Сирійські #ихтамнет. Як Кремль приховує вбитих росіян в Сирії

У 2017 році в Сирії значно зросла кількість загиблих російських громадян. Про це 22 березня синхронно написали журналісти РБК, дослідники організації Conflict Intelligence Team (CIT) та журналістка агентства Reuters Марія Цвєткова. Усі вони, до речі, раніше знаходили докази присутності російських військових на Донбасі. І як свідчать біографії загиблих, більшість російських найманців опинилася в Сирії повоювавши в Україні (деякі навіть були поранені).

Хто робив розслідування

Найбільш детальне розслідування викладене на сайті CIT - організації, яка зібралася в травні 2014 року для дослідження участі російських військових у війні в Україні. Одне з їхніх перших розслідувань встановило обставини загибелі трьох бійців російського спецназу ГРУ на Донбасі.

Методи роботи CIT трохи схожі на ті, якими користується Bellingcat - використання відкритих джерел. Але також вони також шукають родичів та друзів загиблих, спілкуються з ними, роблять фотографії могил тощо.

Дослідження по Сирії команда CIT проводила спільно з журналістами РБК, які також спілкувались із родичами та знайомими загиблих. Зібрані CIT дані згадує Цвєткова, але вона також незалежно підтвердила загибель військових, поспілкувавшись із тими, хто їх знав.

Якщо бути точним, у CIT це лише перша частина розслідування, присвячена російським найманцям. Йдеться про бійців військового формування, відомого як "група Вагнера" або ж "ЧВК Вагнера". Це приватна військова компанія, заснована підполковником Дмитром Уткіним з позивним Вагнер. Оскільки вона не є офіційним підрозділом Міноборони, це дозволяє міністерству не повідомляти про загибель військових-найманців.

У CIT мають докази, що угруповання воює в Сирії від самого початку російської операції. А перед тим воно воювало на Донбасі. У другій частині розслідування команда CIT планує розповісти про обставини загибелі військових регулярної армії РФ. Смерть кількох із них російське Міноборони поки що відмовляється визнавати.

Чому втрати зросли

У розслідуванні CIT сказано, що до початку операції повторного звільнення Пальміри втрати росіян були меншими, бо в Алеппо вони воювали з поміркованою опозицією. Для неї важлива думка міжнародної спільноти, тому бійці намагалися дотримуватися домовленостей про припинення вогню, не застосовували такі варварські методи, як атаки смертників.

Відповідальність за ті, що були, брало на себе, як правило, угрупування "Тахрір аш-Шам" (колишня "Джебхат ан-Нусра", якe часто згадували як сирійський "філіал" Аль-Каїди). Тобто організація, яка і на Заході визнається терористичною.

Але в боях під Пальмірою росіянам довелось воювати з ІД. Кількість загиблих різко збільшилась, тому що бойовики активно застосовують смертників. З ними також неможливі режими припинення вогню чи перемир'я.

Більшість загиблих - не військові, а цивільні, які воювали в Сирії як найманці під керівництвом російських командирів. Це, нагадаємо, дозволяє російському Міноборони офіційно не визнавати їхню загибель та робити вигляд, що втрати в Сирії незначні.

З січня 2017 року Росія понесла втрати, які втричі перевищують офіційно визнані дані. За цей період у Сирії загинуло мінімум 18 росіян, які воювали поруч із урядовими загонами Асада, хоча є непідтверджені поки що дані, що втрати більші. Офіційно російське Міноборони повідомило про загибель лише п'яти військових.

З початку російської операції офіційно визнається загибель 28 російських військових. Міноборони РФ також жодним чином не згадує масштабну сухопутну операцію росіян по повторному звільненню Пальміри, про закінчення якої міністр оборони РФ Сергій Шойгу доповів Путіну 2 березня.

"Половина повертається у домовинах"

Хронологічно першою знайшла смерть група з чотирьох найманців: Олексій Найнодін, Юрій Сокальський, Роман Руденко і ще один військовий, прізвище якого встановити не вдалося. Усі вони загинули 31 січня або 1 лютого. Дослідники з CIT вважають, що четвертим загиблим був Костянтин Задорожній.

Фото: Conflict Intelligence Team

Як саме загинув Задорожній поки що встановити не вдалося. Проте з повідомлень людей, з якими він разом воював на Донбасі випливає, що навіть коли він з війни в Сирії приїхав у відпустку, то збирався "на місяць-два" податися на Донбас:

Фото: Conflict Intelligence Team

51-річний Найнодін командував групою, до якої входили Сокальський і Руденко. Прізвище четвертого невідоме. Усі вони загинули від осколків шрапнелі 31 січня в Тіясі (там розташована авіабаза Тіфор), що за 60 км від Пальміри.

Найнодін родом з Кримська, Краснодарського краю, воював також у Чечні, а потім - в Україні. У 2008 році він засвітився в документальній стрічці "Выбор русского солдата". Він там говорить таке: "Якщо трапиться війна, я без роздумів піду назад. І жодним чином не жалкуватиму. Тому що це моя країна, моя батьківщина".

Фото: Conflict Intelligence Team

Про Руденка та Задорожнього вдалося дізнатися, що вони були найманцями "ЧВК Вагнер" та брали участь у війні в Україні. Це підтверджують, зокрема, дані сайту "Миротворець".

"З кожних 100 людей 50 повертаються назад у домовинах", - так Сокальський описав інтенсивність бойових дій в Сирії в одному з останніх телефонних дзвінків. Йому було 52 роки, родом з міста Геленджик, в минулому - сапер.

Командир російських казаків Володимир Баглій показує місцеву газету з фотографією його товариша, казака Юрія Сокальського (праворуч), який загинув у Сирії. Фото: Reuters

Символічно, що принаймні одну з груп найманців формують у Ростові. Сокальський прибув туди перед відправкою. Він дуже здивувався, коли виявив, як багато найманців Росія відправляє на війну в Сирію. Це був не перший його тур на сирійську війну, але раніше, за його словами, в групу набирали лише чоловіків старше 35 років. Тепер же "брали усіх підряд". Ці розмови Reuters переповів знайомий Сокальського, який просив не розкривати його імені.

Офіційні та неофіційні

29 січня в Сирії загинув найманець "ЧВК Вагнер" Дмитро Маркелов. З розслідувань випливає, що смерть він знайшов також у Тіясі. Хтось поряд зачепив розтяжку, його відкинуло ударною хвилею і в чоловіка стався розрив серця, описує його смерть РБК. На відміну від військових регулярної армії, про смерть найманців рідні дізнаються з великим запізненням. Так було і з Маркеловим: дружині та матері повідомили про його загибель лише за два тижні. Про загибель військових регулярної армії рідні дізнаються за 2-3 дні після смерті, йдеться у розслідуванні CIT.

На тій же авіабазі 16 лютого загинули четверо військових регулярної армії РФ. Офіційно їх назвали "радниками" сирійської армії, але прізвища не озвучили. Ще один військовий російської армії, Артем Горбунов, загинув під Пальмірою 2 березня. Про нього також було офіційне повідомлення Міноборони.

CIT вдалося встановити дати загибелі ще двох найманців, про яких Міноборони РФ жодним словом не згадувало. Іван Слишкін загинув 12 лютого, Василь Юрлін - 20 лютого.

Дати загибелі кількох інших росіян не відомі. Зокрема, немає точних даних, коли загинули найманці "ЧВК Вагнера" Михайло Нефьодов, Олександр Тичінін, Олександр Сагайдак, Прокопій Соломонов.

Проте про Нефьодова точно відомо, що раніше він воював на боці сепаратистів на Донбасі. Це підтверджують його друзі, є фотографії Михайла в Донецьку. Воювати в Україну, за свідченнями близьких, він поїхав, бо "намагався чимось допомогти", а в Сирію відправився, щоб заробити грошей.

Переписка братів Нефьодових. Фото: РБК

Михайло Нефьодов на Донбасі (крайній ліворуч). Фото: Conflict Intelligence Team

РБК пише, посилаючись на слова брата Михайла, що Нефьодов загинув через вибух смертника. Загалом загинуло десять людей. "Ні Федір (брат загиблого. - Авт.), ні батьки у загибель Михайла не вірять. Упізнання не було, бо тіло привезли в запаяній домовині. Родичі наполягали на експертизі, але її не проводили", - пише РБК.

Сайт згадує прізвища ще двох військових, які нібито не були найманцями, але російське Міноборони також про їхню загибель не повідомляло.

Про 40-річного Олександра Зангієва з Північної Осетії в соцмережі повідомляли, що він загинув 22 лютого через підрив БТР на міні поблизу авіабази Тіяс. Мешканець Коломни Олексій Веселов загинув 16 лютого. За даними CIT, він був діючим військовослужбовцем російської армії.

Reuters також пише про загибель двох військових регулярної армії, загибель яких Міноборони РФ не підтверджує. Це Сергій Травін, якому було трохи за 40, та 37-річний Ігор Ворона. Про останнього відомо, що він був підполковником і загинув 5 лютого.

Кривавий слід Пальміри

Картинка вимальовується така: Путін, для якого Пальміра має особливе значення, наказав звільнити її за будь яку ціну. Але облаштувати все так, щоб про ціну перемоги населення не знало. Звідси занижені дані, які наводить Міноборони РФ, та присутність на війні приватної компанії, за бійців якої де-юре міністерство не несе відповідальності.

Пальміра - унікальне місто, яке містить безліч пам'яток культури та входить до світової спадщини ЮНЕСКО терористи "Ісламської держави" (ІД) захопили у травні 2015 року. Відбити в них місто вдалося 27 березня 2016 року. З цього зробили гучну перемогу.

У травні минулого року під відкритим небом в Пальмірі відбувся грандіозний концерт симфонічної музики Маріїнського театру. Диригував особисто Валерій Гергієв. Один із номерів виконав особистий друг Путіна, офшорний віолончеліст Сергій Ролдугін. Перед глядачами по відеозв'язку виступив і сам Путін.

А в грудні 2016 року сталася прикра несподіванка: бойовики ІД захопили Пальміру повторно, поки росіяни були зайняті боями в Алеппо.

Читайте також: Захоплення Пальміри. Як Путін отримав черговий ляпас у Сирії

Офіційно роль росіян в тій кампанії полягала в прикритті з повітря військових загонів, лояльних президенту Башару Асаду. Під час наступу у березні минулого року загинув офіцер російських сил спецоперацій. Стало очевидно, що росіяни допомагали "сирійським браттям" не лише в повітрі, а й на землі.

Як бачимо, з ходом війни втрати зросли. За останні місяці бойовиків ІД сильно відтіснили. Значні втрати сил і позиці понесли сили поміркованої опозиції. Але війна далека від завершення, бо занадто багато гравців у ній замішано. Можна не сумніватися, що сирійська кампанія буде висмоктувати ресурси РФ і далі.