"Підривник Путіна". Хто такий Адам Осмаєв, якого намагалися вбити в центрі Києва

В МВС розповіли, що нападник під виглядом іноземного журналіста втерся у довіру. Він нібито хотів взяти інтерв'ю, наблизився і відкрив вогонь з пістолета та поранив Адама. Його дружина з метою відбиття нападу відкрила вогонь у відповідь і тяжко поранила кілера. 

За повідомленнями ЗМІ, подружжя домовлялося про зустріч з представником французького журналіста Алексом Вернера (Le Monde) в Києві на вулиці Кирилівській. Людина, яка назвалась представником цього кореспондента, нібито просила зустрітися та уточнити деякі деталі щодо інтерв'ю. 

При зустрічі Вернер дістав пістолет "Глок" і вистрілив в груди Осмаєву. Після цього його дружина з нагородного пістолета марки ПМ чотири рази вистрілила в нападника. Правоохоронці виявили на місці події 9 відстріляних гільз, що свідчить про неабияку перестрілку.

Кілер, фото РБК-Україна

Обох поранених із тяжкими вогнепальними пораненнями доставили в 17-у лікарню. За словами радника міністра внутрішніх справ, нардепа Антона Геращенка кілер знаходиться під охороною і дасть свідчення.

"Ця людина прислана російськими спецслужбами. Він буде жити. Знаходиться під охороною поліції. Природно, він дасть свідчення і розповість, як російські спецслужби вербують кілерів", - заявив Геращенко.

Як основна версія вчинення злочину розглядається патріотична позицію потерпілих.

Доповнено: Нападником на Адама Осмаєва і його дружина Аміну Окуєву виявився пітерський бандит Артур Денісултанов-Курмакаєв на прізвисько "Дінго", який вбив екс-охоронця Кадирова. 

Хто такі Осмаєв та Окуєва

Адам Осмаєв, фото УНІАН

Лікар-хірург за освітою Аміна Окуєва прибула з Одеси до Києва ще під час Революції гідності. Допомагала пораненим, працювала на кухні. Адам Осмаєв тоді перебував за гратами, за сфальсифікованим у 2012 році звинуваченням у підготовці замаху на Володимира Путіна. 

Слідство стверджувало, що Осмаєв ще з двома особами – одним чеченцем та одним громадянином Казахстану - збирався саморобною супербомбою (150 кг в тротиловому еквіваленті) підірвати Путіна або коли той прибув би в Україну з оголошеним заздалегідь візитом, або вже у Підмосков’ї, заклавши вибухівку по маршруту пересування російського президента.

При цьому видати Осмаєва росіянам українська сторона не змогла, оскільки його екстрадицію заблокував Європейський суд з прав людини, тож усі перепетії цього показового судилища відбувалися Україні.

Аміна Окуєва

Паралельно у провладних медіа розпочалася кампанія з дискредитації затриманого. Чоловік подавався як особливо небезпечний терорист, у якого під час затримання "знайшли" ноутбук, в якому була схема Одеси з якимись "позначками", "маса екстремістської літератури", а також фотографії Театру музкомедії та Палацу спорту. 

Така інформація йшла в унісон з матеріалами російських пропагандистів, котрі почали активно прив’язували Осмаєва ще й до спецоперацій ФСБ із запобігання "теракту" у Москві на 9 травня 2007 року та викритого замаху на Рамзана Кадирова.

Осмаєва тоді справді затримували у Москві, де він навчався в Інституті міжнародних відносин (рос. МГИМО). Проте, скориставшись підпискою про невиїзд він перебрався до Великої Британії, де продовжив здобуття вищої освіти у престижному Букінгемському університеті. Вже звідти він і перебрався до Одеси.

За іншою версією, якої тоді з самого початку дотримувалися близькі Осмаєва, розкрутивши цю історію зі 150-кілограмовою бомбою Янукович й тодішнє керівництво СБУ зробили приємне своїм російським покровителям й особисто Путіну. Адже сюжет про справу Осмаєва з’явився в прайм-таймі московського «Першого каналу» рівно за тиждень до переобрання Володимира Путіна на третій термін: ефір був у понеділок, 27 лютого, а на дільниці виборці пішли у неділю, 4 березня.

Чому на роль "терориста" №1 в Росії та Україні тоді було обрано Осмаєва? Можливо, витоки нелюбові Кремля до цієї людини та його родини слід шукати у протистоянні клану Кадирова із іншими впливовими чеченськими родинами. Тато майбутнього комбата, Асланбек Осмаєв, ще в 90-их рр. займався нафтою. Дядько, Амін Осмаєв, якийсь час очолював республіканський парламент, а пізніше був федеральним сенатором.

Та й власних антиімперських, антипутінських поглядів Адам ніколи не приховував, і щойно звільнившись з-під варти восени 2014 року – перш за все за рахунок неабияких зусиль своєї дружини – пішов на фронт, де долучився до створеного Ісою Мунаєвим добровольчого підрозділу. Після загибелі генерала під Дебальцевим батальйон перейшов під його управління.

Адам Осмаєв, Аміна Окуєва та Іса Мунаєв