Кінець "доброї Австрії”

Серед багатьох галичан популярним був міф про те, що найкраще жителям регіону жилось тоді, коли краєм правив австро-угорський цісар та віденський парламент – до якого чесно і прозоро обирали депутатів, в тому числі, і від Галичини.

Міф був надзвичайно живучим – про „стару добру імперію” і віденські штрудлі з придиханням говорили люди, які народились, виросли і мають всі шанси померти в гидкуватих і брудних „хрущовках”. Вчора цей міф помер, вочевидь, назавжди.

Бо вчора у Відні в рамках візиту Путіна до Австрії керівник «Газпрому» Олексій Міллер і гендиректор компанії OMV Гергард Ройсс підписали угоду про взаємодію сторін щодо будівництва австрійської ділянки газопроводу South Stream з пропускною спроможністю 30-32 мільярдів кубометрів на рік від кордону з Угорщиною до австрійського Баумґартена.  

Сторони планують отримати всі необхідні дозволи для будівництва до кінця 2015 року. Введення в експлуатацію австрійської ділянки газогону заплановане на кінець 2016 року. Окрім того, „Газпром” отримав можливість використовувати потужності підземних сховищ OMV.

Тут варто завважити, що увесь проект газогону South Stream не має жодного економічного сенсу. Нова „велика труба” коштує близько 25 мільярдів доларів – і ця цифра може бути далеко не остаточною. При тому наявна система газового транзиту чудесно і з великим запасом забезпечує всі потреби Південної Європи в російському газі. Якщо додати до того факт, що минулого року сукупний імпорт газпромівського газу шістьма країнами - основними реципієнтами South Stream (Болгарія, Греція, Сербія, Угорщина, Австрія, Словаччина) - склав 18,3 млрд. кубометрів проти 23,8 у 2008 році – себто впав практично на чверть – блискучі економічні перспективи нової газпромівської ініціативи не викликають сумнівів. До цього слід додати, що  українські тарифи на транзит російського газу традиційно були і залишаються помітно меншими від європейських – що іще знижує потенційну прибутковість і без того сумнівної затії. Не варто забувати і про плани Євросоюзу по максимальній відмові від російського газу – і стимулюванню енергозбереження та використання відновлюваних джерел енергії.

Будівництво South Stream є виключно політичним проектом, спрямованим на те, щоб потік газу по гігантській дузі (чималий шмат якої проходить по Чорному морю) обійшов Україну – і назавжди вибив з рук Києва запобіжник до російської газової зброї. Той факт, що чергова фантастично дорога геополітична затія наносить нищівний удар по фінансових показниках Газпрому, Путіна, здається, не особливо турбує.

Вчорашнє рішення Австрії ставить в особливо цікаве становище Болгарію, прем’єр-міністр якої Пламен Орешарский два тижні тому розпорядився зупинити роботи по будівництву South Stream через претензії Єврокомісії. "Після додаткових консультацій з Брюсселем буде визначений хід подальшої роботи", - пояснив він тоді свою позицію після переговорів з трьома американськими сенаторами. Один з яких - Крістофер Мерфі – після зустрічі заявив, що сподівається на єдину позицію Європи щодо ситуації в Україні.

Рішення австрійських бізнесменів, як мінімум, мовчазно схвалене владою, продемонструвало ставлення еліти цієї країни і до єдиної європейської позиції, і до української кризи, і до порад американського Конгресу. Надіючись на гіпотетичний бариш, австрійці вступили у цілком реальне багно.

Безумовно, без схвалення Болгарії South Stream не пройде - перенаправити його можна хіба через Туреччину, Грецію та Македонію, що зробило б усю затію беззаперечно божевільною. І навіть реалізований, South stream принесе „Газпрому” більше шкоди, аніж користі.

Проте вчорашня угода, по-перше, помітно ускладнить життя болгарам – і, не виключено, США, яким доведеться у якийсь спосіб компенсувати Болгарії підсилений тиск з боку лобістів газогону. А по-друге, ще довго житиме у вдячній пам’яті всіх українців – від Закарпаття і до Луганська.