Творець сучасних дирижаблів Пастернак: Ми зробили "підводний човен" для неба

Про те, як все починалося

Це пов'язано зі Львовом - там завжди хочеться того, чого немає. Але, напевно, найвлучніша відповідь - так вийшло. Десь мені пощастило, мрія дитинства переросла у професію. Напевно, щось було у Львові, в повітрі, звичайно, воно там ще залишилося.

Ми всі почали у Львові. Там ми змогли стати тим, ким хотіли стати. Це були 1992-1994 роки. Дирижаблями ніде не можна було займатися тоді і настав той момент, коли навіть у Львові цим не можна було вже займатися. У той час ми стали сприймати світ не просто з позиції, що ось Радянський Союз розпався, а саме як він розпався: все, що "відключалася" на секунду від "купив-продав" і розуміння, що потрібно швидко заробити або вкрасти гроші - воно якось не збігалося.

Про те, як розраховувався телевізорами за деталі до аеростатів

Я не кажу вже про те, що такі речі, як гайка або болт знайти взагалі неможливо було тоді. Це все зникло. Я пам'ятаю час, коли ми будували ці свої аеростати, а ми купували якісь запчастини десь в Узбекистані і ми розраховувалися телевізорами "Електрон". А зараз ми робимо в Америці дирижаблі, аеростати, все, що надувається гелієм. Це той же "Аероскрафт", як дві "Мрії".

Про секрет успіху

Мені якось один з моїх старих друзів, приїхавши до США, сказав: "У тебе тут вийшло, тому що ти зі Львова, ти там почав". І, напевно, він був правий. Тому що ми не розуміли, що те, що ми робили - це неможливо. Але виходило. І, напевно, школа початкова була у Львові, де нам просто щастило - ми почали з гуртка в школі, з якогось там громадського бюро при Львівському Політехнічному. Нам пощастило, що ситуація навколо нас змінювалася настільки швидко ... і ми виявилися натренованими, тому що коли навколо тебе все змінюється і ти заходиш кудись, де ти нічого не розумієш, то у тебе виробляється інстинкт виживання.

Про мрію дитинства

Чому дирижаблі? Тому що ми готові. Дирижаблі потрібні були завжди. Початкова ідея дирижаблів, яку ми взагалі-то продовжуємо, народилася в Києві, у Антонова, коли в СРСР почали освоювати Сибір. На тих ідеях Антонова ми виросли, розуміючи, що таке вантажний дирижабль. Плюс - у Львові була чудова бібліотека, яка там залишилася, в яку можна було прийти і знайти будь-яку книгу. Ну, і робити було нічого тоді у Львові, телевізорів не було ... В років 5-6 я вирішив стати конструктором дирижаблів. Чомусь так і вийшло. Може, більше нічим було зайнятися у житті.

І це було дуже цікаво, тому що коли робиш літаки, приміром, їх вже до тебе хтось робив, а коли робиш дирижаблі - це відкрите поле, їх не було. Можна було робити те, що ніхто ще раніше не пробував, виходити з якимись божевільними ідеями і ніхто не міг сказати, що вони не втіляться в життя, бо цього ще ніхто не робив.

Про військове замовлення Пентагону

Ми їх поставляємо по всьому світу. Один з основних замовників - військовий, тому що багато систем використовуються військовими. Тому що коли ми були в Афганістані, Іраку - це захист кордону. Наша продукція літає в Таїланді, на півдні, де спостерігає за потенційними терористами. У Мексиці дивляться за нафтовими лініями, щоб хтось не вкрав нафту або вона не прорвалася. Ну і основний проект - це вантажний дирижабль, який повинен піднімати 66 тонн, один варіант, інший - 250 тонн. Він вертикально злітає, стає кораблем в повітрі, яким не потрібен порт. Це велика революція в транспорті.

Про революцію у повітряному транспорті

Ми знайшли технологічне рішення проблеми з тим, щоб він залишався на землі, коли розвантажиться. Тому ми його навіть дирижаблем не називаємо - це "Аероскрафт", це машина. Він може стояти на землі і бути повністю керованим. Ми навчилися як треба стискати гелій. Тобто зробили підводний човен в повітрі, змогли регулювати цю підйомну силу.

Про військове призначення аеростатів

У нас є системи, які стріляють у відповідь. Викликає повагу у супротивника, тому що там 50 калібр встановлений, коли стріляє у відповідь - не дуже приємно. І його не так просто збити: при декількох влучаннях потрібен ще час, щоб він опустився. Це робить його ефективним, плюс ви знаходитесь в повітрі 24 години, сім днів на тиждень.

Є система для кордону, яка відстежує контрабанду наркотиків. Кордон недостатньо охороняється, там вже використовують дрони, щоб перевозити наркотики і їх потрібно побачити. Ось такі речі він виконує.

Тобто від мирних кордонів, де не стріляють і до військових баз в Афганістані.

Про українського американця

Коли я поїхав, ну, це - 1993-1994 рік, я не говорив уже російською, українською, не читав книг, не дивився наших фільмів 20 років. І коли відбувся Майдан, я опинився в Києві і побачив своїми очима, коли через добу після того як стріляли, студенти, дівчатка підмітали на Грушевського, а 24 години до цього в них стріляли - я зрозумів, що я українець. І я зрозумів, напевно, приголомшливу річ - немає великої різниці в тому, щоб бути американцем і українцем. Ідея, принципи в людях настільки близькі, що якщо мене зараз хтось запитає, то я буду себе гордо називати українським американцем. Хоча до цього приїзду я був тільки американцем. Для мене честь називати себе українцем.

Про погляд українського американця на агресію Росії

Коли ти виріс в СРСР і бачив все, розумієш, що це ніколи не були люди, це були виродки. Я поїхав від них. Те, що, на мій погляд, відбувається між Україною і Росією - це не Путін вирішує якісь проблеми свої з Україною, а це його внутрішні проблеми. Це те, чим займався СРСР. Як американець українського походження, я розумію, що це війна Путіна з Америкою.

Про допомогу Україні

Це вже четвертий мій приїзд в Україну. Ми намагаємося допомогти у війні, бути одним з багатьох голосів, які лобіюють інтереси України в США. Ми виступаємо за те, що ми, як Америка, не зробили до кінця те, що повинні зробити стосовно України. І це наша національна безпека, це не тільки українська проблема. Ми намагаємося чимось допомогти в плані не тільки нашого обладнання, яке може бути корисним Україні, врятувати життя, але і в цілому.

В Україні є громадяни. Країну ще будують, але громадяни вже є. Якщо ми можемо чимось бути корисними, то ми шукаємо можливості допомогти.