Близькосхідна буря: як це вдарить по Україні

Атака Ізраїлю по військовим та ядерних об`єктах Ірану знову поставила світ перед питанням, яке останнім часом не зникає з порядку денного: чи новий збройний конфлікт це лише епізод триваючих війн на Близькому Сході, чи все ж міжнародна система крок за кроком прямує до глобальної (світової) війни? Незважаючи на те, що наразі важко визначити ступінь максимальної ескалації ізраїльсько-іранського зіткнення, оскільки ракетні хвилі продовжують падати і на Тель-Авів, і на Тегеран, а перелік об`єктів для ураження з обох боків постійно розширюється - одне можна точно сказати - ця війна вже вплинула як на глобальні процеси (втягуючи і США, і Китай, і більшість країн G7), так і на перебіг російсько-української війни? при чому, багатопланово і з високим ступенем непрогнозованості.

Люди спостерігають за вогнем і димом від атаки Ізраїлю на нафтобазу Шахран 15 червня 2025 року в Тегерані, Іран, фото: Getty Images

Для України ця війна – однозначно, не лише географічно віддалена трагедія, але й складна комбінація факторів, котрі можуть мати суттєве значення для подальшого розвитку подій. Зростання цін на нафту, що безпосередньо (позитивно) впливає на здатність Росії продовжувати війну проти України, а також втягування наших партнерів у війну на Близькому Сході (з відволіканням від російської агресії проти України) вже змінює конфігурацію процесів довкола російсько-української війни. Очевидно, що при подальшій ескалації війни між ядерним Ізраїлем та потенційно ядерним Іраном, амплітуда поштовхів на міжнародній арені буде змінювати геополітичний ландшафт, створюючи для України нові загрози й виклики. 

Новий шанс для Путіна

Насамперед, важливо для себе зафіксувати, що Росія намагається і надалі буде намагатися максимально використати ізраїльсько-іранське загострення для нових комбінацій у формуванні сприятливих умов для комунікації з Трампом. Путіну вже кілька разів вдавалося провернути “фокус” з пропозицією американському президенту “допомогти” у веденні переговорів з Іраном. Через спецпредставника президента США Віткоффа він постійно передавав Трампу сигнали, що Росія має ефективні інструменти впливу на іранське керівництво, а тому Кремль може сприяти укладання угоди між Вашингтоном та Тегераном. І хоча загальновідомим є факт, що насправді Путін не може реально вплинути на Іран, а всі його обіцянки Трампу є відвертий блеф, путінські комбінації постійно спрацьовують і дають йому можливість затягувати переговори з Україною і не допускати введення проти РФ нових (як кажуть в США – “пекельних”) санкцій.

Так, схоже, відбувається і з початком ізраїльсько-іранської ескалації, незважаючи на те, що ряд аналітиків вважали, що тепер Трамп точно зрозуміє, що Путін його обдурив минулого разу, коли обіцяв сприяти “укладанню угоди” з Іраном, а тому негайно оголосить про санкційний удар по Москві.

Однак, насправді, Путін знову зателефонував Трампу, поздоровив його з днем народження і (начебто й не було попередніх “обіцянок-цяцянок”) знову запропонував “допомогти у деескалації конфлікту між Ізраїлем та Іраном”. Президент США з радістю погодився і навіть написав, що Путін “чудово знає Іран”, а тому, мабуть, може “допомогти”. Трампу, можливо, не повідомили, що Росія та Іран є військовими стратегічними партнерами, котрі якраз у квітні 2025 року підписали відповідний договір. Більш того, це партнерство – не порожній звук і грунтується воно на тісній військово-технічній співпраці, результати якої знає будь-який українець. Адже іранські далекобійні ударні дрони Шахед-136 стали основним знаряддям росіян для скоєння терористичних атак на цивільну інфраструктуру України. Крім того, Росія та Іран тісно співпрацюють у ракетній галузі (що, не виключено, покращило точність іранських ракет, котрі б`ють по Ізраїлю), а також в інших сферах розробки та виробництва озброєнь та військової техніки. 

Фото: Getty Images

Тим не менш, відвертий блеф Путіна знову спрацював, а тому питання “пекельних” санкції з боку США відкладаються, а це означає, що Росія може продовжувати імітувати переговори й далі вести агресивну війну проти України. Так звана російська “літня наступальна кампанія”на українському фронті знаходиться у гарячий фазі, а тому Путіну трампівська довіра до його блефу є максимально сприятливим варіантом розвитку подій.  

Стратегія Путіна – війна заради війни

Очевидно, що телефонна розмова Путіна з Трампом - це більше, ніж просто дипломатичний жест. У момент, коли ізраїльські винищувачі знищують іранські об'єкти в Ісфахані, а КВІР готується до нових балістичних залпів, Кремль намагається представити себе світу як "голос розуму". Путін переконує Трампа, що Росія може взяти на себе посередницьку місію у врегулюванні ізраїльсько-іранського конфлікту. Цинізм ситуації очевидний: держава-агресор, що веде війну проти України, одночасно позиціонує себе як гарант миру на іншому фронті. При цьому Путіну важливо, щоб війна між Ізраїлем та Іраном зайшла у затяжну фазу, а жодна з сторін не отримала швидкої переваги. Іншими словами, Росія прагне не допустити укладання угоди між Іраном та США (бо тоді Кремлю не вдасться дурити Трампа зі своїм “посередництвом”), і в той же час, намагається не допустити перемоги Ізраїлю, оскільки в такому разі постраждає союзник Росії, котрий бере участь у виробництві дронів та інших систем, котрі атакують Україну. 

Крім того, не надто інтенсивна, але затяжна війна може дійсно переключити увагу наших західних партнерів з України на Близький Схід. А це вже прямо вплине на рівень військової та економічної підтримки для нашої держави. Між тим, співпраця між Іраном та РФ, очевидно, буде тривати.

Росію та Іран поєднує ціла низка інтересів: обхід санкцій, технологічна кооперація, спільна ворожість до США та НАТО. За даними міжнародних дослідницьких центрів, Москва вже передала Тегерану технології навігації та наведення, компоненти програмного забезпечення для БПЛА та досвід маскування техніки від західної розвідки. Іран, у свою чергу, допомагає Росії у виробництві дронів типу Shahed, які вже збираються на території РФ у Татарстані.

Очевидно, що в умовах ізраїльсько-іранської війни, Кремль зацікавлений у максимальному збереження військово-промислового потенціалу Ірану. Знищення іранських заводів ВПК, а тим більше падіння іранського режиму, означатиме втрату постачальників технологій і зброї для російської армії. Саме тому не виключено, що Росія (паралельно з “миротворчими” пропозиціями Трампу) активно підтримує Іран, насамперед, розвідувальною інформацією для ведення операцій проти Ізраїль. Тим більше, що Москва та Тегеран вже мають тривалий досвід подібної співпраці на інших театрах на Близькому Сході (в першу чергу, в Сирії).

Ціни на нафту як “бустер” російської агресії проти України

Фото: Getty Images

Очевидним негативним наслідком війни між Іраном та Ізраїлем для України може стати суттєве підвищення цін на нафту. Будь-яка ескалація війн на Близькому Сході традиційно різко негативно впливає на котирування нафтових цін. Однак, в умовах війни високої інтенсивності між Ізраїлем та Іраном ціни на нафту можуть зазнати максимально різких змін. Лише погрози іранських функціонерів перекрити Ормузьку протоку (один з найважливіших світових шляхів поставки нафти) вже призвів до стрибка цін на нафту. Якщо ж Іран дійсно вдасться до блокувальних дій у протоці, це може стати причиною для бурхливих змін на нафтовому ринку, що може спричинити вихід цін за межі 100 доларів за барель. 

Безпосередньо, для України зростання цін на нафту і газ означає: дорожче пальне для фронту, складніші умови імпорту, додаткове навантаження на державний бюджет. Знову ж таки – потенційні проблеми з забезпеченням необхідних обсягів газу на зимовий період. Водночас, це означає зростання валютних доходів Росії, яка продовжує продавати нафту через треті країни та сірі схеми і отримувати сотні мільярдів доларів для ведення війни. В результаті - Кремль отримає додатковий ресурс для фінансування війни проти України: для вербування нових солдат, закупівлі боєприпасів в КНДР, дронів в Ірані та мікрочипів та станків з Китаю.

Руйнація існуючої системи міжнародних відносин

Обмін ракетними ударами між ядерним Ізраїлем та майже ядерним Іраном, очевидно, продемонстрував остаточну руйнацію системи міжнародних відносин, котра склалась після Другої світової війни та Холодної війни. ООН та інші міжнародні організації не змогли жодним чином вплинути на розвиток подій. Більш того, США та НАТО також, фактично, залишилися осторонь, намагаючись реагувати на ситуацію максимально дипломатично.

Рятувальники працюють серед уламків будівель після удару іранської ракети по ізраїльському місту Бат-Ям, на південь від Тель-Авіва, вранці 15 червня 2025 року, фото: Getty Images

Також, ізраїльсько-іранська війна показала штучність та надуманість таких блоків як БРІКС. Організація, котра позиціонується як альтернатива Заходу, в кризових ситуаціях (до речі, вже не в перший раз) виявляється нездатною ухвалити жодне рішення або дійти консенсусу. В даному випадку, Індія не готова підтримувати Іран, Бразилія засуджує насильство, а Південна Африка висловлює занепокоєння через вплив на нафтові ціни. Росія і Китай демонструють готовність до “миротворчих” дій, однак, за їх словами стоять більш складні (і більш агресивні наміри), ніж вони хочуть продемонструвати. Цей розкол робить сумнівними декларовані перспективи координації зусиль у безпековій, зовнішньополітичні та економічній сферах. Для Москви це погана новина – руйнується ще один майданчик для проекції її імперських інтенцій. 

Виклики і можливості для України

Попри всі ризики, ізраїльсько-іранська війна відкриває і певні можливості для України. Зокрема, якщо Ізраїль зруйнує систему ППО Ірану і, як наслідок – об`єкти іранського ВПК, можуть скоротитися можливості щодо постачання комплектуючих для дронів та інших засобів ураження для РФ. Також може знизитися ризик постачання балістичних ракет з Ірану до РФ, які російське керівництво тривалий час намагалося отримати з Ірану. Окрім прямих наслідків, можуть бути й опосередковані. Іран може звернутися до Росії за терміновою допомогою щодо поставок засобів ППО, винищувачів Су-35 та іншої військової допомоги. Як наслідок, частина озброєння, яке могло б бути використано Росією проти України, може піти в Іран і, таким чином, ослабити спроможності ЗС РФ на українському фронті. 

Крім того, в умовах активних бойових дій Ізраїль, не виключено, може змінити своє відношення до співпраці з Україною, а це може відкрити можливості для активного військово-технічного діалогу з Ізраїлем у сфері РЕБ, дронових та протидронових технологій, систем розвідки та спостереження. Український досвід ведення сучасних бойових дій, дроноцентричної доктрини, застосування наземних роботизованих систем - унікальний актив, який може стати основою для нового партнерства.

Між тим, однозначно негативним фактором для України може стати перекидання систем ППО та ПРО (насамперед, ЗС США) на Близький Схід, що може обмежити можливості наших партнерів щодо надання допомоги з посилення українських спроможностей у сфері протиповітряної та протиракетної оборони. 

В той же час, Україна має використати всі можливості для того, щоб загострення ситуації на Близькому Сході не призвело для радикального погіршення наших позицій у протистоянні російській агресії. Саміти G7, НАТО та ЄС, котрі мають відбутися у найближчі дні на фоні не лише ескалації ракетних ударів між Ізраїлем та Іраном, але й безперервних хвиль Шахедів та російських ракет по українським містам, можуть дати унікальні можливості для посилення українських позицій і переконання наших партнерів у нагальній необхідності запровадження максимально жорстких санкцій проти Росії. 

Інакше авторитарна “вісь зла” продовжить зміцнювати свої глобальні позиції. Адже без підтримки Росії та Китаю, Іран не зміг би досягти сучасного рівня технологій та військово-промислових потужностей. А без КНДР, Ірану та Китаю Росія не змогла би продовжувати свою війну проти України. Саме розуміння цілісності та єдності антизахідної коаліції є ключем до ухвалення рішучих та вірних рішень не лише для припинення війни Росії проти України та іранських прагнень отримати ядерну зброю, але й для побудови нової системи міжнародних відносин, котрі будуть базуватися на міжнародному праві, а не праві сильного над слабким.

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.