Яким є український вихід з глухого кута війни – що цього разу сказав і чого не сказав Залужний

Нагадаємо, у вересні 2022 року тодішній Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний разом з першим заступником Голови Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Михайлом Забродським виступили зі знаковою статтею "Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд". Відтоді війна з Росією не раз міняла свій характер. Валерій Залужний опублікував не одну колонку чи виступ вже в ролі ексголовнокомандувача ЗСУ, зокрема у 2023 році доволі резонансну статтю в журналі  The Economist. В липні вже цього року разом з експертами Консорціуму оборонної інформації ми проаналізували його статтю "Стратегія України в розбудові безпекових альянсів в умовах геополітичної нестабільності". Днями Валерій Залужний виступив з новою публікацією на   ZN.UA  "Роль інновацій як основи стратегії стійкого опору у позбавленні Росії можливості нав’язувати свої умови через війну". Які тези Посла України у Великій Британії та ексголовкома ЗСУ найактуальніші цього разу і які кроки є важливими? Пропонуємо найважливіші, на наш погляд, думки зі статті Залужного та деякі експертні оцінки від Консорціуму оборонної інформації. 

Валерій Залужний, фото: gettyimages

Як масштабувати інновації та нівелювати перевагу ворога - тези Валерія Залужного

Що ми маємо на фронті та поза ним.   Спроба росіян протягом 2025 року досягти вирішального успіху на полі бою, фактично, провалилась. Україна демонструє стійкість, яка надихає європейських союзників здійснювати максимальну (наскільки це дозволяє реальна політична та економічна ситуація в країнах ЄС) підтримку Української Нації. США, спробувавши обіграти закономірності розвитку міжнародних відносин, правила геополітики та теперішнього світопорядку, і досягти "швидкого миру" з імперською Росією, поступово приходять до тями. Але, все це не скасовує імперський задум Кремля і задачі на широкомасштабну війну: за будь-яку ціну добитися окупації/знищення України та встановлення на її території підконтрольного маріонеткового режиму, або повної її анексії. Це означає, що не зважаючи на той позиційний глухий кут, про який Залужний писав це у 2023 році, росіяни будуть продовжувати широкомасштабні та інтенсивні наступальні операції в рамках війни на виснаження. 

Глухий кут війни та як Росія виходить з нього. Загалом, оцінюючи ситуацію на фронті генерал Залужний повторює свою оцінку, яку надавав на початку цього року під час лекцій у міжнародних аналітичних центрах: поле бою наразі є максимально прозорим, через що тисячі дронів і сенсорів сформували вже більш як 20-кілометрову kill zone із високою ймовірністю ураження, де кожен тепловий слід, радіосигнал чи зайвий рух спричиняє негайну реакцію, спрямовану на знищення. 

На полі бою, дійсно сформувався позиційний глухий кут, проте спостерігається стійка тенденція до виходу з нього саме з боку Росії шляхом таких дій, тактик та підходів: 

• Знищення вогнем артилерії та ударами дронів будь-якої концентрації особового складу на позиціях;

• Зона ураження як ударними БпЛА, так і артилерією, що діють спільно, постійно розширюється;

• Розмивання поняття тактичний тил, оскільки його на відстані менш як 40 кілометрів уже неможливе через постійний вогневий контроль противника;

• Проведення атакувальних дій шляхом так званої інфільтрації - проникнення окремих військовослужбовців і груп піхоти противника вглиб нашої оборони через проміжки у бойових порядках. 

• Дії малих груп противника, в основному, є безуспішною і призводять до великих втрат серед наступаючих.

• Однак, шляхом постійного тиску (інфільтрації нових і нових груп) виснажується наша оборона; дрони противника переривають логістику і, в результаті, це призводить до втрати нашими підрозділами позицій.

знищена ворожа техніка, фото: gettyimages

Тобто, Росія продовжує (і буде продовжувати) фізично вимотувати наші війська, поєднуючи штурми із завданням максимальних втрат, які стануть неприйнятними для України. Як наслідок, таке систематичне виснаження сил і засобів (разом з зачисткою "ближнього неба") має призвести до обвалу нашої оборони. 

Подальший розвиток війни. Генерал Залужний вважає, що нас чекає подальше ускладнення ситуації через розвиток технологій ШІ, що призведе до появи спочатку напів-, а згодом повністю автономних ударних систем, які принесуть вищий, якісно новий рівень загрози для людини на полі бою. Реакцією на такий виклик гіпотетично могло б стати виведення людини з лінії бойового зіткнення та заміна її роботизованими системами. Однак він констатує, що відсутність технологій та сучасний рівень розвитку безпілотних і автономних систем ще не дає змоги замінити людину в будь-яких масштабах на полі бою.

Тому, Залужний робить висновок, що єдиним виходом з глухого кута для СОУ - є якнайшвидше створення засобів чи систем, які підвищать виживання особового складу. Це вимагає не тільки нових технологічних рішень, а й фундаментального перегляду форм і способів застосування та, як наслідок, структури Збройних сил у частині, що стосуватиметься протидронової оборони. Фактично, потрібно створити комплексну систему протидії новій загрозі у війні нового типу - дронам. Адже саме вони стали основним чинником, що призводить до втрат особового складу (до 80%) та, відповідно, впливає на результат бойових дій.

ЗСУ, фото: GeneralStaff.ua

Як діяти Україні. Загалом, для реалізації всього комплексу технологічних та організаційних завдань, які стоять перед Україною, Залужний пропонує вирішити низку ключових проблем на державному рівні:

1. Створити чітку стратегію та механізми розв'язання проблеми розвитку саме передових оборонних технологій на національному рівні. 

2. Мобілізувати необхідну кількість фахівців насамперед у галузі софт-рішень, необхідних для розроблення, впровадження, інтеграції та подальшої підтримки таких рішень. 

3. Розв'язати проблему доступу до мікропроцесорів (чипів).

4. Скористатися експортом оборонних технологій для формування безпекових альянсів та використання технологічних і наукових можливостей майбутніх партнерів.

5. Забезпечити повну наукову й технологічну ізоляцію Росії. Водночас сконцентруватися на використанні наукового й дослідницького потенціалу Заходу. 

Очевидно, що перемога України сьогодні - це позбавлення Росії можливості нав’язувати свої умови через війну, констатує генерал, уточнюючи, що стійкість держави в умовах війни на виснаження повністю залежить від ситуації на фронті, яка своєю чергою, значною мірою, залежить від розвитку технологій. 

Загалом, виходячи зі статті, парадигма Залужного зрозуміла: Росія продовжуватиме війну на виснаження, нам потрібно не дозволити РФ нав`язувати свої умови шляхом максимальної адаптації до сучасного поля бою (зокрема, через новаторське моделювання та створення системи протидронової оборони та захисту), а також прискорений розвиток технологій.

Валерій Залужний на виставці "Україна: Бронетанкова війна в сучасному світі" у Великій Британії, присвячена війні з Росією, фото: gettyimages

Роботизовані системи, ракетні програми, суб'єктність українських розробників - оцінки експертів

Михайло Самусь, директор New Geopolitics Research Network, співзасновник Консорціуму оборонної інформації. 

Запропонував би ще кілька аспектів. Зокрема, наразі важливо наполягати на негайному наданні Україні та українським компаніям в рамках оборонно-промислової кооперації з країнами НАТО/ЄС та участі у відповідних проєктах статусу, аналогічного країнам ЄС/НАТО. Це усуне значну кількість бюрократичних та інших перешкод для практичної реалізації спільних задумів у сфері оборонних технологій. Не треба чекати рішень про вступ України до ЄС та НАТО –  це може зайняти роки, а оборонно-технологічні рішення для України та Європи потрібні сьогодні.

Михайло Самусь, фото: suspilne.media

Безумовно, також слід максимально форсувати роботу з розвитку бойових роботизованих систем та систем зв`язку/управління з застосуванням ШІ. Це  відкриє перспективи для прискореного отримання фактичної переваги СОУ на полі бою саме шляхом постійного масштабування чинних та запровадження нових технологічних рішень для мінімізації участі особового складу у бойових діях. Звісно, це слід робити паралельно зі створенням новаторських рішень у сфері протидронового захисту.

Також маємо активно розробляти, відпрацьовувати, узагальнювати та удосконалювати доктринальні документи з ведення бойових дій підрозділів роботизованих систем. Йдеться про змішані системи "солдат-робот" та системи виключно у складі роботів – для постійного практичного прогресу на цьому напрямку. Відповідно, кожен наступний бій, бойова задача чи задача з бойового чи логістичного забезпечення має відточувати доктрину, яка стане першою бойовою доктриною у світі для дій як змішаних, так і суто роботизованих (автономних) підрозділів.

Наземний дрон "Змій", фото: DevDroid і Rovertech

Відповідно, необхідно створювати та постійно удосконалювати організаційні моделі нових роботизованих (змішаних) підрозділів, оскільки, всі помилки та успіхи мають враховуватися, а уроки – масштабуватися на всі СОУ для уникнення повторення таких помилок та прискорення процесів роботизації. 

Як на мене, альтернативи роботизації сучасної армії не лише немає – нас про це навіть не будуть запитувати. Хто швидше пройде цей шлях – той і отримає перевагу у наступних війнах. Хто проігнорує – програє.

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, співзасновник Консорціуму оборонної інформації.

Валерій Залужний ставить міжнародну підтримку на другу позицію. Я схильний вважати, що міжнародна підтримка виходить на перший план. Насамперед для нас надзвичайно важливе міжнародне співробітництво в технологічній галузі, де ми не втратимо суб'єктність. Тобто сьогодні наша вимога до західних партнерів має полягати не тільки в тому, щоб на їхній території виготовляти високотехнологічну зброю, а  щоб Україна була суб'єктом у цій кооперації. Бо вже є чимало прикладів, коли технології перетікають через компанії, які виходять на ринок Європи неконтрольовано.

Валентин Бадрак, фото: armyinform

Що нам для цього потрібно? Утворювати нові високотехнологічні підприємства, де Україна матиме щонайменше половину акцій і володітиме технологіями. 

При цьому, якщо Залужний ставить акцент саме на розвідку та безпілотники, я пропонував би першим номером вважати саме ракети. Ракети це та зброя, яка має більшу потужність і може трощити російський потенціал як енергетичний, так і військово-промисловий. І це треба мати на увазі, особливо у часи, коли приходять нові компанії.

Минулого тижня Трамп приїздив до Лондону, зустрічався з прем'єром Стармером, під час зустрічей було дуже багато керівників високотехнологічних компаній. І було підписано величезний пакет проривних технологічних угод. Ось і нам сьогодні потрібен вибір компаній, які здатні швидко масштабувати українські рішення.

президент США Дональд Трамп та прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, фото: gettyimages

Як версія, однією з таких компаній може бути американський Anduril, який пропонує крилату ракету Barracuda, при чому ця ракета може масштабуватися тисячами на рік. Тоді як традиційні підприємства роблять лише кілька сотень ракет за рік. Потрібні нові підходи. Потрібні дуже потужні західні компанії, потрібен дуже продуманий вибір з боку України. 

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.