Чому Європа не збудує "стіну дронів" без України

Російські безпілотники в повітряному просторі Польщі та Румунії, МіГ-31 над Естонією та "невідомі" дрони над Швецією, Данією і Норвегією, видається,  струсили з Європи заціпеніння перед московською недоімперією. Однак одночасно європейські політики раптом зрозуміли:  оборона ЄС/НАТО не готова до тих викликів та загроз, про які вже понад десять років говорить Україна. І лише тепер з'явилися перші ознаки конструктиву.  Європейська комісія анонсувала будівництво "Стіни дронів" уздовж східного кордону.  У пакеті передбачено створення "Альянсу дронів" з Україною та фінансування в обсязі 6 мільярдів євро. Це дасть можливість перетворити українську винахідливість на перевагу для європейської системи боротьби з російськими безпілотниками. А відтак  розгорнути спільну з Україною дронову індустріалізацію.

Дрони FPV, фото: gettyimages

Як європейці бачать захист свого неба після повітряних провокацій РФ

Логіка змін відходить від старих дискусій про "ефективну оборону" мирного часу, тобто про економіку масового перехоплення, де вартість нейтралізації цілі наближається до вартості самої цілі. Впливові європейські видання прямо констатують: після "інциденту" в Польщі ЄС пришвидшує інвестиції саме у "Стіну дронів", опираючись на напрацювання України. Паралельно НАТО розгортає місію "Східний вартовий". Втім це більше схоже на тимчасове та досить незбалансоване рішення, що навряд чи  навіть теоретично захистить європейські країни від сотень російських дронів. 

Водночас позитивним зсувом є конкретизація політичних рамок  створення "Стіни дронів" спільно з Україною. Єврокомісар з оборони Андріус Кубілюс наразі готує консультації з міністрами оборони східних країн ЄС щодо архітектури проєкту: від конфігурації мережі радарів, інших сенсорів, засобів РЕБ та комплексної системи перехоплювачів до залучення України як джерела технологій і тактик, перевірених війною. Фактично це не лише відповідь на російську атаку дронів проти Польщі. Балтійські країни та Фінляндія посилюють правові режими застосування збройних сил проти БпЛА; Литва вже надала війську право безумовне збивати дрони-порушники. Водночас європейські чиновники попереджають: система працюватиме лише за умови уніфікованих вимог, технологічної сумісності та повної інтеграції управління. Інакше кожна країна будуватиме свою лінію оборони, не сумісну з лінією сусіда.

російський дрон збитий в Польщі, фото: facebook/nocnajazdatm

Що важливо, чинна система ППО в Європі не задовольняє сучасні потреби. Слабке місце старої моделі - дисбаланс "дороге та унікальне проти дешевого та масового". Використання супердосконалих винищувачів і дорогих ракет проти роїв дешевих і простих російсько-іранських Шахедів відразу ставить європейців у програшну позицію Саме цю прогалину Європейський союз і прагне закрити використанням рішень, що довели ефективність в Україні. Європейці намагаються швидко наростити повітряну та морську присутність та створити щільний радарний вздовж східного кордону, де російська загроза щоденна.

Якою може бути участь України у "стіні дронів"

На Заході вже звикли, що український підхід спирається не на "чудо-зброю», а на налагоджений креативний конвеєр: від фронтового запиту до високотехнологічної розробки та серійного виробництва за лічені тижні. Показовий приклад – нещодавно оголошене партнерство компаній “Vyriy” та “The Fourth Law”. Йдеться про масове виробництво FPV-дронів на базі Vyriy-10 з модулем донаведення TFL-1. Польовий досвід свідчить про збільшення результативності уражень у два-чотири рази за зростання собівартості приблизно на десять відсотків. Програмне забезпечення оновлюється за кілька хвилин, а сам модуль уже пройшов кодифікацію НАТО. Потенційно це елементи тієї самої "Стіни", якої потребує Європа: дешеві, масштабовані, гнучкі.

В Україні, важливим складником стала система стимулів, що безпосередньо пов’язана з бойовим ефектом. Офіційні "є-бали"за підтверджені ураження конвертуються підрозділами у закупівлі на маркетплейсі Brave1. Завдяки цьому цикл "поле бою - виробництво" скорочується до мінімуму, а замовлення рухаються за реальним результатом, а не за презентаціями. Адміністрування забезпечує DOT Chain-Defence, цифровий ланцюг постачання Міноборони, що зменшує бюрократичне тертя і прискорює темп.

фото: GeneralStaff.ua

Держава паралельно доповнює систему новими типами перехоплювачів. До експлуатації вже допущено понад двадцять п’ять українських зразків дронів-перехоплювачів, частина з яких полює на цілі типу Шахед. Сила української моделі у різноманітті номенклатури та швидкості інтеграції у війська, а не в ставці на одну "золоту" платформу.

До цього додаються і міжнародні виробничі ініціативи. Велика Британія запускає серійне виготовлення українських дронів-перехоплювачів із першою тисячею для постачання Україні та подальшим масштабуванням для потреб Європи. Вартість такого перехоплення суттєво нижча, ніж використання дорогих ракет проти Shahed-класу цілей, а отриманий ефект має системний характер. Саме так і може працювати спільна європейська спроможність у практичному вимірі.

Як вписати українські рішення в європейську "стіну"

Український досвід змінив уявлення про поле бою. Десятки тисяч дронів та сенсорів формують двадцятикілометрову зону ураження з високою ймовірністю знищення, де тепловий слід, радіосигнал або необачний рух миттєво запускають цикл ураження. Традиційні системи ХХ століття - колони бронетехніки та піхоти без прикриття РЕБ і роботизованих платформ – швидко перетворюються на цілі для ураження. Натомість у повсякденну практику входять наземні роботи для логістики, розвідки, прориву, вогневої підтримки та розмінування.

Автономність стає одним з ключових параметрів ефективності не лише дронів, але й інших зразків озброєння.  Системи на основі штучного інтелекту самостійно розпізнають цілі, обирають траєкторії руху та готують рішення для ураження цілі, залишаючи людині право санкції. 

На цьому фоні рішення НАТО та ЄС на кшталт  Східного вартового", що передбачає розміщення традиційних винищувачів та ЗРК для протидії сотням Шахедів, виглядає як військовий анахронізм та політична недалекоглядність. А ще – як ще одне свідчення втраченого часу з 2014 року, коли, власне й почалась російська війна проти України та Європи.

Перемога у нинішній війні та у майбутніх високотехнологічних конфліктах залежить від швидкості проходження інновації через увесь цикл: лабораторія, виробництво, поле бою, включно зі спеціальними операціями. Пріоритети вже визначені. Потрібен штучний інтелект для автоматизації розвідки, планування та управління вогнем у дроноцентричній моделі поля бою. Необхідні розвинені мережі РЕБ і когнітивного радіозв’язку, що створюють безпечне цифрове поле і не дають противнику користуватися власним. Потрібні дешеві, далекобійні та точні безпілотні системи повітряного, наземного й морського базування для виснаження ППО і проведення комбінованих масових ударів. Вирішальним є масове виробництво недорогих ударних, розвідувальних, протиповітряних дронів, інших роботизованих систем, що дозволить уникнути людських втрат на фронті, замінивши їх на роботів. Ефективною, також є максимальна експлуатація подвійних технологій - від супутникових сервісів і 3D-друку до комерційних комплектів РЕБ і хмарних сервісів.

FPV дрони під час передачі до підрозділів ЗСУ, фото: gettyimages

Що важливо, штучний інтелект у цій системі – не додатковий елемент, а нова логіка реалізації рішень. ШІ стискає kill chain (“виявити - вирішити – знищити”). Доктрина відповідно зміщується від класичної мережево-центричної моделі з єдиним центром до федеративної мережі з автономними осередками прийняття рішень, базованими на ШІ. Розподілені вузли - підрозділи, дрони, штурмові команди - діють автономно в межах єдиного задуму командира, зберігаючи стійкість під вогнем і впливом РЕБ та зменшуючи ризики "єдиної точки відмови".

Звідси випливає головний висновок для Європи. Якщо європейці справді хочуть безпеки континенту, слід відмовитися від інерції "наддорогої елітності" мирного оборонного бізнесу і стороннього спостереження з підходом "чим ми можемо вам допомогти?" Потрібні не допомога, а спільна з Україною система оборони, яка буде базуватися на об`єднаних зусиллях, технологіях, досвіді, інвестиціях.

"Стіна дронів" буде ефективною лише тоді, коли її будуватимуть за українськими правилами: технології слідують за потребами солдата і командира, пріоритетом є швидке виявлення, точне визначення координат і негайне ураження, домінує автономність і серійність, а не одиничні "шедеври». Спільна військова індустріалізація Європи буде ефективною саме з Україною, яка вже є джерелом унікального досвіду та знань. Саме тому рішення Брюсселя щодо "Альянсу дронів" на 6 мільярдів євро, прискорені спільні закупівлі перевірених систем, місія НАТО "Східний вартовий"- все це має стати лише початковою реакцією європейців на російську загрозу. Далі – системні, спільні з Україною, кроки, які включатимуть створення дорожньої карти нової європейської протиповітряної оборони, де перемагають перевірені в Україні рішення – дешеві та ефективні, базовані на передових технологіях. Час будувати цю оборонну стіну разом з Україною. Нарешті в європейських столицях з'являється усвідомлення, що в першу чергу це вже потрібно не Україні, а самій Європі.

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.