Чи можна знищити залізничний коридор окупантів зі сходу на Крим

Значення залізничного сполучення для російської армії

Операція “Павутина” викликала неймовірне захоплення світу. Знищення ударними українськими дронами ешелону з військовою технікою на цьому фоні здобуло менше уваги. Однак значення цієї спецоперації в багатьох сенсах є не менш важливим. Зокрема, з огляду на те, що логістика російських окупантів у війні проти України спирається насамперед на залізничний транспорт. Всю окуповану територію України, на якій вгризається в землю агресор, підтримує залізниця. Боєприпаси на передову, з яких окупанти стріляють по українцях, також доставляє залізниця. Тож важливо розуміти, як ми можемо підривати й нарешті знищувати ці можливості окупантів.

Основу залізничної логістики РФ закладає те, що росіяни мають доволі численні залізничні війська (10 бригад загальною чисельністю 30 тисяч військовослужбовців на початок лютого 2022 року), які займаються безпосередньо утриманням залізничної мережі. Вантажі безпосередньо перевозять РЖД або маріонеткові структури на тимчасово окупованій території України.

Усі залізничні маршрути окупантів, зрозуміло, відомі Україні. Відомо і те, що окупанти докладають значних зусиль для покращення поставок залізницею. У лютому цього року вони запустили залізничне сполучення "Таганрог - т. о. Маріуполь", що своєю чергою стало елементом прямого залізничного маршруту "Донецьк - Ростов". 

Фрагмент карти Deep State, де жовтим виділено залізничну гілку між Таганрогом і Маріуполем

Чому це важливо? Агресор серйозно працює над тим, щоб мінімізувати використання Кримського мосту як потенційно уразливої логістичної магістралі. Натомість створюється сухопутна альтернатива у вигляді залізниць за маршрутами “Таганрог - Маріуполь” та “Маріуполь - Бердянськ - Мелітополь”. Це суттєво змінює систему логістики армії РФ у війні проти України, Кримський міст як магістраль для військового постачання стає другорядним. Натомість першочергове значення здобуває “залізничний коридор” по хорді Донецьк - Волноваха - Верхній Токмак - Мелітополь і далі на Кримський півострів, який сьогодні експлуатують російські загарбники.

Побудова залізничної гілки російських окупантів між Таганрогом і Маріуполем

Варто підкреслити, що російські окупанти мінімізували використання Кримського мосту і для умовно цивільної логістики. Наприклад, з літа 2024 року по цій незаконній споруді не пропускають цистерни з паливом.

Якою є залізнична мережа на тимчасово окупованій території  України

Гілка “Таганрог – Маріуполь” пролягла по маршруту "Кальміуське – стик між тимчасово окупованими Волновахою та Маріуполем". Ця гілка має одну колію, рух іде під тепловозною тягою, що обмежує пропускну здатність до верхньої стелі 10 поїздів на добу. Але сам запуск цієї гілки дав змогу окупантам запустити рух по умовному маршруту "Таганрог - т.о. Маріуполь" і заодно зменшив значення гілки "Донецьк – Волноваха". 

Проблемою для ворога залишається те, що усі важливі точки залізничного коридору з Донбасу на Крим перебувають в зоні досяжності далекобійного озброєння України. Зокрема, окупантам необхідно й далі експлуатувати залізничний вузол у тимчасово окупованій Волновасі, від якої йде двоколійна колія під тепловозною тягою до станції Комиш-Зоря. Наступна важлива точка – залізничний вузол у Верхньому Токмаку (відгалуження – на Бердянськ та Мелітополь) та врешті сам Мелітополь.

Для виводу своїх логістичних комунікацій із зони можливого удару від ЗСУ окупанти ведуть проєкт зі спорудження прямої 500-кілометрової залізниці між Маріуполем, Мелітополем та Бердянськом. Якщо цей проєкт буде реалізовано, постачання окупантів зброєю та всім іншим необхідним для війни значно покращиться, що тягне за собою очевидні стратегічні ризики для Сил оборони України. Але треба врахувати, що побудова такої залізниці в росіян може зайняти кілька років, тож у ЗСУ є певне вікно можливостей для ураження наявної логістичної системи армії РФ. І маємо цими можливостями сповна скористатись. 

Загальна схема логістичних комунікацій на півдні України, фрагмент карти Deep State

Зусилля слід зосереджувати саме на існуючому залізничному коридорі окупантів з Донбасу на Крим, оскільки саме ця магістраль є зараз найбільш важливою для армії РФ.

Вразливі місця залізничної логістики окупантів 

Маршрут "Волноваха - Комиш-Зоря - Верхній Токмак – Мелітополь" для окупантів є незамінним; виведення з ладу однієї з цих точок означатиме уповільнення руху по магістралі в цілому. Якщо ж вивести з ладу одночасно всі чотири точки, це призведе до паралічу самої магістралі та розвалу залізничної логістики армії РФ на тимчасово окупованій території України по логістичних “островах” за маршрутами "Мелітополь - Крим", "Маріуполь - Волноваха" та "Бердянськ - Пологи".

Специфіка ситуації також у тому, що сьогодні рух за цими маршрутами можливий тільки під тепловозною тягою, для якої потрібно зберігати значні запаси дизпального.

Крім того, російські окупанти мають проблеми з персоналом для обслуговування залізниць. Наприклад, залізничники в тимчасово окупованому Бердянську звільняються через незадовільні умови праці та на тлі чуток про старт будівництва залізниці на узбережжі Азовського моря. 

Схема від "Центру журналістських розслідувань", де зеленим позначено існуючі на ТОТ України залізниці, фіолетовим - маршрути, які зараз можуть прокладати російські окупанти

Слід також згадати й про плани міноборони РФ, заявлені восени 2022 року на тлі “часткової мобілізації”, про формування двох нових корпусів у складі залізничних військ зі збільшенням чисельності цього року від 30 тисяч до 40 тисяч військовослужбовців. Підтвердження реалізації цього плану наразі нема. Ймовірно, ворог для роботи на залізницях ТОТ України поки що залучає кадрових працівників РЖД, роботу якої курував нинішній глава міноборони РФ Бєлоусов.

Чим та як Україна може вражати залізничний коридор з Донбасу на Крим

Очевидно, що головні зусилля по виводу із ладу ворожої логістики слід зосередити саме на залізничному коридорі окупантів з Донбасу на Крим. Стандартним прийомом виведення з ладу залізничної логістики вважаються удари напряму по колійній та мостовій інфраструктурі. Але за час повномасштабного вторгнення ворог, на жаль, навчився швидко відновлювати пошкодження після таких атак.

Тож маємо шукати нестандартні прийоми ураження залізничної інфраструктури, що її використовують російські загарбники. І саме з цієї логіки доцільним стає бити скоріше по депо та інших технічних спорудах, адміністративних будівлях та стоянках залізничної спецтехніки.

Для роботи залізниці треба не тільки колії та рухомий склад, але й також допоміжна частина у вигляді ремонтних підрозділів, інфраструктури обслуговування та адміністративної вертикалі. Виведення з ладу допоміжної частини призводить до зупинки руху залізничного транспорту на тих ділянках, де відбувся удар.

Ще одне питання – чим бити? Сьогодні вже цілком очевидно, що слід використовувати для цього не лише наявне ракетне озброєння ЗСУ.  Основним засобом ураження залізничної інфраструктури ворога на тимчасово окупованій території України можуть стати далекобійні ударні безпілотники. І не тільки з огляду на те, що вони виробляються масово. А ще й зважаючи на низьку ефективність роботи, яку демонструє російська ППО під час відбиття ударів українських дронів-камікадзе по критично важливих об’єктах на території РФ.

Пошкоджені вагони та локомотив російського поїзда після сходження з рейок у Брянській області 1 червня 2025 року, фото: gettyimages

Операція “Павутина” продемонструвала світові здатність України вражати російські цілі далеко за межами нашої землі. Образно кажучи, українська “Павутина” має оплести й залізничні коридори окупантів до Криму та в інших напрямках. І в цьому сенсі знищення в Криму тепловоза з ешелоном військової техніки є символічною ластівкою, що летить в правильному напрямку. Як відомо, ластівки в певні періоди успішно літають зграями. 

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.