Час ПВК: чому в Україні мають з’явитись приватні військові компанії

Чому приватні військові компанії мають з’явитись в Україні? Тому що це одна з ідей, які потрібні для перемоги і час яких настав. Інновації та нестандартні рішення потрібні не лише у випуску нових видів зброї – так само вони необхідні в управлінських справах та менеджменті. Днями Президент Володимир Зеленський, реагуючи на один з пунктів так званого російського меморандуму про "заборону націоналістичних формувань" в українських Збройних Силах, слушно зауважив, що "у нас їх просто немає згідно нашого законодавства". Але тут же додав: "… тепер я буду думати". Подумаємо і ми. Проаналізуємо світовий досвід та досвід ворога, накладемо його на наші реалії, з’ясуємо плюси-мінуси та спробуємо побачити перспективу... 

Як працюють сучасні ПВК

Протягом останніх десятиліть приватні військові компанії стали для цілої низки країн унікальним інструментом реалізації зовнішньої політики держави. В тому числі і чутливих завдань із захисту державних інтересів в різних регіонах світу. І Україна цілком дозріла для створення власних приватних структур. Бо якщо з початком війни РФ проти України у 2014 році у коридорах влади побутувала думка про небезпеку неконтрольованих приватних армій, на які обов’язково перетворилися б ПВК, нині вже багато хто усвідомлює вразливість старих міфів. ПВК – це механізм саме держави, він контролюється державою та підпорядковується державі. 

Найбільш відомі у світі американські, британські та російські приватні військові компанії. Вони виконують завдання, які вважаються занадто ризикованими для державних структур. При цьому держава, як правило, не піклується про співробітників ПВК так, скажімо, як про вояків своїх збройних сил. Персонал ПВК може заробляти набагато серйозніші кошти, ніж особовий склад армії, але цей персонал не користується соціальним пакетом у разі загибелі або поранення.   

Омега Консалтинг Груп. Фото: Омега Консалтинг Груп

До функцій сучасних приватних військових компаній можуть належати супроводження людей або вантажів, а також навчання персоналу, наприклад для реалізації філігранних диверсій. ПВК можуть створити умови для отримання доступу держави до унікальних природних ресурсів, наприклад, до золота чи алмазів. Звісно, найбільш складними завданнями ПВК є бойові, скажімо, диверсії або ліквідація ворогів під час війни. Для України створення ПВК допоможе вирішити низку складних суміжних завдань, наприклад, підготовки спецпризначинців високого рівня майстерності для військових місій цієї війни. А вже після війни дозволить реалізовувати інтереси України в інших регіонах світу

Для створення та використання приватних військових структур в Україні потрібне лише політичне рішення влади. Фахівці впевнені, вітчизняна версія розвитку ПВК має й суміжні переваги, зокрема працевлаштування низки людей, життя яких через війну стало мілітаризованим. А ще це використання державою усіх наявних можливостей для досягнення перемоги над ворогом, зокрема, розв’язанням болючої проблеми – мобілізації, - за рахунок залучення іноземних вояків та й самих іноземних ПВК. Так, це може дорого коштувати державі, але краще тимчасово відмовитися від ремонту доріг та відновлення пошкоджених будівель, але підпорядкувати усю діяльність держави забезпеченню війни. 

Фахівці нині взагалі не радять використовувати термін ПВК - через те, що Росія руками своїх приватних військових компаній вчинила чисельні, нечувані злочини передусім в Україні та у країнах Африки. Що стосується створення механізму, то для застосування ПВК в Україні потрібне внесення поправок у чинне законодавство.  Як відомо, РФ широко застосовує свої парамілітарні компанії та ПВК: "Вагнер", "РСБ-груп", "Патриот", "РЕДУТ", Африканський експедиційний корпус та інші, які відіграють все більш впливову роль у конфліктах по всьому світу і особливо в Африці. Ці ПВК жорстко інтегровані у військову машину Росії, а механізм їх використання перебуває під тотальним контролем влади. Фінансуються такі компанії державними структурами (МО РФ, ФСБ, уряд), великим бізнесом (Пригожин, Дерипаска, Тимченко, Ісаков) або змішаним типом фінансування, коли є державно-приватні або суто приватні донори. 

Фото: з відкритих джерел

Звісно, російський неоколоніалізм, що реалізовується через механізм ПВК, ставить під загрозу суверенітет та безпеку низки африканських країн, як то Судан, Малі, Центральноафриканська Республіка, Буркіна Фасо. Але якщо відкинути моральний бік справи та етичні принципи, ПВК РФ довели свою високу ефективність як бойові одиниці. Підраховано, що за весь час їхнього існування 37 російських ПВК були присутні у 34 країнах світу.

Як ПВК можуть зробити Україну сильнішою

За ступенем навченості та оснащеності ПВК де-факто вважають певним різновидом сил спеціальних операцій (ССО). ПВК справді мало чим поступається ССО та експедиційним формуванням збройних сил провідних євроатлантичних держав. Деякі мають у своєму розпорядженні не тільки висококваліфікованих фахівців, а й сучасне обладнання та важке озброєння. Приватні підрядники постачають державі фахівців, підготовка яких є дуже тривалою або обходиться занадто дорого для бюджету. До того ж тут не діє універсальне армійське правило, з якого виходить, що фахівця з восьмирічним досвідом отримують через вісім років. Вони потрібні, так би мовити, "на виході" значно раніше і це реально посильна задача для ПВК. 

Наразі, це досить важливо для України, адже приватний підрядник може почати здійснювати свою діяльність одразу після укладення з ним контракту. Важливо мати на увазі, що витрати на конкретні послуги ПВК значно нижчі, аніж щорічне утримання регулярної армії. Термін виконання послуг визначається та фіксується в контракті. Після закінчення дії контракту, замовник не обтяжується будь-яким подальшим утриманням персоналу ПВК. До того ж, ПВК - це приватна, а не урядова структура і тому тут зводиться до мінімуму елемент корупції. Дуже суттєво також те, що  ПВК значно швидша в прийнятті рішень організація і значно гнучкіша структура у зв’язку з відсутністю бюрократичних процедур узгоджень.

Андрій Кебкало, засновник першої в Україні приватної військової компанії "Омега консалтинг Груп" (вона працює як ПВК винятково за кордоном) розповів автору про можливості ПВК для покращення мобілізації . Зокрема, він впевнений, що на базі його компанії можна створювати батальйонні тактичні групи або окремі спеціалізовані підрозділи (штурмові і диверсійно-розвідувальні групи, групи ударних безпілотників, снайперські групи) які будуть складатись з іноземних фахівців, а також громадян України, які з тих чи інших причин уникають служби в ЗСУ. Також він вбачає можливість прийняти до складу компанії колишніх ув’язнених відповідно до законопроекту №11079-1 "Про мобілізацію ув'язнених". Компанія "Омега Консалтинг Груп" вже має досвід підготовки спецпризначенців ГУР Міноборони України у мінно-вибуховій справі. Вдумайтесь, за допомогою лише двох інструкторів протягом 2022 і 2023 роках було підготовлено понад 3000 військовослужбовців. Крім того, "Омега Консалтинг Груп" готова вести пошук за кордоном та доставляти в Україну зрадників України або осіб які фінансують війну в Україні, агітаторів. А у питаннях рекрутингу "Омега Консалтинг Груп" готова та здатна одразу залучити до України від 20 тисяч підготовлених бійців, але потрібна логістика та фінансовий ресурс для перевезення. Група готова виконувати бойові операції, наприклад, в тій самій Курській області РФ. Плюс, якщо надати зелене світло для іноземних ПВК, можна забезпечити як підготовку спецпризначинців, так і виконання специфічних завдань.

ПВК США Blackwater (нині назва ПВК Academi) . Фото: з відкритих джерел

Генерал Сергій Кривонос, заступник секретаря РНБОУ у 2019-2020 рроках та перший заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗС України у 2016-2019 рроках вважає, що підготовлений фахівець з ПВК може обійтися Україні дешевше за погано підготовленого мобілізованого. ПВК не будуть фінансово обтяжливими, бо не тримають "зайвих людей" у своєму складі – на кшталт начальника складу або банщика. Серед іншого, ПВК можна було б передати і інженерне облаштування кордону та позицій, в тому числі в умовах близького контакту із противником. С. Кривонос повідомив, в Україні вже існують ПВК у складі деяких спецслужб.

Як ПВК можуть "вписатись" під інші задачі Сил опору

ПВК в Україні були б дуже доречними, однак варто переглянути підходи до фінансування рекрутингу. Рекрутингом іноземців в Україні займаються переважно ГУР Міноборони та СЗР, але ПВК могли б також це робити системно та забезпечили б потік у Сили оборони підготовлених військових – під грошове утримання на рівні 3000 - 5000 доларів на місяць. Знову таки, потрібні ресурси для забезпечення процесу логістики рекрутингу – групувати їх в окремих місцях, забезпечити візами тощо. Але те, що ці задачі попри складність, теж можуть бути вирішені, очевидно. 

Залучення через іноземні ПВК підготовлених бойовиків – також потужний людський ресурс. Такий персонал здатний виконувати дуже важкі військові завдання, які надто ризиковані для підрозділів регулярної армії. Так, це знову фінанси, без яких не може бути залучення таких вояків. Але у підсумку це однаково двічі вигідно Україні, тому що соціальне забезпечення в разі поранення або загибелі іноземців з ПВК не стає тягарем для Української держави – це питання самих ПВК.

Ще одна можливість від створення та залучення українських ПВК – охорона об’єктів критичної інфраструктури, що допомогло б  розвантажити у такий спосіб особовий склад НГУ. Це, ймовірно,  й ті досвідчені вояки СОУ, які звільнилися за станом здоров’я. Є фахові думки, що такий контингент був би не гіршим за наявний з НГУ. До того ж, функції таких ПВК можна було б розширити до, скажімо, створення підрозділів ППО, та захисту від атак дронів РФ підприємств ОПК, об’єктів критичної інфраструктури та й важливих приватних об’єктів, що передбачало б фінансування таких ПВК приватним бізнесом. 

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.