Сайчук: Абсолютизація свободи завела в крайність

Ілон Маск став першою людиною в історії, чиї статки перевищили один трильйон доларів. Тепер він офіційно — трильйонер. Нове слово, ми до нього ще не звикли

Зміст

Зізнаюся, мене трохи лякає сама думка, що одна людина може мати стільки грошей. 1 трильйон це колосальна сума. Лише 7 країн у світі мають річний бюджет більше трильйона. Фактично, за цим критерієм Маск міг би індивідуально приєднатися до клубу G7 - "Великої Сімки". Замість Канади, бюджет якої "всього" 800 мільярдів.

Або візьмемо таку небідну країну як Польща. Польща за рік сукупно виробляє товарів і послуг на 1 трильйон. Вся 38-мільйонна країна за рік заробляє стільки, скільки має один Маск.

Така астрономічна сума грошей дарує величезну владу, зосереджену в одних руках. Уявіть собі, Маск одним рішенням міг би змінити хід нашої війни. І змінив, коли відключив війська окупантів від системи супутникового зв'язку Starlink. Страшно подумати, що було б, якби Маск був союзником Путіна. Що не виглядає фантастичним сценарієм, враховуючи його дописи в соцмережі "X". Або щорічні візити батька Маска до Росії — цього року зокрема.

Про самого Маска можна говорити годинами. Він точно є живим пам'ятником нашої епохи. Хтось називає його "продавцем повітря", бо його бізнес здебільшого тримається на майже сліпій вірі мільйонів людей в геній Маска як великого підприємця і візіонера. Його найбільші прожекти: польоти в космос, освоєння ресурсів Сонячної системи, колонізація Марса — відгонять шаленством з домішкою божевілля. В цьому сенсі йому добре пасує роль біблійного фальшивого Месії, який обіцяє рай на інших планетах. Принаймні, для багатих.

Читайте також: Демократія — це ще поки не кінець історії

Я завжди був переконаним антикомуністом і прибічником вільного ринку. А тепер не можу позбутися відчуття, що десь логіка неоліберального капіталізму повернула в помилковому напрямку. Лібералізм виник як ідеологія середнього класу. Проте поява таких супербагатіїв як Маск, Безос, Цукерберг — це вже точно не про середній клас.

Це — погані новини для демократії. Вона перестає працювати коректно, коли середній клас опиняється в меншості, коли визначальним стає поділ на відносно бідних і непристойно багатих. Я все більше відчуваю себе персонажем романів Вільяма Гібсона, який 40 сорок років тому пророчо зобразив у своїх кіберпанківських дистопіях похмурий світ XXI століття, де всім заправляють бездушні мегакорпорації.

Теоретик лібералізму Ісая Берлін передбачив цю кризу. Він попереджав, що гасла Великої французької революції - "Свобода" і "Рівність" - прямо суперечать одне одному. Ми знаємо, як виглядає абсолютизація рівності. Я добре пам'ятаю СССР, і не нізащо туди б не повернувся.

Але й абсолютизація свободи завела в іншу крайність. Бо, як казав Берлін, в суспільстві, де головна цінність — індивідуалізм, там обдарованіші (чи просто переконливіші) - починають домінувати. "Вовки" з'їдають "овець". Іншими словами — соціальна нерівність лише зростає. Філософ вважав, що ключ до розв'язання цієї суперечки — в третьому гаслі: "Братерстві". Звучить гарно, але як його досягти?

Спеціально для Еспресо

Про автора. Андрій Сайчук, журналіст, телеведучий

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

2026, п'ятниця

3 липня