Віталій Портников: окупація є окупація
Визнання Парламентською асамблеєю Ради Європи факту російського контролю над окупованими Москвою територіями Донецької та Луганської областей - ще один доказ того, що світ більше не хоче грати з Росією в її улюблену забаву - "гібридну війну". Більше ніхто не хоче чути про "повсталих шахтарів", "керівників народних республік", з якими повинні домовлятися в Києві та іншої пропагандистської нісенітниці від Путіна або Суркова.
Можуть запитати: чому саме зараз? Адже факт окупації Росією Донбасу був очевидним для міжнародної спільноти з першого ж дня появи диверсантів на українській землі. І все ж таки від нас вперто вимагали доказів цієї присутності - а коли докази з'являлися, їх вперто не хотіли помічати.
А зараз переважна більшість депутатів у ПАРЄ - в тій самій організації, де таким сильним є проросійське лобі і яку Кремль ще недавно використовував для легалізації своїх злочинів у Сирії, погоджуються із українським баченням ситуації. Що вплинуло на зміну підходу?
Відповідь є простою: час і дії Москви. Коли війна Росії проти України тільки починалася, багато хто на Заході був схильним сприймати кризу як спільну відповідальність Москви і Києва. Вважали, що жорстка реакція на те, що відбувається, ускладнить пошук мирного вирішення. Думали, що російська присутність в окупованому регіоні - жест підтримки сил, які орієнтуються на Москву. І що російські сили залишать Донбас, коли буде знайдено компромісне рішення, про яке так люблять говорити в Кремлі.
А тепер всім все ясно: окупація є окупація. Ніякого відношення ані до "підтримки сил", ані до спроби вплинути на політичний курс України все це не має.
Це все одно як підозрювати грабіжника, який заліз в чужий будинок і вкрав срібні ложки, в бажанні чинити тиск на господарів. Путін - точно такий самий рецидивіст, який розіпхав крадене по російських кишенях, та ще й доводить, що це його фамільне срібло. Але по одному виду грабіжника кожному стає ясно: у його сім`ї завжди їли дерев'яними ложками - якщо не руками. Про яке сріблі йде мова?
І ще один важливий момент у всьому цьому західному "прозрінні". З кожною новою провокацією Росії стає зрозумілим, що її агресія спрямована не проти України, а проти всього цивілізованого світу. І що окупація Донбасу - тільки лише елемент у цій агресії. Тому визнання окупації - це ще і визнання цього очевидного факту.
