Розпочнемо зі Ставки верховного головнокомандувача ЗСУ. Зазвичай там обговорюються питання, пов'язані з ходом бойових дій - це регулярний захід, де збираються представники усіх силових відомств Ради нацбезпеки і оборони. Зазвичай Зеленський за підсумками цього заходу розповідає, що було, які рішення ухвалені, але зараз оця Ставка викликає певне очікування, певне напруження, бо впродовж тижня блукала інформація пов'язана з тим, що верховний головнокомандувач готує відставку саме Валерія Залужного, була низка публікацій закордонних ЗМІ: CNN та інші видання говорили про те, що відставка відбудеться і якраз сьогодні це ймовірно очікується. Зокрема Юрій Бутусов написав буквально за годину до цього, що президент хоче ухвалити комплексне рішення, коли буде забезпечено заміну низки військових керівників, окрім Залужного: буде забезпечено заміну низки командирів бригад, яких пропонують на вищі посади й буде таке комплексне рішення, яке має якимось чином легітимізувати загалом рішення щодо відставки Залужного.
Я думаю, що насправді на питання, чому повинна бути відставка Залужного, чесно кажучи, відповіді не має, бо з точки зору ситуації на лінії фронту, тих зусиль і тих планових дій, які реалізує на сьогодні головнокомандувач - все цілком логічно в тих умовах та в тих обмеженнях, що сьогодні існують. Тут на перший план тоді виходять ризики пов'язані з політичними обставинами такого зміщення, що в умовах бойових дій не виглядає доречним. Так само як і підвищення низки командирів бригад. Якщо зараз це відбудеться, то значна кількість змін у військовому керівництві на рівні бригад так само може мати негативні наслідки, тому що кожна бригада - це організм, де кожен командир певний час вживається в ситуацію, має там певну систему взаємодії і якщо зараз багатьох командирів бригад замінити, то це саме створить ризики з управлінням.
Так само свого часу було з тими ж ТЦК чи військкоматами, коли замінили всіх керівників і ми бачили ситуацію з провалом мобілізації. Звісно, там є питання корупції, але масова заміна завжди спричиняє ризики управління. У будь-якому разі, провали в керівництві на тих чи інших ділянках.
Стаття є складною, вона скоріше розрахована на фахівців, які розуміють певні бекграунди тих змін, які відбуваються у використанні та застосуванні Збройних Сил чи армій за весь цей період. Насправді стаття має назву - "Дизайн війни, який змінюється". І це, власне, є логічним продовженням попередньої статті The Economis, де Залужний казав про те, що треба уникнути позиційної війни й для цього треба створити певний порох. Так от зараз розуміння, який порох уже є і як його використовувати.
Багато разів у статті використовується слово "ефекти", це означає, що фактично оця концепція, яка пропонується в цій статті суттєво відрізняється від тієї моделі бойових дій, яка зараз йде - війна на знищення, війна на виснаження. Зараз ми опинились у форматі війни на виснаження, де все міряється кількістю боєприпасів, зброї, танчиків й таке інше, що фактично переводиться в формат бойових дій лише в кількісні показники. А коли ми говоримо про те, що ми маємо досягнути певних ефектів, то значення має не кількість, а результат: от зараз ефектів ми досягли, коли немає, умовно кажучи, флоту, ми забезпечили витіснення росіян з Чорного моря, забезпечили існування транспортного коридору внаслідок того, що ми використали рішення, які при наявності російської переваги загалом у військових кораблях, ми забезпечили власну стратегію нестандартними діями зі ставкою на болючі точки противника. Це їхній страх перед знищенням кораблів і несподіваними способами шляхом використання дронів. У будь-якому разі це досягнення ефектів, це те про, що саме говорить Залужний.
Також він говорить про те, що впродовж п'яти місяців ми можемо забезпечити, при наявності певних сил і засобів якраз зі ставкою на різні роботизовані системи, досягнення нових ефектів, забезпечити зміну структури Збройних Сил, підготувати нові моделі ведення бойових дій і ці моделі адаптувати в формат бойових дій. І це якраз отой симетричний підхід, який може бути моделлю бойових дій на 2024 рік при збереженні лінії оборони й розв'язанні інших питань утримання фронту.
Ця стаття показує, що війна - це і наука, і мистецтво. Чому склалось враження, що може приїхати політик на лінію фронту, поставити завдання командиру бригади: як йому там треба воювати, як наступати. І тоді з такою моделлю сприймається, що воювати дуже просто - тоді навіщо досвід, навіщо оці навчання, навіщо розуміння особливостей бойових дій кожної країни, обмеження, які існують на полі бою. Це те мистецтво, яке присутнє насамперед у військових високого рівня, політик не стане військовим, ми не маємо це змішувати і якраз саме симбіоз між політиками і військовими забезпечує максимальний ефект. Якщо спроба спростити ситуацію до того, що кожен може командувати військами, то це якраз скоріш за все обернеться негативними речами на полі бою.
Ситуацію з дронами теж треба розглядати в контексті статті Залужного. У першу чергу, бо фактично йдеться про те, що реалізується ця система дій з досягненням ефектів, які полягають у тому, щоб обмежити можливості ворога використовувати свої енергетичні запаси, обмежити використання тих чи інших систем, внаслідок несподіваних асиметричних дій. Якраз те, що почалося ще минулого року, коли дрони били по Москві, потім українські БПЛА стали більш точними, більш потужними і зараз накривають різні російські термінали, бази, сховища навіть у Балтійському морі та фактично унеможливлюють використання цих запасів російськими збройними силами. Це якраз відлуння цієї асиметричної концепції, яка й проглядається в тій же статті Залужного. У будь-якому разі, зараз ми маємо збільшення кількості систем далекобійних систем українського виробництва - це впливає на обмеження російських систем протиповітряної оборони, які з такою кількістю не справляються, тим більше, що це ППО вони перетягнули на охорону своєї столиці, а ділянки навколо Пітера залишилися абсолютно пустими.
Плюс можливості нашої оборонки, бо той же міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін говорив про те, що ми використовуємо вже дрони українського виробництва з дальністю понад 1000 км. Бачимо, що є й інші позитивні новини, коли компанії Швейцарії тривалий час постачають нам дрони великої дальності, про які ми раніше навіть і не підозрювали.
Водночас відомо, що росіянин робить далекобійні, реактивні дрони в парі з нашим колишнім високим чиновником, там навіть низка сімейства цих дронів. Фактично цей росіянин працював з Пентагоном свого часу, років зо три тому, він робив гіперзвукове рішення для Пентагону, потім були певні нюанси з контрактом. Але зараз у Швейцарії новий стартап з побудовою дронів, які вже працюють на полі бою в інтересах України - це вкрай хай-теківський проєкт, який говорить про те, що людські генії працюють на інтереси України.
Коли ми говоримо про Авдіївку, зараз це один із таких напружених напрямків. Якщо ми навіть побачимо зведення Генштабу ЗСУ, то там понад 15 бойових зіткнень із 60 припадали на Авдіївку. Нагадаємо, що з 9 жовтня минулого року ворог намагається атакувати, оточити наш гарнізон і за весь час насправді наші війська там досить ефективно обороняються, логістичне забезпечення працює.
Кліщі з півночі та півдня не наближаються одна до одної. Але 20 січня була історія, пов'язана з тим, що на півночі, там, де був опорний пункт в зоні ресторанного комплексу "Царська охота", який з 2014 року укріплений та використовувався для оборони, противник через позиційний канал довжиною в межах 1,5 км декілька тижнів чи навіть місяць прокопував й розчищав його, аби вийти у тил нашого угруповання, яке утримує цей комплекс. Вони вийшли і тоді були активні бої, це призвело до певного просування противника. Відтоді тривають активні контратакувальні дії з української сторони: ворог намагається просуватися до Авдіївки по цій зоні приміської забудови, по лінії дач, там, де три вулиці - Соборна, Спортивна й Черняховського - в бік Авдіївки. У цій зоні 116-та бригада знищує ворога достатньо активно, але вибити поки що з ділянок дачних забудов не вдається, бо там з одного боку все зруйновано, а з іншого боку є підвали й ворог намагається утримуватися там, хоча забезпечення для нього достатньо ускладнене.
Однак ідуть контратаки й ворог намагається просуватись і на інших ділянках, зокрема на півночі від Опитного і "Царської охоти", від промзони проводить атаки в бік Авдіївки, але, повторюсь, просування противника там мінімальні, деякі позиції переходять з рук в руки. Українська сторона активно використовує і бронетехніку, і артилерію, і дрони. Втрати противника є значними, але, ми розуміємо, що ворог і далі намагатиметься якимось чином протиснути нашу оборону.
Мене здивувала вчорашня заява Путіна, коли він розказує: от під Авдіївкою захопили 9 будинків, - та напевно він має на увазі 9 зруйнованих дач, де в підвалах сидять ці росіяни, які намагаються посунутись до Авдіївки. У будь-якому разі ділянка надзвичайно складна, але четвертий місяць фактично утримується той напрямок, де сконцентровано близько 45 тис. противника, колосальні втрати і в цих умовах навіть при обмеженій кількості боєприпасів наші воїни утримують ділянки.
Наші морські піхотинці ці ділянки утримують. Я поки що не говорив би про розширення по плацдарму. Питання зараз, дійсно, утримувати росіян у цій ділянці та, використовуючи артилерію з правого берега, надалі нанести максимальне ураження противнику, що власне і відбувається.
Обмеження боєприпасів зараз впливає на всі ділянки фронту. Учора міністр оборони Умеров відправив листа, про що повідомляв Bloomberg, до міністрів оборони європейських країн про те, що зараз ми в середньому використовуємо на добу лише 2000 боєприпасів великого калібру, у противника втричі більше і Умеров знову нагадував про те, що треба дотримуватися обіцянок і виконати план з постачання Україні 1 млн боєприпасів. Хоча ми розуміємо, що до березня Європейський Союз може поставити в кращому разі десь 600 тисяч.
У будь-якому разі, дійсно, боєприпаси мають вирішальне значення для оборони й наступальних дій. Поки що ми це компенсуємо активним використанням дронів і поки що маємо в цьому перевагу над противником і в кількості, і в використанні.