Демократія — це ще поки не кінець історії

По-перше, виявилося, що демократія — це ще поки не кінець історії. Можуть бути країни без натяку на демократію, але при цьому зі стабільним економічним зростанням. У 1990-х вірили, що багатство – це синонім демократії, бо міфічний "середній клас" мав би підштовхувати власні країни до захисту прав і свобод. Однак зараз "середній клас" у багатьох країнах просто мовчить, якщо є можливість тупо заробляти гроші.

По-друге, глобальний Південь стає впливовим фактором світової політики, коли колишні колонії можуть ставити умови своїм історичним метрополіям. При цьому ресурси та технології стають доступними для всіх, навіть для тих, хто вчора був периферією. А це – як мінімум арифметична більшість людства. Відтак, золотий мільярд виявився сусальним. 

Читайте також: Про самообмеження та самопожертву

По-третє, сам глобальний Південь стає дуже складним макросвітом. Там так само відбуваються битви, зіткнення, союзи. І все це на тлі доступу до новітніх технологій та можливості обрати дуже різні шляхи розвитку – в умовах переоцінки всіх цінностей.

До речі, по-четверте, це ідентичність. Зараз найсильніші ідентичності ті, які ще недавно видавалися архаїчними. Емоційно забарвлені "етнічність", "релігія", "культура" – стають сильнішими, ніж раціонально обґрунтовані "клас" або "партійність". І це не лише тривожить, а і змушує думати, що ми далеко не все знаємо про глибини нашої власної людської натури. 

Нарешті, змінюється сам час. Він зараз розвивається не по висхідній, а по стрімкій  параболі, коли події кожного року нашого життя втискуються у смисли, технології та новації, на осмислення як яких раніше йшли десятки років. 

Але час змін – це не лише погано. Світ для нас стає яскравішим, складнішим, насиченішим. В кінці фільму все буде добре. І вицвілі прапори будуть замінені новими яскравими штандартами.

Джерело

Про автора. Сергій Таран, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.