США вже не мають важелів, щоб напряму впливати на Україну, - Пьотр Кульпа

У США потужне загострення - ідеться про надзвичайно дивні заяви як президента Трампа, так і його підопічних. Шеф Пентагону сказав, що будуть скорочувати допомогу Україні, хоча вони і досі не впровадили програму військової допомоги.

З іншого боку, американці виходять на вулиці, починаються непрості відносини з губернаторами. Розуміємо, що США будуть переживати велику кризу. І в той самий момент бачимо, що Путін не готовий до перемовин, а починає по-звірячому бити по українських містах, розуміючи, що Сполучені Штати зараз будуть послаблюватися.

Я бачу це так, що наступає трагічний процес венесуалізації Сполучених Штатів. Те, що відбувається, - це неймовірна трагедія американського народу. Окрім цих конфліктів, які адміністрація Трампа розв'язала зі всім світом, особливо із союзниками, а це і тарифи, і територіальні вимоги, і якісь погрози, то тепер до цього приєдналася і внутрішня, домашня війна за владу. Адже не можна забувати, як президент Трамп багато разів говорив, що два терміни – занадто мало для такої величної людини, як він, та й що це взагалі неприпустимо. А те, що ми бачимо, - це внутрішня політична війна.

Ґевін Ньюсом - найпопулярніший політик демократичної партії, губернатор Каліфорнії, який міг би стати лідером від демократів на виборчих перегонах. 

Тому ця внутрішня битва відбувається в Каліфорнії. Саме так на це можна дивитися, тому що мета Трампа – показати Ньюсому, що він не справляється. І виходить процес, я б сказав, неймовірної трагедії, бо насправді, як ви сказали, це послаблює Сполучені Штати і це послаблює союзників.

 Якщо дивитися далі на відносини з Росією, Трамп робив усе, аби витягнути Путіна з зони ізгоїв. 

А мирні розмови були лише приводом, бо не було жодної дії, яка могла б бути нейтральною. Насправді це призводить до послаблення позиції України. Наше щастя, що потенціал України - ЗСУ та власний ОПК, передові дронові технології демократизують насилля на землі настільки сильно, що у США вже нема важелів, щоб напряму впливати на Україну. 

Виходить так, що на сьогодні все, що робить Трамп, веде США до глибокої ізоляції, тому що світ влаштовують всі можливості співпраці без Сполучених Штатів, це ми спостерігаємо з боку найближчих партнерів США, наприклад таких, як Японія та Південна Корея. Також бачимо позицію Європи, яка намагається зберігати дистанцію як щодо політики Трампа, так і до Китаю. Таким чином вибудовується світ, в якому послаблюються Сполучені Штати. 

А Росія слабка до такої міри, що вона вже у стані безнадійності та безвідповідальності. Адже ті атаки, які ми бачимо, - це прояв безнадійності, вони нічого не можуть змінити.

Але вони вбивають. Ми розуміємо, що це не впливає на стратегічний хід війни, однак вони демонструють колосальний рівень звірства. Україна потребувала реакції США, не тільки писати твіти, що Путін – божевільний, а потрібні дії, яких ми не бачимо.
 

Я скажу більше, США та адміністрація Трампа поводяться злочинно, тому що вони урівноважують жертву та агресора, показуючи ніби еквівалентність, адже тут цього нема. 

Насамперед це неефективно, бо подивіться: на початку 2024 року в Херсоні мешкало 78 тисяч людей, з них загинули або постраждали десь півтори тисячі, а на кінець року кількість мешканців міста зросла до 98 тисяч. Це показує, що такий метод не працює, тобто людей не налякати. Вони намагаються влаштовувати "Дні Харкова", "Дні Херсона" у Києві або в інших містах, а насправді досягнуть – "Дні Херсона" в Москві. Я на це таким чином дивлюся. І це неминуче.

Всі дії Трампа, які скеровані на послаблення України, навпаки, її зміцнюють, також зміцнюють друзів України, їхню згуртованість навколо підтримки України.

А з іншого боку – ті, які не мають наміру, ослаблюють Росію, тому що тарифи, що запровадив Трамп, послаблюють очікування щодо глобального росту, а це знижує попит на енергоресурс. Таким чином, те, що бачимо в Росії, - економічне падіння, найбільший із часів Єльцина дефіцит, тому їм доведеться в цьому році мінімум один раз, можливо і два рази, змінювати бюджет.

Відповідно, у цій системі, з одного боку, це злочинна, бандитська війна. А те, що ви кажете про нерішучість США, то це є тому підтвердженням. Але потрібно розуміти одну річ - що Путін разом із Трампом або без Трампа, Трамп разом із Путіним або без Путіна не в змозі нічого змінити, оскільки вони слабкі. 

Сполучені Штати ослабли при Трампі до такої міри, що вже не можуть установити мир.

Зараз мир буде встановлений разом із Китаєм, без участі Китаю цього миру не встановити. Той, хто встановить мир у цій фазі глобальної війни, буде визначати подальші умови гри. І тут США виявили свою слабкість. Зараз тільки після того, як визначиться якась угода між Сполученим Штатами та Китаєм, тоді буде вибудовуватися конструкція миру та обмеження хотілок Путіна, які взагалі не є реальними та далекі від можливостей. Тут стримуючу роль буде відігравати Китай, бо Росія не може вести цю війну без підтримки Китаю. Так що чекаємо якогось договору між США та Китаєм.

Перемовини почалися, Китай поводиться жорстко, тому що вимагає повного скасування тарифів. Але перемовини тривають. Якщо ці перемовини щодо головних відносин, які є на землі, - між Китаєм та Сполученими Штатами будуть вибудувані, тоді з'явиться простір, щоб зупинити агресію Росії проти України. Поки цього не буде, то ніякого перемир'я, бо це просто гра слів та процесів, які не будуть вести до зупинення війни. Чому? Тому що Китай боїться, що зупинка війни РФ проти України звільнює сили Росії для того, щоб створювати ризики щодо безпеки для Європи. І це могло б змусити Європу піти під ковпак США, але цього Китай не хоче.

Тому Китаю вигідно, щоб Росія мала зв'язані руки і щоб Європа менше боялася. У принципі, з'являється простір, час для того, щоб тримати їх у невизначеності. Як ви правильно сказали, це злочинна невизначеність - злочинна нерішучість стосується насамперед Сполучених Штатів, які розбивають єдність Заходу. Ті процеси, як ми бачимо в Європі, скеровані на те, щоб роз'єднати Європу, накинути політику трампізма. Але насправді сьогодні ця політика створює Україні більше шансів, більше міцності, ніж Трамп міг очікувати, а також і Венс, коли в Мюнхені проголошував цю безвідповідальну, злочинну політику.

Ми розуміємо, що Путіна використовують, але він є суб'єктом гри. Його злочинна агресія проти України і погрози в бік ЄС у певний час були вигідні і для Китаю. Путін не припиняє агресію, 9 травня відбулася зустріч між ним та Сі Цзіньпінем. Тоді очільник РФ озвучив буцімто свою готовність вести перемовини. За пару днів після того прибув бразильський президент Лула да Сілва, якого Путін не прийняв. Також кілька днів тому відбулася розмова між лідерами США та КНР, Трамп запросив Сі Цзіньпіна до Сполучених Штатів та висловив готовність здійснити візит до Пекіна. Як ці останні події вкладаються у ваше бачення?

Насамперед тривають тарифні переговори, ідуть перемовини щодо торгівлі, бо економіка визначає дії політиків, які її обслуговують. А фундаментом для цього є питання безпеки. Є глобальні протиріччя, тому що Китай зацікавлений у підтримці тієї системи, яка була глобальною, – без тарифів, з відкритими ринками. Політики США відчували, що програють у цій політиці. 

Зараз є загроза глобальної рецесії, глобального падіння економіки, яке стане потрясінням для багатьох країн. І в цьому немає сумнівів.

Те, що зараз відбувається, - це визнання Трампом, що він програв тарифну війну. Подумайте – він запровадив високі тарифи 145%, які вимушений був обмежити. І далі буде обмежувати, зараз уже є пропозиції 60%, 30%, але Пекін не погоджується, поки взагалі не будуть скасовані тарифи. Адже Китай вважає це питання престижу, тут важливо показати Китаю, що він більше не є молодшим партнером у цих співзалежних відносинах із США.

І на сьогодні виходить так, що ці переговори тривають, вони створили собі простір на два місяці, поки не розпочнеться нова хвиля тарифної війни. Але це вже не тарифна війна, а торговельна, бо Китай запровадив заходи у відповідь, які пов'язані із забороною на експорт рідкісноземельних металів. Також є загроза фінансової війни, тому що США можуть обмежувати ліквідність. Ми бачимо, що все йде до падіння.

А щодо війни Росії проти України – одна з відповідей на питання, яким буде світ. Якщо США та Китай домовляться, тоді стратегія Пекіна буде концентруватися на тому, щоб створювати умови для глобального співробітництва, тобто буде згода на те, щоб конфлікти обмежувати.

Якщо такої згоди не буде, Китай буде зацікавлений, щоб конфлікти відбувалися по всьому світу, таким чином буде розпорошуватися присутність США, показуючи всім ще раз, і ще раз, і ще раз: Сполучені Штати нічого не можуть.

Насправді те, що відбулося, – це важливий момент. Перший важливий момент – коли у Білому домі президент Зеленський показав, що в Трампа занадто короткі руки, щоб вільному народові, який воює за своє життя, диктувати умови, що суперечать міжнародному праву, справедливості, честі народу. А також Зеленський показав, що не можна це питання вирішити між США та росіянами без України.

Потім були зустрічі в Парижі та Лондоні, де Європа показала, що без неї цього питання також не вирішити. А далі з'явився Китай, як ви сказали, на параді, і також висловив готовність взяти участь. Ось зараз стає зрозуміло, що потрібно створити якусь систему глобальної рівноваги, але її складно створити, коли найсильніша країна у світі - США перебуває у відсутності рівноваги. Адже у Сполучених Штатах внутрішні та зовнішні проблеми є одним конфліктом – некерованість. А некерованість є найстрашнішою, тому що всі пропозиції, що йдуть від адміністрації Трампа, не мають значення. Я говорю про тарифні та торговельні пропозиції, за якими нічого не стоїть, – нема ніяких підрахунків, відсутня якась стратегія.

Ми всі сьогодні перебуваємо в ситуації, коли летимо в літаку і не знаємо, чи з нами пілот, чи він уже не керує машиною. І в цьому трагедія. 

Венесуелізація США сьогодні створює основний ризик для глобальної системи. Ми бачимо, що всі, хто може, відходять від долара, тихо купляють золото, намагаються створювати диверсифікацію, ідуть на інші ринки. І тут ми зустрічаємося з відсутністю солідарності та розпадом Заходу. Бо зараз саміт НАТО – це спроба словами засипати цей великий простір, який виник між США та Європою, включаючи Канаду. Це безпрецедентна ситуація.

Слід також розуміти, що стабілізатором всього цього стану є Україна, тому що не США, не якесь магічне НАТО захищають Центральну Європу та й взагалі Європу, а 120 українських бригад та ОПК України. 

Єдиний та найефективніший спосіб підтримати безпеку та глобальну стабільність – концентрувати зусилля у підтримці України. Нема у нас сьогодні більш ефективного способу, ніж масштабування потенціалу українського ОПК, який є найпередовішим.

Нам потрібні швидкі кроки, ви абсолютно правильно прокреслили необхідність застосування додаткових механізмів підтримки, але й ще потрібні відповідальні військові кроки. Україна прикриває Європу з урахуванням чергового інформаційного вкиду з боку Кремля, який вимагає виведення військ НАТО з території Литви, Латвії та Естонії. Радше всього, Альянс на подібне не піде. Але водночас має бути консолідована позиція, щоб європейці також брали на себе відповідальність та були готові діяти швидко. Росіяни знають, що європейці готуються, але Росія демонструє, що готова продовжувати війну. Розуміємо, що економіка – дуже важливо, однак досвід диктатури КНДР демонструє, що росіяни також можуть жити дуже погано.

Тут потрібно підкреслити два моменти. По-перше, очікування Росії щодо Польщі та країн Балтії показують один принцип – нероздільність безпеки країн Міжмор’я: України, країн Балтії та Польщі. Це дуже важливий принцип.

Помилка НАТО полягала в тому, що частина цього простору, а саме балтійські народи та Польща були прийняті в НАТО, а Україна не стала членом Альянсу. 

Таким чином настав розподіл статусу безпеки різних частин Міжмор’я, а це завжди запрошення до війн. Якщо ми хочемо зупинити наступну війну, то потрібно, щоб був однаковий статус безпеки України, країн Балтії та Польщі, а в майбутньому і Білорусі. Коли ми разом, то нам не потрібні зовнішні гаранти безпеки. Якщо ми розділені, то через наші території приходить війна і нас вбивають. Це дуже важливий момент.

Другий момент – українська армія та підтримка України, тут ключ – неймовірний прогрес, який зробила Україна та який потрібно негайно застосовувати. Це стосується і структури армії, і структури ОПК, і співробітництва між армією та ОПК – все це сьогодні зробило Україну передовою країною у світі. Без цього в НАТО не буде ніякого прогресу, а будуть говорити тільки про гроші, які не посилюють спроможності. Люди, які беруть участь у дроноцентричній війні, не працюють інженерами, але розуміють, що все залізо - Abrams, HIMARS, ATACMS – це все частково, без модифікацій надано Україні. Танк на сьогодні – це два з половиною дешевого дрона.

На мою думку, не тільки настала демократизація насилля, а також створюються такі засоби, що оборона дуже сильно перевершує атаку. Відповідно, ті методи, про які я знаю і які впроваджує Україна, зроблять неможливими територіальні поступки, просування росіян, якщо це буде впроваджено, використовуючи штучний інтелект, автоматизацію.

 Більшість штабів і військово-промислових комплексів Європи навіть не підозрюють про існування таких методів ведення війни, тому потрібно відкривати очі.

Так само як зміна відносин між цивільними та військовими. Зараз військові мають дуже малі можливості захищати країну, бо насправді цивільна оборона та мобілізація - саме це буде працювати.

Щодо Росії, вони дійсно небезпечні, бо через відсутність фінансування війни у РФ зроблять мобілізацію так, щоб народ воював за безплатно. Таким чином якоюсь мірою збережуть ресурси. А ті ресурси, якими можна було продовжувати війну, будуть відібрані у населення через інфляцію або через заморожування. Ті ресурси, які є у РФ, уже вичерпані. А ціни на нафту роблять Росію великою бюджетною дірою. Відповідно, цей процес буде дуже сильно обмежувати РФ.

 Ще не було одного такого страшного диктатора, хто міг би вести війну без ресурсів, так що його дні пораховані. 

Резервів, щоб назбирати з росіян, - близько двох трильйонів доларів. Тобто є ще потенціал, але це вже буде на інших принципах, принципах Північної Кореї, і такі порівняння – абсолютно адекватні.

Як ви думаєте, скільки зараз вистачить наступального потенціалу Росії? Йдеться про пекельно складну літньо-осінню кампанію. Чи буде РФ готова виходити на перемовини, якщо ми застосуємо ті чи інші додаткові сюрпризи для ворога? Розуміємо, що російська логістика, як військова, політична, так і економічна, де-факто замкнена на двох містах – Москва та Санкт-Петербург. І вони надзвичайно сильно переживають, якщо буде поруйновано чи понищено цю логістику.

Тут прямих загроз для фронту немає,  українська армія справляється. Зараз відбувається дронізація, 80% зі всього - це дрони, дрони і ще раз дрони. У цьому Україна має перевагу, але проблема з масштабуванням. Росіяни можуть копіювати, а потім масштабувати, тобто вони у стані компенсувати і далі грати на рівних. Насправді Україна тут технологічно перемагає, і дуже важливо, щоб були ресурси з боку Європи - по-перше, фінансові, а саме надання їхніх територій для створення більш масштабного виробництва. Друге - зміна законодавства, тому що сьогодні боротьба лежить на плечах українського солдата, а європеєць, який хоче воювати на боці України та підтримувати захист континенту, у своїй країні вважається злочинцем.

Складно говорити, коли бачимо, як бомбардують Київ та інші українські міста, хотілося б, щоб бомби летіли і на Москву, і на Петербург. Але потрібно підкреслити, що Україна свої дії бойові веде гуманно, немає тієї тупої ненависті.

Велику роботу роблять українські стратегічні дрони по всій території РФ, від Балтійського моря до Чечні, усе це буде посилюватися. Простір російських територій, який буде зазнавати ударів, тільки розширятиметься. Вважаю, що росіяни не будуть у змозі нічого концентрувати, бо дрони розіб'ють їм логістичні шляхи. 

Нема в Путіна ніяких аргументів, хоч перед Стамбулом і намагався показати, який він сильний. Одна акція українського інтелекту розбила все, і зараз росіяни у позорі сидять і думають, що далі. Це переможна війна, в якій Росія вимушена буде повернути все до останнього сантиметра.

А наступне стратегічне питання – що далі з Росією, адже США бояться її розпаду.