Креативна оборона: як українці дивують світ несподіваними розробками зброї

Здебільшого феєричні справи вдаються, коли "все на межі' - шалений дефіцит зброї на тлі кошмарного тиску ворога, і треба дуже швидко народити "щось", що забезпечить виживання. Ба більше - надасть перевагу над противником. 

          Приміром, скиди з квадрокоптерів існували й до українців. Але саме Сили оборони України (СОУ) створили системне масове використання безпілотних систем – у небі, на морі й на землі. Де-факто, це рішення змінило хід війни, а українське військо зі слабкого, погано озброєного перетворилося на  сучасну боєздатну армію. 

          Але мова сьогодні піде не лише про безпілотники. Тема інновацій стрімко розвивається, розширюється на багато сфер, хоча, на жаль, знову за неймовірними рішеннями стоїть відсутність традиційних можливостей відповісти на смертельну загрозу. В даному разі йдеться про протистояння навалі російсько-іранських "шахедів" - далекобійних дронів сімейства типу Shahed/"Герань".

"Лучник" проти "шахедів": гвинтові літаки плюс ракета «повітря - повітря»

          Так, днями в небі України побачили невідомі гвинтові літаки, переобладнані  у перехоплювачі – для збиття ворожих дронів-вбивць. В мережі їх навіть назвали "бойовими кукурузниками". Літаки доволі несподівано виявилися чеськими сільськогосподарськими турбогвинтовими літаками Moravan Z-137 Agro Turbo, на які встановили радянські ракети "повітря - повітря" Р-73. Ці авіаційні ракети, хоч і не нові, надають можливість ефективно уражати не тільки означені «шахеди», але й крилаті ракети.

Літак Z-137 Agro Turbo з ракетами R-73, ПС ЗСУ

          Рішення не є абсолютно новим: РФ для перехоплення безпілотників використовувала Як-52Б2, а в Україні ще з 2019 року розглядали можливість придбати легкі турбогвинтові штурмовики EMB-314 Super Tucano від бразильської Embraer . Але унікальність рішення в його економічності та, відповідно, можливості легше масштабувати таку зброю. Адже EMB-314 Super Tucano коштує від 9 до 18 мільйонів доларів США за одиницю, і якщо порахувати вартість озброєння, обслуговування та ремонту, то, напевно,  може вийти «верхня межа» означеної вартості. Рішення українських інженерів у рази дешевше та, ймовірно, в рази ефективніше. Хоча Moravan Z-137 Agro Turbo вдвічі повільніший за Embraer (285 проти майже 600 км/год), його "Лучник" (керована ракета Р-73, з дальністю ураження 20-40 км, за натівською класифікацією AA-11 Archer) рухається зі швидкістю 2,5 Махи. А отже, вона гарантовано наздожене і реактивний дрон, і крилату ракету. Принаймні на зустрічних курсах літак має можливість захопити ракету та пустити по ній Р-73. Ракети Р-73 активно використовують та успішно інтегрують у велику кількість бойових платформ, тож багато що вказує: Україна або сама має значний солідний запас таких ракет, або вже знайшла такий запас за кордоном.

Рroven in the battle: радянський "Бук" плюс американські зенітні ракети

 Цей яскравий проєкт, напевно,  вперше довів заокеанським конструкторам зброї, що українці – надпотужні науковці та інженери. Ракетний терор Росії, який розпочався 10 жовтня 2022 року, став стрімко виснажувати радянські запаси зенітних ракет. І вже через декілька місяців при наявних комплексах радянської розробки "Бук" та С-300 запас ракет до них почав добігати кінця. Інтенсивність обстрілів свідчила про необхідність ефективних рішень до того моменту, коли запас ракет буде повністю вичерпано.

За умов надто повільного надходження допомоги у засобах ППО-ПРО від західних партнерів та багатомісячних циклів їх виробництва покладатися на диво не доводилося. І тоді в українських інженерів народилася нестандартна й дещо зухвала ідея - пристосувати до згаданих радянських ЗРК ракети «повітря - повітря» американської розробки, яких у США було кілька тисяч. Символічним фактом високого рівня співробітництва з Вашингтоном виявилося те, що лише за чотири місяці було ретельно досліджено й протестовано українську пропозицію, погоджено технічні нюанси та отримано дозвіл з боку Держдепу США на спільне проведення робіт з інтеграції в радянські ЗРК "Бук-М1" та С-300 американських ракет. При цьому слід особливо наголосити, що в компанії Raytheon на початку перемовин взагалі не вірили у технічну можливість розв’язання такої задачі. Але ще через чотири місяці відбувся перший успішний випробувальний відстріл американських ракет - перероблений ЗРК, який медіа в США назвали гібридною системою протиповітряної оборони, уразив дрон на полігоні "Вайт-Сандс" у штаті Нью-Мексико.     

Проєкт з нарощування систем протиповітряної оборони, що отримав назву FrankenSAM, вийшов справді унікальним. Він передбачав паралельне виробництво в Україні та у Сполучених Штатах, а США відправили для інтегрування в ППО України ракети AIM-9M Sidewinder, AIM-7 Sparrow та RIM-7 Sea Sparrow. Тобто йдеться про ракету «повітря - повітря» ближнього радіусу дії з інфрачервоною системою самонаведення (AIM-9 Sidewinder), ракету "повітря - повітря" середньої дальності з напівактивною радіолокаційною головкою самонаведення (AIM-7 Sparrow) та також корабельну версію цієї ж ракети (RIM-7 Sea Sparrow). 

ЗРК "Бук-М1" проєкту FrankenSAM з ракетою RIM-7 Sea Sparrow

Зрештою, в межах проєкту FrankenSAM було розроблено три типи ЗРК - малий, середній та великий. ЗРК з ракетами AIM-9M Sidewinder являв собою "малий" FrankenSAM. "Середній" - це адаптація ЗРК "Бук-М1" для використання зенітних ракет RIM-7 Sea Sparrow. Саме на цій модифікації було зосереджено головні зусилля, адже США мали в арсеналах до 7 тисяч ракет RIM-7 Sea Sparrow. А вже інтеграція ракет Patriot зі старим радянським ЗРК С-300 створила "великий" FrankenSAM. В останньому випадку йдеться про ракети MIM-104 до ЗРС Patriot, які за габаритами є співставними з ракетами "Бука" та дещо меншими за стандартні ракети для С-300.

Згодом у ході реалізації цього проєкту українці спромоглися переробити 28 ЗРК "Бук", отримавши в рамках міжнародної співпраці незвичайний та доволі важливий досвід у розвитку зенітних систем. Станом на початок літа 2025 року цими ЗРК було збито понад 200 цілей противника: як крилатих ракет, так і далекобійних дронів РФ. Показово, що серед уражених цілей противника є й керовані бомби – сумнозвісні КАБ з УМПК (зафіксовано не менше 25 одиниць), якими намагаються уразити підрозділи захисників на лінії зіткнення. Тобто, це вже зброя перевірена війною, proven in the battle. 

Спільні зусилля України та США в рамках програми FrankenSAM дозволили за рахунок запасів американських та радянських ракет надійно захистити українську енергетичну інфраструктуру. До того ж, це був унікальний досвід співробітництва з потужними й найавторитетнішими у світі американськими компаніями, серед яких Raytheon Company (Raytheon Missile Systems). 

Вперше в історії: морський катер-безпілотник плюс ракета "повітря - повітря"

Ще до встановлення вище згаданих ракет Р-73 на цивільну авіацію в Україні використовували їх і для створення іншої зброї. При цьому дуже цікаво, що ракету «повітря - повітря» переробили на зенітну. 

Так, у грудні 2024 року українські ЗРК старої радянської розробки "Оса" було модифіковано під використання ракети Р-73 (вперше ЗРК "Оса" з новими ракетами демонстрували в червні 2024 року). Фахівці вказують, що ракета "повітря - повітря" з дальністю ураження 20-40 км в разі пуску з землі може мати дальність 10-12 км. Але знову йдеться про масовий, дуже економічний варіант – згідно з даними Фонду "Повернись живим", який забезпечував модернізацію, усього за 14 млн гривень апгрейдинг пройшла певна кількість ЗРК.

ЗРК "ОСА" з ракетою Р-73

А вже в березні 2025 року у Facebook з’явилися світлини нового ЗРК з ракетами Р-73 – ним озброєні підрозділи 3-го АК ЗСУ. Пускову установку з ракетами Р-73 пристосували на HMMWV у броньованій версії, для захисту від FPV-дронів використали засіб РЕБ. ЗРК став схожий на M1097 Avenger, який стріляє ракетами FIM-92 Stinger – США його постачали в ЗСУ. Тобто, знову йдеться про дешевий масовий варіант зброї, яка здатна виконувати серйозні військові місії. 

ЗРК на базі HMMWV з ракетами Р-73, 3-й АК

Але, без перебільшення, установлення Р-73 на морський роботизований комплекс (МРК) Magura V5 стало мистецтвом можливого та першим випадком в історії створення зброї. В результаті безпілотний надводний катер став небезпечною зброєю для стаціонарних об’єктів і рухомих об’єктів ворога, зокрема вдалося ліквідувати гелікоптери РФ. Знову таки, вартість МРК Magura V5 становить менше 250 тисяч доларів, а знищені гвинтокрили та військові кораблі – мільйони доларів. У війні на виснаження вартість зброї має велике значення.

          Успішні експерименти з Р-73 дозволили підійти до нового рішення – інтеграції у МРК американських ракет "повітря – повітря" AIM-9 Sidewinder. В результаті у травні 2025 року ними вперше в історії воєн були збиті два російських багатоцільових винищувачі Су-30 Flanker у Чорному морі - для операції було використано три морських безпілотники Magura V7 .

Таким чином, "схрещування" нових технологій МРК зі старими, але добротними ракетними рішеннями породили новітню бойову інновацію – адже ракета AIM-9 Sidewinder стоїть на озброєнні аж з 1956 року.

"Звір-500" та інші БПЛА: оптоволокно, евакуація поранених, взяття ворога в полон

Але, звісно, безпілотні досягнення залишаються найбільш вагомими. Українці продовжують демонструвати здатність рухатися дуже швидко.

На початку 2025 року були відчутні проблеми з оптоволоконними дронами. А вже в липні кластер оборонних технологій Brave1 надав старт масштабуванню виробництва новітніх оптоволоконних дронів із дальністю понад 40 кілометрів.

Українська група "Дикі шершні" розробила дрон-перехоплювач коптерного типу, який здатний досягати висоти 11 кілометрів.

У липні вперше в історії дрони 3-ї штурмової бригади взяли в полон росіян на Харківщині під час атаки та зачистки ворожих позицій з використанням лише дронів. І це вже історія про людей, про їхнє вміння творити дива. 

У серпні наземний безпілотник "Змій-500" бригади Нацгвардії "Хартія" евакуював пораненого, подолавши рекордну дистанцію в 34 кілометри . 

Українці предметно довели і продовжують доводити майже щодня, що вміють воювати креативно. Тобто нешаблонно, змінюючи лекала самих війн.

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.