Холодний офшорний душ

Виявилось, що кожен третій в Україні насправді є прихованим експертом з офшорних питань, який точно знає, що, де і як можна, а що неможна реєструвати в офшорах.

І хоча з оприлюднених матеріалів неекспертам мало, що зрозуміло, більшість впевнена, що все це дуже й дуже погано. Пояснення цьому доволі просте. Для звичайного українського громадянина саме поняття "офшор" є чимось на кшталт синоніму економічного зла. Простіше кажучи, афери.

В українців немає хороших офшорів, оскільки "офшор" - це термін з темного минулого, з яким всі давно хочуть попрощатись. І те, що в цій історії згадується президент Петро Порошенко тільки підвищує напругу. Розбиратись в юридичних тонкощах ніхто не поспішає. Достатньо лише того, що президент України потрапив до одного списку з оточенням Володимира Путіна. Для того, кого в нас політики звикли називати "пересічним громадянином" цього більш ніж достатньо.

Гнів українців, не зважаючи на те, чи є в діях президента ознаки злочину чи немає, має іншу природу. Гнів є проявом розчарування, оскільки знову доведено, що "жити по-новому" в цій країні не готовий навіть той, хто власне і обіцяв, що все буде інакше.

Президент на своєму прикладі доводить, що обіцянки обіцянками, а бізнес бізнесом. Як бізнесмена Порошенка можна зрозуміти. Це його бізнес, його дітище, яке він випещував роками. І просто так розлучатись з ним він не поспішає. Тим більше з існуючою кон’юнктурою ринку, коли навряд чи він може отримати реальну ціну за свої активи.

З другого боку, бізнес бізнесом, а президентство президентством. І от як до президента Порошенку можна поставити купу логічних запитань. Навіть не по офшорним компаніям, а за самим фактом їх існування у президента.

Влада декларує побудову країни з привабливим інвестиційним кліматом. Про які інвестиції можна говорити, коли сам президент вважає за краще мати справу з офшорами? Якщо це більш привабливо для українського громадянина, і непогано, то навіщо це приховувати в декларації? Тим більше, заявляти, що взагалі-то голова держави за чесність, а що роблять його фінансові консультанти, він не в курсі.

Проблема в тому, що офшорними схемами користується більшість "бізнесменів від політики". І подальше оприлюднення «панамських документів» це вже зовсім скоро може довести. В цьому списку можливо опиняться як бізнесмени і політики, умовно, першого ешелону, так і судді, прокурори, депутати і купа чиновників дрібнішого рівня.  

"Офшорний скандал" для суспільства є свідченням відсутності змін правил існування системи. Простіше кажучи, українцям показали, що "по-новому" не стало. Бізнесмени продовжують жити в тіні. Інвестиції не йдуть. Українці продовжують отримувати зарплату в конвертах. І все це "освячує" президент своєю участю. Плюс до всього ще й війна.

Українці подивились в "офшорне дзеркало", і те, що там побачили їм не сподобалось. І їм не так важливо, що будуть говорити експерти. Українці не хочуть розбиратись, чи щось змінилось, вони хочуть відчувати зміни. А термін "офшор" погано асоціюється зі змінами.

Бо для українців немає хороших офшорів.