Закриття шкіл, вивчення укрліту та возз’єднання двох Корей – 5 книг про те, як перетворювати проблеми на рішення

Клодія Ґолдін, Лоуренс Кац Перегони між освітою та технологіями. -  К.: Наш Формат, 2025

В контексті сьогоднішньої петиції вчителів проти законопроєкту про закриття сільських шкіл ця книжка прозвучить вагомим аргументом. Адже фундаментальна праця Клодії Ґолдін і Лоуренса Каца "Перегони між освітою та технологіями" - про одне з найважливіших питань нашого часу, тобто про те, як суспільство може використати освіту та технології, щоб забезпечити стійке економічне зростання і знизити нерівність. Автори проводять нас унікальною історією освіти в США і висвітлює її тісний зв’язок з економічним розвитком, доходячи висновків, які є актуальними не лише для Сполучених Штатів, а й для України та інших країн, що прагнуть побудувати стійкі економіки в умовах швидких технологічних змін. "Інвестуйте в освіту, отримуйте вищий рівень технологій і продуктивності, - закликають нас, - і досягайте швидких темпів економічного зростання і вищого стандарту життя". Хай там як в Україні зі школами, але в цій книжці представлено розгорнуту наукову та статистичну аргументацію на користь головного висновку, що саме американська система освіти та її глобальне лідерство обумовили становлення США найпотужнішою країною світу. І зокрема це дало змогу запропонувати шлях розв’язання сучасних проблем економічного зростання, подолання бідності, зменшення нерівності в доходах та соціальної нерівності, який передбачає акселерацію інвестицій у людський капітал і розвиток масової освіти всіх рівнів. "Три головні теми цієї книжки — нагадують нам, - технологічні зміни, освіта й нерівність — нерозривно пов’язані своєрідними "перегонами". У перші три чверті ХХ століття зростання пропозиції освічених робітників перевищувало попит, спричинений технологічним прогресом. Вищі реальні доходи супроводжувались меншою нерівністю. Але за останні 20 років ХХ століття спостерігалось протилежне явище — нерівність різко зростала. Іншими словами, у першій половині століття освіта випереджала технології, але потім технології випередили рівень досягнення освіти. Упродовж століття орієнтованість технологій на кваліфікацію, як і їхні темпи, не надто змінилися. Радше різке зростання нерівності здебільшого було спричинене спадом в освіті".

Анастасія Євдокимова. Що воно таке? Українська література. – Х.: Ранок, 2025

Ця книжка — майне енциклопедія. Чому "майже"? Бо це ніби й енциклопедія, тобто довідкове видання з певної галузі знань, а ніби й розважальна книжка про інші книжки, яка може розповісти нове, надихнути на читання, здивувати, розсмішити. Важливо, що приклади у цій книжці — передовсім з української літератури, але так само є в ній і згадки літератур усіх часів і народів. Таким чином, авторка — літературознавиця, культурна менеджерка, а в минулому вчителька укрліт — розповідає про жанри, форми, твори й долі митців без сухих фактів і малозрозумілих дат. Натомість показує, як будь-що у світі (навіть погода, час доби і страви в меню) впливає на те, що писали й пишуть наші письменники. Гумор, індивідуальний підхід, незвичні акценти, а водночас максимальна інформативність — так про українську літературу дітям ще не розповідав ніхто. Наприклад, що таке класика? З чого складається детектив? Як читати комікс? Або, скажімо, вуса української літератури. "Великі й тоненькі, пишні й козацькі, - розповідає авторка. - Вуса — не просто шар волосся у чоловіків, а й ознака ідентичності, бо українські письменники (особливо в ХІХ столітті) позиціювати себе нащадками козаків. Знаєш співомовку "Запорожці у короля" Степана Руданського? Радимо почитати! Це розповідь про хоробрих козаків, у яких "вуса прездорові", тобто не просто великі, а величе-е-езні. Хоча у самого Степана Руданського вуса були дуже скромні. Українські письменники мали вуса, вусики, професорські борідки, закручені на французький манір чи у формі молодого місяця. Зачинатель моди на вуса — Tарас Шевченко. На юнацькому автопортреті немає навіть натяку на ті вусища, які ми побачимо на найвідомішому зображенні "старого діда" у смушевій шапці й кожусі. Наявність чи відсутність вусів — це не лише про стиль, але й про позицію (народницьку чи модерну)". Так само ця нижка пояснює поняття з літератури на прикладах українських творів. А кожна сторінка тут — ніби захопливий мультфільм, адже ілюстрації створила художниця-мультиплікаторка Софія Мельник.

Жоель Поммер. Возз’єднання двох Корей. – К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2024

Незвична і неформатна п’єса цього автора примушує зайвий раз замислитися над головними питаннями життя. Загалом у п’єсі Жоеля Поммера "Возз’єднання двох Корей" немає класичних структурних частин: вступу, кульмінації, розв’язки. Кожна сцена — окрема оповідь, радше окрема світлина з потоку життя, підсвічена автором і перекладена мовою театру. Часом у сценах бере участь більша кількість персонажів — але всюди головною темою є розуміння любові: від буфонадного до піднесеного. Наприклад, таке. "ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Ви вже сказали чоловікові, що плануєте розлучитися? ЖІНКА: Так, звісно. П'ятнадцять років тому! Я ще тоді сказала йому, що не хочу більше з ним жити, тому що між нами немає любові. Він чудово зрозумів. Тільки попросив зачекати, поки виростуть діти. Тепер вони всі троє стали дорослими і залишили дім. А отже, я нарешті можу розлучитися. ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Що на це каже ваш чоловік? ЖІНКА: Попросив іще подумати. Сотні разів він мене перепитував, що між нами не так. Я відповідала: неможливо продовжувати жити разом без любові. Тоді він запитав, у чому ця любов полягає. А я... я відповіла, що абсолютно не знаю, позаяк неможливо описати річ, з якою не знайома. ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Який жах". Загалом автор не робить висновків, не моралізує, він пропонує нам "вихоплені" з соціального чи внутрішнього життя нариси, а далі це вже наша справа — відчути, проаналізувати, замислитися. До речі, автор книжки - один із небагатьох французьких режисерів, кожна нова постановка якого протягом останніх років викликає незмінний інтерес. Його головна відмінна риса від інших побратимів по цеху в тому, що він ставить лише п'єси за своїми творами. Авторський театр Поммера – це завжди надзвичайно актуальне висловлювання про сучасний світ, вбране у відповідну до цього висловлювання оригінальну художню форму.

Саша Кладбіщє. Складно. Слова війни та любові. – Івано-Франківськ: Маґура, 2025

Як відомо, існує поезія споглядання, рефлексії й поезія дії, чину, а наразі ще й помсти. А як ще назвати ці вірші, які, на думку, видавців творять нову культурну реальність? "В світі із браком віри і справедливості, / віри й надії / лишається тільки / помста", - нагадують у цій збірці. Крім того, зауважують видавці, "ми не матимемо іншого часу, аби бути собою й робити те, що вважаємо за потрібне". І справді, саме в період найвищої напруги – у слові та в наших справах – випадає нагода і дається шанс не на ліричне промовляння, заклинання, завивання, а на слово конкретної дії. Як у збірці Саші Кладбіще "Складно. Слова війни та любові": "О, так, поплачте. Плачте і схиліться / перед героїв легендарних міццю, / ридайте біля кожної труни / за тих, хто віддає за нас останнє. / А після встаньте, злі та невблаганні, і завершіть, що почали вони". І, так само як за часів "Ostмодерну", за яким після розпаду української радянської системи мав загомоніти кожен – український – регіон, видавці книжки прагнуть надати право голосу своїм місцевим авторам. Вірячи, що культура – і зокрема поезія! - є невіддільною частиною опору перед агресором. І, так само як у всі часи, коли право на слово і чин нарешті отримують патріоти (далі воно скасовується чиновниками), не буде іншого часу, аби бути собою й робити те, що вважаєш за потрібне. Про що й мова у цій книжці. "Історія, безжальна та невпинна, / мотає нас на колесо війни. / Давно сирена не тривожить сни, / ракета долетіти не повинна. / Сьогодні не зачепить, пронесе.. / Ми всі давно вже мертві, мої любі. / Як там було в Бійцівському, у Клубі, - / лише коли ти втратиш геть усе, / тоді відчуєш істинну свободу. / Стікає час, як кров тече у воду, / та лютий на годиннику завмер. / Історіє, твої ми потерчата. / Нема чого боятись / і втрачати, / крім люті і ненависті тепер".

Олег Хомяк. Перетворюй проблеми на рішення. – К.: Колесо життя, 2024

У цій книжці автор зібрав відповіді на більш ніж 150 запитань, які виникають чи можуть виникнути у кожної людини. Чи здатна людина змінити своє життя? А може їй просто упокоритися та плисти за течією? Хай там як, але "Перетворюй проблеми на рішення" Олега Хомяка - для тих, хто здатен взяти на себе відповідальність і стати автором, творцем свого життєвого шляху. У чому унікальність, практичність і важливість цієї книжки? По-перше, як ми вже казали, книга побудована за принципом питання-відповідь (на найважливіші питання), по-друге, у книзі представлені шість практичних вправ, які можуть допомогти змінити своє мислення і стати творцем власного життя. Нарешті, всі матеріали книги були протестовані великою бізнес-командою з погляду розуміння та практичності інформації.  Автор книжки – політичний психолог та консультант з лідерства і психології мас – багато років досліджує викривлення у мисленні людей, які заважають їм створити те життя, до якого вони прагнуть. Ці люди – різного віку, різної статі, соціального статусу, професії тощо. Таким чином, перед очима автора та за його підтримки пройшли трансформацію сотні людей. Ну й, зрозуміло, перетворень проблем на рішення, про що мова у нашій добірці новодруків.