Як арабські шейхи скуповують світовий футбол

Архаїзм і модерн

У заможних арабських країнах – Саудівській Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Катарі та Бахрейні спорт завжди був розвинений слабко. На олімпійському п’єдесталі спортсмени з цих держав рідкі гості.

А традиційними для країн Перської затоки є такі екзотичні види, як верблюжі перегони, у яких обертаються великі гроші. Вартість однієї тварини складає сотні тисяч доларів, а призові на змаганнях почасти перевершують $1 млн. Європейцям важко зрозуміти захоплення подібними турнірами, але саме вони є частиною національної культури цих країн.

Проте, араби зовсім не такі архаїчні, як може здатися на перший погляд. Достатньо поглянути на Дубаї, чи Абу-Дабі, щоб переконатися, що за рівнем розвитку інфраструктури та технологій ці країни можуть дати фору будь-кому.

А у спорті місцеві мешканці дивовижним чином поєднують захоплення верблюжими перегонами та соколиним полюванням з "Формулою-1", тенісом та футболом. У Бахрейні та ОАЕ зведені ультрасучасні траси для автоперегонів у найпрестижнішому класі автомобілів – "Формула-1", будівництво яких обійшлося у сотні мільйонів доларів. 

Влаштовують у країнах Перської затоки і престижні турніри ATP (Асоціації тенісистів професіоналів) та WTA (Жіночої тенісної асоціації). Щороку в Досі проходить Відкритий чемпіонат Катару, а ОАЕ приймає Тенісний чемпіонат Дубаю. 

Зіркові легіонери

Дієго Марадона (зліва)

Але найбільше товстосуми з Близького Сходу захоплюються футболом на який вони готові викидати мільярди доларів. Саме арабські багатії останнім часом стали головними інвесторами світового футболу.

Це виглядає досить дивним, адже самі ці країни не можуть похвалитися великими футбольними досягненнями. Єдиною командою з цього регіону, яка досягла певних успіхів на чемпіонаті світу була збірна Саудівської Аравії, яка спромоглася у 1994 році дійти до 1/8 фіналу Мундіалю. Також ця збірна тричі вигравала Кубок Азії. Крім цього, переможцями континентальної першості ставали збірні ОАЕ та Кувейту.

Цікаво, що з обома останніми командами на початку 1990-х років попрацював легендарний український тренер Валерій Лобановський. Він сповна оцінив специфіку місцевого футболу – гравці з цих країн ледачкуваті та погано підготовані фізично. У справи команд люблять втручатися керівники місцевих федерацій, які зазвичай походять з правлячих династій. Тож ці два фактори є ключовими у поясненні невдач збірних на міжнародному рівні.

Не допомагають місцевим футболістам прогресувати навіть сильні національні чемпіонати у яких грає чимало зірок зі світовим ім'ям. У Катарі виступали Рауль, Габріель Батистута, Клаудіо Каніджа та Хосеп Гвардіола. Отсанньому навіть пропонували очолити збірну Катару з фантастичною зарплатнею у 36 млн євро на рік, але іспанець відмовився.

У чемпіонаті ОАЕ виступали володарі "Золотого м’яча" – Джордж Веа та Фабіо Каннаваро. А клуб "Аль-Васл" тренував славетний аргентинець Дієго Марадона.

Хоча варто зауважити, що зірки переважно їдуть до Перської затоки догравати у "передпенсійному" віці. А клуби з цих країн, попри значні фінансові можливості, досягають лише локальних успіхів.

Щедрі інвестори

Мансур ібн Зайд аль-Нахайян (зліва)

Проте не перетворивши на суперклуби місцеві команди, "мільярдери з пустелі" змінили тактику та переключили увагу на клуби з інших країн, у яких вже було ім'я у світовому футболі.

Так одним з найкращих англійських клубів володіє Мансур ібн Зайд аль-Нахайян, що походить з правлячої родини королівської емірату Абу-Дабі та займається нафтовим бізнесом. Зі статками у $20 млрд він є одним з найбагатших власників футбольних клубів у світі. А з 2008 року, коли він придбав "МанСіті" новий власник витратив на футбольний клуб майже 1 млрд євро.

Власником іншого європейського гранда – французького ПСЖ є катарський бізнесмен Нассер Ганім аль-Хелаїфі. Активи очолюваного шейхом фонду Qatar Sports Investments оцінюються у 100 млн євро. Новий господар також не шкодує грошей на купівлю футболістів і завдяки цьому ПСЖ повернувся до еліти європейського футболу.

Купівля футбольних клубів це лише частина буремної діяльності, яку розвинули арабські інвестори у європейському футболу. Окрім іншого вони також є потужними спонсорами і опосередковано вкладають кошти і у інші клуби.

Однією з найщедріших є авіакомпанія з ОАЕ Emirates Airlines, рекламний салоган якої Fly Emirates розташовано на футболках багатьох команд.

Щорічно вона платить лондонському "Арсеналу" $43 млн, ПСЖ – $36,5 млн, мадридському "Реалу" - $34 млн. Не відстає від конкурентів і Qatar Airways, який є титульним спонсором "Барселони" і дає їй щороку $34,2 млрд.

Найвпливовіші у світі

Тож вплив маленьких за розмірами, але потужних фінансово країн на світовий футбол є великим. Досить показово, що за посаду президента ФІФА боролися два представника ісламського світу – шейх Салман бін Ібрагім аль-Халіфа з Бахрейну та принц Йорданії Алі Бен аль-Хусейн.

Салман навіть вважався фаворитом перегонів і лише в останній момент поступився швейцарцю Джанні Інфантіно, якого пролобіювали впливові європейські федерації.

Свідченням футбольної ваги країн Перської затоки є й право на проведення чемпіонату світу-2022, яке у 2010 році віддали Катару. ФІФА наважилася на такий ризикований крок попри суттєві зауваження. Приміром, під час турніру буде заборонено продавати алкоголь, який є невід'ємною частиною фанатської культури.

Та й загалом Катар складно назвати футбольною країною, а влітку, коли зазвичай проходить турнір, там панує страшенна спека. Організаційний комітет, який очолює власник ПСЖ Нассер Ганім аль-Хелаїфі навіть обіцяв обладнати арени ультрасучасними системами кондиціонування, які б забезпечили комфортну температуру глядачам та футболістам.

Проте від цієї ідеї відмовилися на користь іншої – ще більш суперечливої. ФІФА оголосив, що чемпіонат світу пройде не влітку, а з 21 листопада до 18 грудня, коли у Катарі буде прохолодніша погода. Проте це означає, що заради цього доведеться зламати усталений десятиріччями футбольний календар – в усьому світі на місяць буде потрібно зупинити матчі національних чемпіонатів, континентальних кубків.

Провідним футбольним лігам світу це не подобається. Але наразі це рішення ФІФА стало прецедентом - виявляється, що шейхи таки перевершили за своїм впливом колишніх господарів світового футболу.