про це він повідомив у етері телеканалу "Еспресо".
Він зазначив, що в питанні стосовно 8 та 9 травня - суспільство має справу з "функціонуванням класичної ідеологічної совєцької ідеологеми".
"Шанування перемоги й завершення військових дій за такої чисельної присутності військовиків, які реально брали участь у боях, які реально бачили й розуміли, що відбувалося в тодішній совєцькій ідеології й що відбувалося в армії, відповідно, це може викликати певні застереження. І тоді було взято паузу на 20 років до того часу, коли Брежнєв через президію верховної ради СРСР міг провести ці рішення про встановлення нових святкових днів і тоді 9 травня стало відповідно і "днем победи" і вихідним", - зазначив історик.
Він зазначив, що насправді, коли йдеться про "підписання акту капітуляції та проголошення дня перемоги, то архівний документ засвідчує факт підписання та факт капітуляції вже 7 травня".
"Як не парадоксально, попри тиск совєцького командування у 1945 році, десь німецькі радіослужби встигли повідомити про те, що 7 травня де-факто Німеччина капітулювала. Підписання офіційного акту вдруге було зумовлене передусім незадоволенням Сталіна кандидатурами, які підписували цю угоду. Це мав бути Жуков, це мало бути за інших обставин, звідти й з'явився вимушено перепідписаний акт, який був перепідписаний 8 травня, а переведення часу та часові пояси зіграли такий "ідеологічний жарт", який блискуче використала совєцька пропаганда "якщо у вас 8-ме - у нас буде 9-те", - розповів Василь Кметь.
Читайте також: Бахмут, Авдіївку й Мар'їнку загарбники хотіли б захопити та показати перемогу до 9 Травня, - полковник СБУ Костенко
Він додав, що попри те, що дата вшановувала важливий етап у світовій історії та могла стати дійсно важливою логічною межею - в СРСР вона була перетворена просто в акт маніпуляції та спекуляції.
"Тому, що до 1965 року з вулиць міст дуже швидко зникли ті поранені, ті скалічені війною ветерани, які потребували лікування й підтримки та могли багато чого розповісти. До цього часу померли від важких ран чи відповідно до віку ті, хто народжені до 1917 року, хто пережили репресії, голодомори й мали свою об'єктивну думку щодо совєцької армії та ідеології. Таким чином, оці останні хвилі мобілізації склали основу тієї героїки - молоді люди, які пройшли десь фронт, а під ідеологічним тиском їхня кількість була велика", - зазначив Василь Кметь.